Державне управління зовнішньоекономічною діяльністю країни

Важливим завданням держави в умовах трансформаційного розвитку є формування “відкритої” економіки. В розділі проведений аналіз зв’язку концепції “відкритого суспільства” з теорією “відкритої” економіки, а також підходів до трактування цього поняття і основних показників відкритості чи закритості економіки. Проведений аналіз засвідчує пряму залежність між факторами внутрішнього господарського розвитку й зовнішньоекономічною діяльністю. До таких факторів віднесено рівень економічного потенціалу країни, глибину суспільного поділу праці, забезпеченість власними природними ресурсами. Сформульовано таку закономірність: чим більший економічний потенціал країни, тим менша потреба в зовнішньому ринку; чим глибший суспільний поділ праці, чим більше в країні вузькоспеціалізованих галузей виробництва, тим значнішою мусить бути відкритість національної економіки; чим меншою є забезпеченість країни власними природними ресурсами, тим більшою стає відкритість національної економіки. Визначені фактори мають безпосередній вплив на ситуацію в Україні, мотивують її відкритість. В розділі проаналізовано також фактор того, що запізніле входження України у міжнародні економічні структури відбувається за надзвичайно складних умов – глобалізації світових господарських процесів, яка криє в собі знані небезпеки. Протидіяти їм, забезпечити країну від шкідливих зовнішніх впливів покликана держава, основні завдання визначені так:

1. Вибір стратегії зовнішньоекономічного розвитку та розробка відповідної економічної політики. Важливе місце в цьому процесі відіграє далекоглядність та завбачливість стосовно тенденцій розвитку світогосподарських процесів. Ринок сам по собі такої інформації не надає, його механізм працює в режимі теперішнього часу. Завдання держави полягає в тому, щоб ставити вищі, перспективні завдання.

2. Сполучення та синхронізація дії внутрішніх та зовнішніх економічних процесів. Річ у тім, що з «відкриттям» економіки до ендогенних факторів розвитку додаються екзогенні. Останні слід належним чином оцінити та використати в процесі суспільного відтворення, внутрішні відтворювальні ланцюги подовжити зовнішніми ланками.

3. Забезпечення економічного суверенітету країни у зовнішньоекономічній сфері, а саме: необхідність забезпечення зовнішніх умов відтворювальних процесів національної економіки шляхом організації експортної та імпортної діяльності, досягнення вигідних умов торгівлі; організація надходжень товарів, що входять до складу критичного імпорту; створення захисту проти фінансових потрясінь, що виникають у світовому фінансовому просторі; потреба досягнення сприятливих показників макроекономічних балансових агрегатів і насамперед торговельного і платіжного балансів; усвідомлення небезпеки для суспільного устрою, що випливає із незадовільного стану економіки, зокрема обумовленого і впливом зовнішніх факторів.

4. Використання переваг міжнародного поділу праці та міжнародної кооперації праці. Йдеться про отримання вигоди від інтеграції у світове господарство, частки так званого світового доходу. Це досягається шляхом створення та підтримки потужних експортоорієнтованих структур, розвитку високотехнологічних галузей економіки, здатних випускати конкурентоспроможну продукцію, зміцнення національного виробника.

5. Сприяння залученню в національну економіку іноземних інвестицій. Для країн з перехідною економікою це є майже обов’язковою умовою успішного і динамічного розвитку. Адже для них початкова фаза розвитку є, по суті, періодом первісного нагромадження капіталу. Брак внутрішніх джерел нагромадження після інфляційних спустошень та обвального падіння життєвого рівня населення, притаманний більшості з них, зокрема й Україні, робить необхідним залучення іноземних капіталів.

6. Забезпечення міжнародної конкурентності національної економіки. В умовах політичної та господарської глобалізації формується і глобальна конкуренція. І це не лише конкуренція товарів та послуг, а й конкуренція податкових, фінансових систем, економічних політик урядів.

Господарська глобалізація спричинилася до формування своєрідної архітектури світової економіки. Проведений в розділі аналіз основних факторів, що сприяли виникненню господарського глобалізму, основних напрямів (виявів) глобалізації дозволив побудувати модель глобальної світової економіки “Центр-Периферія” (рис.1).

Рис 1.Модель глобальної світової економіки “Центр - Периферія”

У Центрі зосереджені капітали, інформація і нові технології. На Периферії знаходяться корисні копалини, сировина, дешева робоча сила та значні ринки збуту готової продукції. Відносини між Центром і Периферією базуються на ринкових засадах: більшу вигоду отримує той, хто володіє більшою економічною владою, важливішими й дефіцитнішими ресурсами. Тому ці стосунки є лише формально рівноправними, а насправді виражають підпорядкованість Периферії Центру з усіма випливаючими звідси наслідками.

Вихід на світові ринки може відбуватися лише за умови конкурентоспроможності національної продукції, яка досягається наявністю конкурентних переваг. Досягнення та реалізація останніх набирають особливого значення в умовах сучасної господарської глобалізації. Завдання полягає у визначенні наявних конкурентних переваг, сфер та галузей, де вони виявляються найповніше, їх розвитку та створенні нових.

Україна володіє достатньо значимими перевагами природного та виробничого характеру, що дає підстави для оптимістичної оцінки результатів входження України в світовий господарський простір. Разом з тим, практика свідчить, що успіху на міжнародних ринках добиваються країни, що постачають продукцію із значною часткою доданої вартості. Торгівля на другому і, зокрема, третьому ярусах світового ринку є не лише вигідною, а й перспективною. Україна, за невеликим винятком, перебуває переважно на нижчому ярусі, наражаючись на небезпеки коливання попиту і цін, погіршення умов торгівлі. Прийнявши ці умови як стартові, країна повинна прагнути «облагородження» потоварної структури зовнішньої торгівлі, як експорту, так і імпорту. Цього можна досягти лише створенням та розвитком експортного потенціалу. Теорія і практика засвідчують важливу роль експорту в забезпеченні економічних інтересів країни. Експорт правомірно вважається важливим фактором економічного зростання. Активізація та раціоналізація експорту для багатьох країн післявоєнного світу стала важливою підоймою розвитку і піднесення добробуту.

Список використаної літератури

1. Полякова О.Ю., Милов А.В. Моделирование системных характеристик экономики. – Х.,2004. – 296с.

2. Аніловська Г.Я. Державний фактор трансформаційних перетворень в економіках перехідного типу. – Львів: Видавництво ЛКА, 2002. – 324 с.

3. Аніловська Г.Я., Яремко Л.А. Господарська глобалізація та управління зовнішньоекономічною сферою. - Львів: Видавництво ЛКА, 2001.- 234с.

4. Політична економія. Навчальний посібник / За редакцією д.е.н., проф.. Г.І.Башнянина і к.е.н., доц.. Є.С. Шевчук. 3-тє вид., перероблене і виправлене. – Львів: «Новий Світ - 2000», 2004. – 480с.

5. Макроекономічна теорія. Навчальний посібник /За редакцією д.е.н., проф. Г.І. Башнянина і к.е.н. Томашик Л.С. – Львів: «Новий Світ-2000», 2005. – 552с.

25