Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Питання з історії педагогіки 4 курс (2).doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
06.12.2018
Размер:
595.97 Кб
Скачать

1. Поурочну/погодинну тижневу тарифікацію для оплати праці, що практикується донині - замінити на систему оплати за роботу "від і до".

Така праця включає як уроки, так і певні види некласних занять із групою чи навіть окремим учнем. Діти зі школи йдуть пізніше ніж зараз, але без вантажу домашніх завдань та без "мозолів" на задньому місці від "сидіння за партою".

Значна частина неурочного, але обов'язкового часу планується так, щоб кожен школяр отримував персональну програму особистісного розвитку у відповідності до кращих своїх природних акцентів. Щоб не впасти в профанацію, важливо врахувати, що такі програми є благодатними тільки за діяльної форми навчально-виховної роботи - а не завдяки сидінню учнів за партою, а вчителів за балачками між собою.

Щодо шкільних приміщень, то зараз навіть у Києві співвідношення "учні - один учитель" складає 10,5: 1. І майже 40% шкіл мають наполовину, а той на 70 відсотків менший контингент учнів від їх проектного потенціалу.

2. Подовжений робочий день стане механізмом відбору гарних педагогів, бо передбачатиме кардинально новий рівень оплати праці.

За вимоги універсальної педагогічно-наукової здатності вчителька, що "готується" до уроку, перечитуючи наступний параграф підручника ,та основним виховним прийомом якої є "Я сказал-а-а-а-а!!!" - стане непридатною до роботи у системі новоякісної шкільної роботи. При цьому не треба чекати нових випускників університетів: за наявності дійової мотивації справа за добрими професіонали не стане.

3. Оклад педагога влада має забезпечити в повній відповідності до 57-ї статті "Закону про освіту" на рівні середньої зарплати в промисловості, тобто в рази більший, ніж тепер.

Для усвідомлення рівня проблеми оплати праці педагога ось такий приклад: ліцеїст-десятикласник на канікулах працює на будівництві підсобником за 120 гривень у день, а його вчителю-початківцю держава з потужними природними ресурсами знаходить аж 38,46 гривні в день при 26-денному робочому місяці чи 45,45 гривень у день при 22-денному. Порівняйте з оплатою праці школяра-підсобника.

4. Канікули щораз повністю віддавати на вільний час як для учнів, так і для вчителів: щоб скучили один за одним. У школі в цей час саме попрацювати технічному персоналу.

*     *     *

Звісно, що тих, хто візьметься за таку справу відразу накриє хвиля вереску. Не треба панікувати: нове тільки виглядає страшним, та й то лише для психіки людини, а не її самої як цілісної особистості.

Зміна стану системи не може бути питанням самої системи. Це проблема її менеджера. Тобто - державної влади.

Якщо вона не спроможна на роль лікаря, який змінює стан свого пацієнта на кращий, то що це за влада? Уявіть лікаря, котрий замість грамотно змінювати умови функціонування організму пацієнта весь час тільки й смикатиметься нервово на кожний його зойк.

Хоча кращим прикладом гідної народу влади був би грамотний суспільно-політичний інженер-конструктор.

5.Предмет, завдання та джерела вивчення історії педагогіки

Предметом історії педагогіки є вивчення історичних закономірностей розвитку виховання, школи і педагогічної думки в різні історичні періоди з найдавніших часів до наших днів. Тут слід звернути увагу на три принципово важливі особливості. По-перше, на послідовність слів: виховання, школа і педагогічна думка, яка зовсім не випадкова. Як буде показано далі, у такій послідовності і відбувався складний процес їх становлення і розвитку. По-друге, на те, що виховання, школа і педагогічна теорія розглядаються в процесі їх взаємозв'язку і розвитку. По-третє, історія педагогіки вивчає історичні закономірності цього розвитку, тобто намагається встановити все, що є спільним для виховання, школи і педагогічної думки в різні історичні періоди.

Основні завдання історії педагогіки

Основні завдання історії педагогіки як науки:

•  отримання достовірних наукових знань про закономірності розвитку різних педагогічних явищ і трансформацію різних педагогічних теорій, обумовлених цими явищами;

•  аналіз боротьби прогресивних і консервативних тенденцій в розвитку педагогіки;

•  розкриття з наукових позицій причин якісних змін в розвитку педагогіки;

•  встановлення шляхів, якими йшов процес формування нового теоретичного змісту педагогічної науки (генезис прогресивних начал педагогічної теорії).

Завдання історії педагогіки як предмету педагогічної освіти (навчальної дисципліни):

Історія педагогіки відіграє важливу роль у професійній підготовці майбутніх учителів, розв'язуючи такі завдання:

•  виявити й ознайомити студентів із основними шляхами та закономірностями розвитку виховання, школи і педагогічної думки у різні історичні періоди;

•  сформувати в студентів систему знань про світовий історико-педагогічний процес та про місце української педагогіки в ньому; ознайомити з сучасними формами виховання і педагогічними течіями через їх історичний родовід;

•  розкрити кращі здобутки педагогічної мудрості українського й інших народів та виробити уміння застосовувати їх у своїй майбутній професійній діяльності;

•  виховання любові до педагогічної професії, формування ідеалу вчителя на основі яскравих прикладів життя відомих педагогів (Коменський, Песталоцці, Ушинський, Макаренко тощо) і формування основ педагогічної майстерності;

•  сформувати самостійне історико-педагогічне мислення (навчити бачити і розуміти закономірності розвитку педагогічних категорій); формувати критичне ставлення до педагогічної спадщини минулого, що буде утримувати майбутнього педагога від консерватизму і рутини, а також від псевдоноваторства в учительській роботі;

•  оволодіти методами ретроспективного аналізу історико-педагогічних явищ і фактів;

•  розширити професійний світогляд, збагатити духовну культуру майбутніх педагогів.

У контексті поставлених завдань історія педагогіки дає змогу зрозуміти зв'язок педагогічних явищ із суспільно-культурними відносинами епохи і країни, виробляє історичну перспективу, дозволяє глибше, критичніше і більш всебічно оцінити стан освітніх і педагогічних систем і прагнень сучасності, збуджує живе зацікавлення педагогічними проблемами, прищеплює культ педагогічних традицій, може служити засобом формування почуття патріотизму та інтернаціоналізму.

Ушинський джерелами теорії педагогіки називав весь комплекс "антропологічних наук", куди відносив анатомію, фізіологію і патологію людини, психологію, логіку, філософію, географію, політекономію, історію. Із зазначеного кола наук головне значення надавав психології. Саме на її основі Ушинський обґрунтував педагогічну науку у своїй фундаментальній праці "Людина як предмет виховання". Педагогічна наука зіставляє факти наук про людину і на їх основі дає прямі вказівки щодо наслідків тих або інших педагогічних прийомів.