41.Аналіз праці а.С.Макаренка «Педагогічна поема»

Першу частину "Педагогічної поеми" А. С. Макаренко написав у 1927 р. за два місяці, незважаючи на важкі умови роботи в колонії. Це найвагоміша праця Антона Семеновича, у ній з документальною точністю відображена різнобічна діяльність нового навчально-виховного закладу, показано, як у незвичайних умовах розвивалася нова методика виховання дітей і молоді. Над цією книгою письменник працював 10 років (1925—1935 рр.), це були роки реконструкції народного господарства, науки, культури і освіти, і задумана книга була як педагогічний памфлет, спрямований проти різних консервативних течій у педагогіці. Пізніше він вирішив написати роман автобіографічного характеру. У міру написання роману він зрозумів, що його головний герой — колектив. Книга А. С. Макаренка являє собою середнє явище між романом і епопеєю — поему, пройняту пафосом любові до людини, віри в творчі сили колективу, життєствердженням. Опублікована книга була з допомогою М. Горького частинами, а повністю — лише в 1937 р. У 1935 р. "Педагогічна поема" вийшла українською мовою. Про життя безпритульних дітей і молодих правопорушників є немало літератури. Але найбільш повно і життєстверджуюче проблема перевиховання безпритульників розкрита в "Педагогічній поемі". Л. Арагон (французький письменник) дуже високо оцінив книгу, сказавши, що вона безпрецедентна, книга нового типу, написана вільно щодо викладу, письма і моралі. Цій книзі судилося безсмертя.

42.Аналіз праці в.О.Сухомлинського «Серце віддаю дітям»

 Книга состоит из двух глав: «Школа радости» и «Годы детства». Можно сказать, что это труд по дошкольной педагогике и педагогике начальных классов. Однако автор предупреждает, что это не универсальное пособие по обучению. Содержание книги он формулирует так: труд посвящен сердцу педагога. Что должно быть главным в сердце учителя, чтобы он мог отдать его детям? Без раздумий отвечает: любовь к детям.

Сухомлинского волнуют вопросы воспитания, которые могли родиться только в чутком и великодушном сердце, как у него. Как ввести маленького человека в мир познания окружающей действительности, как помочь ему учиться, облегчить его умственный труд, как пробудить в его душе благородные чувства, воспитать человеческое достоинство и веру в доброе начало в человеке? Благо, педагог даёт ответы на все вопросы.

Книга посвящена миру детства. И Сухомлинский помогает найти ключ к этому сказочному дворцу. Он видит этот путь, прежде всего, через доброе сердце.

43.Сутність ідеї природовідповідного виховання та її втілення в праці г.Сковороди «Благодарний Еродій»

Природовідповідність, як педагогічний принцип, обстоювали у свій час Я.А.Коменський, Й.Г.Песталоцці та Ж.-Ж.Руссо. Останній, ідеалізуючи дитячу природу, радив уже з двохрічного віку ізолювати дитину від міського середовища, де, на його думку. панує моральна розбещеність, щоб у такий спосіб, серед природи. готувати дитину до майбутнього життя. Про різні природні задатки від народження писав у XVIII ст. К.А.Гельвецій.

На відміну від своїх попередників. Сковорода висуває ідею "спорідненого", тобто природовідповідного виховання. Природні задатки у людей неоднакові. Але кожна людина, на його думку, має можливість, спираючись на них, розгорнути успішну діяльність у тій чи іншій галузі. Мислитель вдається до такого образу. Природа, писав він, подібна до багатого фонтана, що наповнює різні посудини до повної місткості.

За Г.Сковородою, головним для педагога є пізнання і вдосконаленню природних здібностей кожної людини. Оскільки доля суспільства залежить від вдалого вибору кожним його членом спорідненої діяльності відповідно до природних здібностей та покликання, то, готуючи дітей до тієї чи іншої діяльності, насамперед доцільно враховувати їхні нахили та уподобання.

Виходячи з власних принципів. Сковорода у притчі "Благодарний Єродій" писав: "Главизна воспитания єсть: 1) благо родить; 2) сохранить младое здравие; 3) научить благодарности.

У вірші "Убогий жайворонок" та ін. творах він уточнює завдання виховання зростаючої особистості. До них вчений насамперед відносить: 1) розумове виховання дітей; 2) становлення їх як майбутніх трудівників (підготовка до "спорідненої"" праці); 3) моральне виховання.