44. Наицонально-освоодительная война на западно-украинских землях в 1918-1919гг.

Передчуваючи близький розпад Австро - Угорщини .українські організації вже у вересні 1918 р. створили у Львові Військовий Комітет для організації переобрання влади. 18 жовтня парламентарії, керівники політичних партій, церковні ієрархи Східної Галичини та Буковини утворили Українську Народну Раду, що мала діяти як представницький орган. Рада, спираючись на право самовизначення народів, проголосила Українську Державу на І ери гори Галичини, Північної Буковини й Закарпаття. Головою Ради обрали Є.Петрушевича. 1 листопада 1918 р. Військовий Комітет зайняв важливі урядові установи у Львові. Те саме було зроблено в повітових містах Галичини. Після цього німецькі Й угорські військові частини залишили Галичину. 9 листопада була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Одночасно створений і перший уряд Державний Секретаріат, на чолі з К.Левицьким. Держава ЗУНР, враховуючи Буковину й Закарпаття, охоплювала 70 тис. км2 території з 6 млн. населення. Однак невдовзі Буковину захопили румуни, Закарпаття лишалося далі під Угорщиною, а західну частину Галичини окупували поляки.

Українській державності чинили відчайдушний опір поляки Східної Галичини. Між українськими і польськими загонами розгорнулись запеклі бої. 22 листопада українські загони змушені були залишити Львів. Уряд ЗУНР переїхав до Тернополя.

22-26 листопада на підконтрольних ЗУНР територіях пройшли вибори до Української Народної Ради, яка складалась із 150 депутатів. Президентом республіки став голова Ради Є.Петрушевич. Оперативно були створені місцеві органи управління.

Щойно створена держава відразу приступила до будівництва збройних сил. Оголошувалась загальна мобілізація, до служби залучалися колишні офіцери царської армії, німецькі та австрійські військові спеціалісти. Формуванням У української Галицької армії протягом кінця 1918 - початку 1919 pp. керували генерал російської армії М.Омельянович-Павленко та полковник С.Мишковський, як начальник штабу. До весни в Українській Галицькій армії (УГА) налічувалося понад 100 тис. чоловік, у т.ч. 40 тис. боєздатних.

Народна Рада гарантувала рівні вибори, права усім громадянам держави, широкі гарантії прав меншостей, включаючи надання їм ЗО відсотків місць у майбутньому парламенті. В УГА було утворено тисячний загін, що складався винятково з євреїв. Розв'язувалося й земельне питання. Поміщицьке землеволодіння ліквідувалося, земля розподілялась між малоземельними та безземельними селянами. Акт злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 р. суттєво не вплинув на становище ЗУНР, яка зберігала цілковиту автономію внутрішньої та зовнішньої політики. Хіба що назву ЗУНР було змінено на Західну Область Української Народної Республіки.

ЗУНР намагалася здобути визнання інших держав, закінчити війну з Польщею. Вона утворила свої посольства у Відні, Берлині, Будапешті, Празі. Місії ЗУНР існували в Італії, СІЛА, Канаді, Бразилії. В1919 р. країни Антанти прийняли рішення про підтримку польської окупації Галичини. Польська армія під командування Й.Геллера, яка створювалась Антантою для боротьби з Червоною Армією, була кинута у травні 1919 р. проти ЗУНР, Міжнародний тиск, а також нестача зброї змусили УГА і уряд ЗУНР відступити протягом 16-18 липня 1919 р. за р .Збруч. Галичину окупувала Польща.

Поразкою закінчився національно-визвольний рух і в Буковині та Закарпатті. В Буковині після розвалу Австро-Угорщини виникла восени 1918 р. як українська влада - Український Крайовий Комітет, так і румунська - Національна Рада. Викликані з Румунії війська швидко придушили паростки української влади і встановили в Буковині панування Румунії. Проти окупації румунами Буковини протестували представники ЗУНР, УНР і УСРР.

Українське населення краю продовжувало боротьбу в 1919 p., коли вибухнуло Хотинське повстання. У ніч на 28 січня місцеві підпільники І бессарабські партизани захопили міст через Дністер, розгромили румунський гарнізон, що базувався у Хотині і створили в місті українську владу - Хотинську Директорію. Але румунські війська невдовзі перейшли в наступ і після запеклого бою знову оволоділи Хотином.. Загони повстанців змушені були перейти через Дністер на територію України.

Закарпаття після падіння Австро-Угорщини опинилось у складі Угорської держави. Але в березні 1919 р. там відбулась угорська революція, і Закарпаття отримало територіальну автономію. Однак, контрольовані національними партіями "руські народні ради" в Ужгороді, Хусті та Пряшеві 8 травня прийняли постанови про приєднання до Чехо-Словацької держави. В кінці липня 1919 р. чеські війська зайняли Закарпаття.

Таким чином, в той час, як у Східній Україні ще точилася громадянська війна, західні українські землі, залишені без допомоги, були поділені між Польщею, Чехословаччиною та Румунією, при сприянні з боку Антанти.