48. Соціологія управління.

"Соціологія управління" - галузь соціології, яка вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини, структури і процеси суспільства (організації) з метою упорядкування, підтримки, збереження його оптимального функціонування, розвитку або зміни, переведення до іншого стану. Соціологія управління досліджує також природу управлінських відносин, з'ясовує, насамперед, соціальні цілі управління з точки зору їх відповідності інтересам тих, ким управляють".

Вивченням управління займаються багато галузевих наук. В аналізі управління соціологія має свої специфічні підходи. Зокрема, білоруські дослідники вважають, що сутність соціологічного підходу в управлінні полягає у виділенні та вивченні п'яти взаємопов'язаних компонентів:

o Діяльність управляючої підсистеми, до якої треба відносити різні органи управління як на державному рівні, так і на рівні окремих організацій. Ця діяльність охоплює комплекс проблем щодо підбору, підготовки, просування кадрів, формування управлінських відносин.

o Цілеспрямований управлінський вплив на об'єкти управління (зовнішній або внутрішній).

o Соціальна самоорганізація, що є сукупністю спонтанних процесів внутрігрупового регулювання (громадська думка, традиції, звичаї, соціальні норми тощо), які формують регулюючі та управлінські впливи на поведінку та діяльність особистостей та груп.

o Система управлінських рішень, які забезпечують цілісність зберігання та підвищення якісних параметрів керованої системи, її сталого розвитку.

o Аналіз та контроль керованої підсистеми, що дозволяє оперативно корегувати її діяльність.

Таким чином, систему соціального управління можна уявити у вигляді такої узагальненої схеми:

[Суб’єкти соціального управління (індивідуальні та колективні]=>[Соціальні процеси (управлінські дії, взаємовплив, зворотній зв'язок)]=>[Об’єкти соціального управління (особистість, соц. група, соц. організація]

49. Зв'язок соціології праці та управління з ін. Науками про працю

Вивчення закономірностей трудової діяльності людини з урахуванням того важливого місця, що займає у суспільстві праця, свідчить, що багатосторонність різних аспектів її впливу на життя людей є предметом ряду наук як несоціологічного так і соціологічного профілю.

Розглянемо, наприклад, зв'язок з економікою праці. При порівнянні предметів соціології і економіки праці очевидно, що перша вивчає, наприклад, найбільш загальні мотиви праці, сукупність таких мотивів, що включають не лише матеріальні, а й інші. Водночас економіка праці вивчає трудові витрати на усіх стадіях виробничого циклу, встановлює найприйнятніші й ефективні принципи та форми оплати праці.

Тісний зв'язок також з трудовим правом. Однак, якщо соціологія праці вивчає міри контролю, але соціального, а саме: механізмів регулювання діяльності робітників через соціальні норми та цінності, які прийняті в суспільстві, то трудове право розглядає їх через призму адміністративного контролю, який ґрунтується на нормах праці, закріплених в юридичних документах, законах, постановах уряду тощо.

Можна розглянути і предмети інших несоціологічних наук, які вивчають працю: наукової організації праці; фізіології та психології праці; санітарії та гігієни праці.

Всі вищенаведені науки вивчають проблеми взаємозв'язку людини з природою в процесі праці. Але є й інша складова трудової діяльності: взаємозв'язок людини з людиною, який вивчає ряд соціальних і гуманітарних дисциплін, таких, як соціологія праці, соціологія управління, економічна соціологія, індустріальна соціологія, промислова соціологія, заводська соціологія, соціологія колективів та ін.

Таким чином, усі наведені та деякі інші суміжні соціологічні теорії (соціологія освіти, особистості, соціальне планування) знаходяться із соціологією праці й управління у таких стосунках, що остання практично покриває предмети окремих галузевих соціологій.

Таке становище соціології праці й управління випливає з того, шо серед соціологічних теорій середнього рівня виділяються теорії різного рівня ієрархії, тобто теорії, так би мовити, "елементарні", що вивчають окремі соціальні процеси чи явища, і "міжгалузеві", які поєднують певну сукупність "елементарних". Це стосується не лише соціології праці та управління.