109. Голодомор 1932-1933 гг. Его последствия

У 1932—1933 рр. український народ, особливо селянство, відчули на собі, мабуть, один з найтрагічніших результатів колективізації — голодомор. Його витоки, як уже зазначалося, слід шукати в аграрній політиці радянської влади. Плани хлібозаготівель, зокрема, ніколи не були економічно обгрунтованими, вони по суті означали продовольчу диктатуру. В українських хліборобів вилучали майже дві третини валового збору зерна, переважну більшість тваринницької продукції. Крім того, колгоспи власними силами утримували машинно-тракторні станції, і продукції для достатньої оплати праці хліборобів у них уже не залишалося.

У 1931 р. майже третина урожаю була втрачена під час жнив. Плани хлібозаготівель, однак, залишилися без змін. У 1932 р. площа посівів в Україні зменшилась на одну п'яту. План же хлібозаготівель був піднятий на 44%. В 1932 р. була прийнята постанова «Про охорону соціалістичної власності», згідно з якою за «присвоєння» навіть жмені зерна з колгоспного поля селяни каралися розстрілом або концтабором. У засіки держави тоді забирали навіть насіннєвий фонд, не видаючи колгоспникам ані зернини.

В республіці почався голод. У березні 1933 р. ним було охоплено 103 з 400 районів. Однак навіть за цих умов значна кількість зерна йшла на експорт. Центральна влада спромоглася виділити Україні лише 3 млн пудів хліба. Яка його частина потрапила голодуючим, і сьогодні залишається невідомим. Відоме інше: втрати України становили 5—7 млн люду. Цей голодомор був безсумнівно штучним і класифікується як радянсько-більшовицький геноцид проти українського народу. Некоторые историки считают, что основными были национально-полит факторы,акцентируя внимания на его искусственности и организованности Некоторые рос. И укр историки считают что голод был вызван нвсильственными хлебзаготовками, возвращению к эк необоснованной продразверстке.

Голодомор 1932-1933 годов имел деморализующее значение для всего Украинского народа Когда идет война, есть очевидный враг. Здесь же, наоборот, официально пропагандировалась идеология интернационализма и братства, провозглашались «самые светлые идеалы, цель – коммунизм», и вместе с тем вследствие целенаправленных действий гражданской власти, при поддержке «общественности» – комсомола, профсоюзов, комбедов – население было доведено до массовой голодной смерти

Социально-демографические и нравственно-психологические последствия Голода 1932-1933 годов актуальны и по сей день. Тогда на долгие десятилетия была подорвана материальная база украинского села, разрушена его производственная и товарная инфраструктуру, физически уничтожены предпринимательские и инициативные элементы, запуганы целые поколения украинцев, причем, не только крестьян, сломлена воля всего Украинского народа к сопротивлению тоталитарной системе, к национальному возрождению.

110. Конституционные традиции в Украине. Принятие Конституции Независимой Украины 1996г.

Конституционные традиции Украины насчитывают несколько веков. Ведь, как утверждают историки, даже знаменитая Конституция США писалась по принципам и идеям первой Конституции Украины Пилипа Орлика

Україна має глибокі конституційні традиції. Сучасна незалежна Україна є спадкоємницею всієї правової спадщини, яка протягом віків створювалась на українській землі.

Генетичними коренями українських конституцій є звичаєве право, яке через віки пронесло народні уявлення про правду та справедливість і з яким повинні були рахуватись численні володарі, що змінювали один одного на українській землі, а також “Руська Правда”, “Литовські статути”.

Безпосереднім початком історії українських конституцій вважається 1710 р., коли новообраним гетьманом Війська Запорозького Синилом Орликом булла проголошена “Конституція прав і вольностей Війська Запорозького”. Вона

передбачала демократичні засади української державності; розподіл влади; обмеження виконавчої влади (уряду); незалежний судовий трибунал; право приватної власності; багатогалузевий характер законодавства і права.

У ХІХ ст. в історію українських конституцій увійшли такі визначні проекти, як “Проект Конституції Республіки” (1848-1850) Григорія Андрузького і робота М. Драгоманова “Вільн6ий Союз – Вільна Спілка” (1884 р.) Г.Андрузького бачив у майбутньому Україну як суверене державне утворення в складі конфедерації слов’янських народів, а

М.Драгоманов пропонував реорганізувати царську Росію в федеративну республіку.

На початку ХХ ст. з’являються проекти конституцій М.Міхновського і М.Грушевського, які в багатьох положенням продовжували конституційно правові традиції М.Драгоманова.

Період існування УНР. ЗУНР представлений Універсалами Центральної Ради, Конституцією УНР (“Статут про державний устрій, права і вільності УНР”), законами УНР продежавну символіку, громадянство і т.п., конституційними

актами Української держави гетьмана П.Скоропадського (“Закон про тимчасовий державний устрій України), Тимчасовим Основним законом ЗУНР,

Основним державним законом УНР (так звана петлюрівська конституція 1920 р.).

Невід’ємною частиною історії українських Конституцій є Тимчасова Конституція Карпатської України 1939 р., а також Акт відношення Української державності, проголошений у Львові 30 червня 1941 р.

