5. Економічна система: сутність, структурні елементи, типи.

Ек система – сфера сусп., що включає всю взаємопов’язану сукупність різних видів ек діяльності, яка має спільну мету. Її ознаки: цілісність, упорядкованість, стабільність, рухливість, суперечливість.

Економічна діяльність людей в ек с-мі координується 2 способами: добровільне співробітництво (ринок) та централізоване в-во (ієрархія).

Структура ек с-ми: продуктивні сили, економічні відносини, господарський механізм.

Продуктивні сили – с-ма факторів в-ва, які створ мат та дух блага (земля, робоча сила, засоби в-ва).

Економічні відносини – сукупність відносин між людьми у процесі в-ва та привласнені мат і дух блага у всіх сферах сусп. відтворення.

Структура ек відносин: техніко-економічні відносини (з приводу створ та викор предметів праці в процесі в-ва), організаційно-економічні відносини та соціально-економічні (виробничі) відносини (відносини між людьми в процесі в-ва, обміну, споживання).

6. Власність: її суть, форми і місце в економічній системі.

Економічний зміст власності полягає в тому, що:

• Власність - вир-чі відносини між людьми, а не відношення людини до речі

• Власність - результат соціальної спрямованості, а не окремої людини

• Власність – відносини щодо присвоєння матеріальних благ: засобів вир-ва, предметів споживання і послуг

• Першість у відносинах власності належить відносинам щодо присвоєння засобів вир-ва

• За певних умов вир-ва відчужуватись від виробника можуть засоби вир-ва, тобто власність на них являє собою соціальну форму поєднання засобів вир-ва і робочої сили

• Власність завжди виступає у конкретно історичній формі

• Відносини власності виступають насамперед як право власності

Власність також має і правовий аспект, виступаючи як юридична категорія. Юридичний аспект реалізується через право власності, а саме через відносини належності, відносини володіння, відносини користування, відносини розпоряджання.

Належність – документоване право власності.

Володіння – належність об’єкта власності певному суб’єктові.

Розпорядження – здійснення самим власним або делеговане ним іншому суб’єктові право прийняття управлінських рішень з приводу реалізації права власності.

Користування – означає процес вир-чого застосування і споживання корисних властивостей об’єкта власності.

Таким чином, власність характеризує діалектичний взаємозв΄язок економічних і юридичних відносин, у якому економічні відносини власності є первинними, а юридичні- вторинними, оскільки зумовлюються економічними відносинами.

7. Виробництво як основа життя і розвитку людського суспільства. Структура суспільного виробництва.

Суспільне вир-во є вихідною і вирішальною сферою життєдіяльності людини. Це основа життя і джерело прогресивного руху людського с-ва, розвитку всієї людської цивілізації.

Суспільне виробництво — це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Основні риси виробництва:

- завжди є суспільним виробництвом;

- має безперерв­ний характер розвитку, постійно повто­рюється, тобто відтворюється;

- у процесі виробництва виникають економічні відносини між людьми;

- є важливою складовою час­тиною тієї чи іншої соціаль­но-економічної с-ми.

Найважливішими елементами процесу вир-ва є праця, предмети праці, засоби праці.

Праця виступає як процес функціонування робочої сили.

Робоча сила – це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує в процесі праці.

Предмети праці – всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту.

Засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Виробництво завжди виступає як процес суспільної праці. Воно, починаючи з первіснообщинного суспільства здійснюється як сумісний суспільно-кооперативний процес з участю великої кількості людей.

В будь-якому суспільстві індивідуальні виробники ззовні виступають незалежними та ізольованими один від одного. Реально ж суб'єкти господарювання об'єднані взаємними зв'язками як виробники і споживачі щодо отримання знарядь праці, сировини, матеріалів та реалізації готової продукції. Вся ця система господарських зв'язків, що базується на суспільному поділі праці, відображає єдиний економічний організм під назвою суспільне виробництво. Окремий виробник, вирваний із цієї системи взаємозв'язку, не може бути «справжнім» виробником, що відповідає його економічній природі.