47. Застосування менеджерських методів і засобів праці

Систему соціального управління становлять:

• методи управління — планування, організація, контроль, облік, аналіз, стимулювання, виховання;

• засоби цілеспрямованого впливу на соціальні процеси — управ­лінські рішення, виробничі завдання, розпорядження, накази, прохання, норми, стимули, санкції;

• організаційна структура — внутрішня побудова системи, яка відбиває особливості розподілу та кооперації праці, технічні засоби збирання, збереження та передавання інформації, мотивацію тощо.

Сутність соціального управління в трудовому колективі реалізується у функціях таких напрямів: формування й оптимізація соціальної організації колективу та вдосконалення його соціальної структури; створення умов для здійснення працівниками своїх політичних і соціальних прав та задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб; виховання і розвиток соціально значущих якостей працівника. Для оцінки результативності і прогнозування перспектив соціального управління досліджують соціальні резерви. Соціальні резерви трудового колективу — це відмінність між реальним станом соціально-трудових процесів і тим, яким би він міг бути у близькому до оптимального вигляді. Вони включають у себе резерви виробничо-трудової, соціальної, суспільно-політичної і духовної діяльності. Кожний з названих резервів об´єднує резерви особистості, колективності, стан соціальної активності і чинники соціально-економічного розвитку трудового колективу.

або

Механізм управління — це сукупність функцій, методів, принципів і засобів управління, основних завдань і цілей, форм, структур, технологій для ефективного використання ресурсів системи; це система чинників, що мають бути спрямовані на координацію функціональних аспектів діяльності соціально-економічної системи з метою збереження її цілісності, підтримання стабільного стану параметрів входу і виходу, оптимального протікання процесів в межах підсистем і своєчасної реакції на запити оточуючого середовища.

З позицій підприємства механізм управління завжди є конкретним, оскільки він є спрямованим на досягнення чітко визначених цілей шляхом впливу на відповідні чинники, що забезпечують таке досягнення. Цей вплив здійснюється за допомогою використання матеріальних ресурсів або потенціалу системи управління підприємства.

Водночас слід зазначити, що правильно обрані методи теж сприяють досягненню цілей організації з мінімальними витратами. Під методом управління розуміють способи цілеспрямованого впливу на співробітників та виробничі колективи з метою забезпечення координації їх діяльності під час досягнення поставленої мети.

Разом з тим, доцільно розглянути запропоновану російськими вченими інтегральну класифікацію методів, які поділено на чотири класи і покладено в основу ситуаційного управління.

1. Група загальнонаукових методів: моделювання; експериментування; економіко-математичні методи; методи аналізу та синтезу; методи дедукції та індукції; соціологічні виміри.

2. Методи управління функціональними підсистемами організації.

3. Методи прийняття управлінських рішень: методи постановки проблеми; методи розв’язання проблеми; методи вибору рішення; методи організації виконання прийнятого рішення.

4. Методи виконання функцій управління:

1) для здійснення планування: метод екстраполяції; метод регресійного аналізу; метод побудови сценаріїв; метод факторного аналізу; метод формування дерева проблем.

2) для здійснення мотивації: методи преміювання (оплати праці); підвищення у посаді; навчання; участь у прибутках.

3) для здійснення контролю: методи бухгалтерського обліку; методи статистичного обліку; методи оперативно — виробничого контролю.

4) для здійснення організації: організаційно-адміністративні методи; економічні методи управління; соціально-психологічні методи управління.

Таким чином, знання теоретичних основ формування механізму управління та правильний вибір методів і засобів на кожному етапі життєвого циклу підприємства дозволить йому попереджувати та ефективно усувати кризові ситуації на шляху свого розвитку.