Істотний слід в історії української державності залишили Конституції Радянської України (1919, 1929, 1937, 1978 р.) Необхідно наголосити, що формально-юридичного боку ці конституції вирізнялися демократизмом, чіткістю формулювань і широкими соціальними гарантіями. Їхнім слабким ісцем були декларативність, пріоритет держави над особистістю, закріплення однопартійної командно-адміністративної системи.

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. Постало питання про конституційні засади нової держави.

Згідно із Законом України “Про правонаступництво України” до ухвалення нового Конституції України на території України діє Конституція (Основний Закон) Української РСРС.

Наступні кроки в конституційному процесі були складними. До старої Конституції внесено сотнею змін і доповнень, дію окремих розділів було зупинено, з’явились нові розділи і положення – про Президента, Автономну Республіку Крим, Конституційний Суд тощо. Про те це були тимчасові

заходи. Все більшою мірою поставало питання прийняття нової Конституції нашої держави.

У 1992 р. було сформовано перший склад Конституційної комісії, яку очолили Голова Верховної Ради України І.Плющ і президент України Л.Кравчук. У липні 1992 р. проект Конституції було винесено на всенародне обговорення. Доопрацьований проект Конституції було подано у

травні 1993 р., а другий раз у жовтні 1993 р. до Верховної Ради. Подальший процес її прийняття загальмувався внаслідок політичних суперечок і боротьби за владу.

Позачергові вибори народних депутатів і Президента України (1994 р.), дещо сповільнили конституційний процес. 10 листопада 1994 р. Конституційну комісію було переформовано, її очолили Л.Кучма і О.Мороз.

Життя вимагало невідкладного розв’язання багатьох складних проблем державотворення. У результаті виникла ідея “Малої Конституції України”, яка знайшла своє втілення у проекті закону “Про державну владу і місцеве

самоврядування в Україні”. Але Верховна Рада України відхилила його. У зв’язку з цим виникла певна колізія між Президентами України, виконавчою і законодавчою владами.

З метою розв’язання конфлікту 8 червня 1995 р. було прийнято Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України “Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової

Конституції України”.

11 березня 1996 р. Конституційна комісія ухвалила проект Конституції і передала його на розгляд Верховної Ради. 24 квітня Верховна Рада прийняла проект за основу. 5 травня 1996 року було створено Тимчасову спеціальну комісію ВРУ з доопрацювання проект Конституції до якої ввійшли представники всіх депутатських фракцій і груп. У червні комісія завершила свою надзвичайно складну роботу – адже до проекту було подано понад тисяч змін і доповнень – і передала для першого читання у Верховну Раду доопрацьований варіант. Розпочалася робота щодо обговорення найважливішого нормативно-правового акту держави. Але політичні суперечки заважали плідній роботі – до 26 червня Верховна Рада не ухвалила жодного розділу Конституції. Вважаючи неприпустимим затягування

конституційного процесу, 26 червня Президент України підписав Указ, яким призначив на вересень 1996 р. Всеукраїнський референдум з питань затвердження нової конституції. 27 червня Верховна Рада відновила роботу

з розгляду конституції змінивши технологію цього процесу. Були створені робочі групи з розгляду найболючіших питань – власності, символіки, організації влади тощо.

Обговорення окремих статей та їх узгодження тривало цілу добу без перерви. О 9.30 ранку, вже 28 червня 1996 року під куполом сесійної зали Верховної Ради України пролунала знайома з дня проголошення незалежності мелодія М.Вербицького, що лише декілька годин тому, вже конституційно набула статусу Державного Гімну України. Це знаменувало, що Україна парламентським шляхом отримала свою нову демократичну конституцію.

Це був перший пункт утворення нашої державності, політичних, економічних і соціальних перетворень: вони набули загально визначеного, цілеспрямованого і непорушного характеру.

Для розв’язання гострої політичної кризи, що виникла в Україні в результаті фальсифікації виборів Президента в листопаді 2004 р. Верховна Рада України прийняла закон про зміни до Конституції України. Ці зміни, що передбачають обмежених повноважень Президента: передача частково їх

Голові Кабінету міністрів та Верховній Раді, і, як результат,

перетворення України з президентсько-парламентської у

парламентсько-президентську республіку вступили у дію з 1 січня 2006 року.

Принятие Конституции Украины 28 июня 1996 года было большим событием в государственном строительстве. Основной Закон независимой Украинской государства стал убедительным свидетельством необратимости стремлений к утверждения в Украине настоящего народовластия, демократических принципов общественной жизни. В то же время опыт подготовки, принятия, тем более - реализации положений Конституции-1996, обнаружил такие проблемы, как несовершенство гарантий и защиты конституционных прав и свобод гражданина, неэффективность системы сдерживаний и противовесов, наличие определенных несогласованностей и пробелов. Эта Конституция отображала договоренности политических элит и ветвей власти на переходный постсоветский период развития Украины. Принятие конституции было важнейшим шагом в обеспечении прав человека и гражданина, содействовало дальнейшему повышению международного авторитета Украины на мировой арене.Значение принятия новой Конституции в Украине — молодому государству, которое вступило на путь демократического развития, трудно переоценить. Она развила, детализировала и конкретизировала Декларацию о государственном суверенитете Украины, стала в буквальном значении Основным законом суверенного независимого государства