Державне підприємництво

Державне підприємництво - один з основних каналів державного впливу на соціально-економічні процеси. Враховуючи різноманітність державних інституцій та необхідність виокремлення державних підприємств, сформульовано такі головні ознаки останніх:

• базування на державній власності (повне чи часткове), що забезпечує державний інтерес та використання підприємств з метою регулювання економіки, досягнення певних макроекономічних завдань;

• налаштованість на реалізацію певних суспільних цілей (забезпечення суспільних благ, громадської користі), тобто здійснення соціально корисної діяльності під суспільним контролем.

Функції державного підприємництва змінюються разом із розвитком суспільства. Аналіз особливостей завдань державного підприємництва на стадії реконструкції національної економіки і подолання відсталості дало можливість зробити висновки щодо реформування української економіки. Якщо історична і економічна логіка вимагають створення і поступового розвитку суспільних об’єктів, то пострадянська ринкова еволюція характеризується демонтажем державного сектора і заміною його приватним. Звідси випливають такі особливості розвитку:

1) державний сектор економіки не треба наново створювати, оскільки він існує, однак слід чітко визначити структуру об’єктів державної власності, налагодити їх співпрацю із приватним сектором економіки;

2) зміна характеру функціонування державних підприємств, суть яких полягає в переорієнтації їх з виконання планових завдань (часто за умов безгосподарності) на ринкову кон’юнктуру і вимоги рентабельності;

3) активне використання державних фінансових монополій та митного захисту в умовах гострого браку бюджетних коштів;

4) скорочення державного сектора економіки, але не за рахунок простого звуження його масштабів, а шляхом випереджувального розвитку приватного сектора.

Виконуючи високі макроекономічні цілі, державне підприємництво підлягає оцінці з позицій соціально-економічної або народногосподарської ефективності. Поступаючись у ряді випадків приватному за результатами ринкової ефективності, воно надолужує це досягненнями в реалізації національних цілей, в створенні умов для здійснення суспільного відтворення. Будучи поставленим у рівні конкурентні умови, воно не поступається приватним фірмам. Вищій рентабельній діяльності приватний сектор завдячує саме існуванню державного, який перебирає на себе ряд обов’язків, зокрема у сфері виробничої і соціальної інфраструктур, зменшує витрати першого. Зростання продуктивності національної економіки зумовлено співпрацею приватного і державного підприємництва. Саме в їх синтезі й полягає ідея змішаної економіки, яка демонструє нині неабиякі успіхи.

Державне підприємництво виконує дві основні функції:

• комплементарні і субституціональні повинності, що полягають у доповненні і заміщенні приватних економічних структур. Йдеться про надійне забезпечення населення змішаними суспільними та квазісуспільними благами;

• воно використовується як дійовий інструмент регулювання національної економіки. Звинувачення на адресу державного підприємництва є переважно необгрунтованими і мають ідеологічне забарвлення. Порівняння його ефективності із приватним часто проводиться некоректно. Замовчується той факт, що державні підприємства є багатофункціональними: вони переслідують не лише мікроекономічні, а й вищі макроекономічні цілі.