32. Витрати обігу: особливості, види та джерела відшкодування.

Витрати обігу можуть бути виміряні абсолютними і відносними величинами. Відповідно до того, як виробництво виступає, з одного боку, виробництвом споживних вартостей, а з другого - виробництвом вартості і додаткової вартості, так і обіг є, з одного боку, рухом споживних вартостей, а з другого - зміною форми вартості

Абсолютна величина характеризує сумарні (загальні) витрати обігу підприємства, пов'язані зі здійсненням певного обсягу товарообороту.

Загальні витрати обігу підприємства поділяються на дві частини: загальні постійні витрати і загальні змінні витрати. До відносних показників, що характеризують витрати обігу, належать: • витрати обігу в розрахунку на одиницю товарообороту; • витрати обігу в розрахунку на одиницю проданих товарів у натуральному вираженні (кг, тоннах, метрах, одиницях). Перший показник у практиці економіки підприємств у нашій країні дістав назву “рівень витрат обігу”. Рівень витрат обігу в торговельному підприємстві розраховується таким чином: а) у роздрібному торговельному підприємстві — як відношення витрат обігу до обсягу роздрібного товарообороту, помножене на 100;

б) в оптовому підприємстві — як відношення витрат обігу до обсягу оптового обороту з участю в розрахунках, помножене на 100; в) у підприємстві громадського харчування — як відношення витрат обігу до обсягу валового обороту, помножене на 100.

.Витрати обігу діляться на дві групи: чисті витрати обігу і додаткові.

До чистих витрат обігу належать:

- витрати, пов'язані безпосередньо із зміною форм вартості

-витрати, пов'язані з веденням обігу в грошовій формі

- витрати по забезпеченню грошового обігу

До додаткових витрат обігу належать:

- витрати зберігання

- витрати транспорту

33. Підприємницький дохід і позичковий відсоток як форми економічної реалізації позичкового капіталу.

Дохід є спонукальним мотивом і джерелом діяльності підприємства. Розрізняють такі види доходу: Загальний дохід підприємства (виручка від реалізації) - це сума доходу, отриманого фірмою від продажу певної кількості продукції. Таким чином, загальний дохід визначається як ціна помножена на кількість проданої продукції. Валовий дохід підприємства становить грошову виручку від реалізації товарів, робіт, послуг, зменшену на суму постійних витрат підприємства. Чистий дохід підприємства - це прибуток підприємства, який визначається як різниця між валовими доходом та змінними витратами.

Поняття "дохід" ширше ніж поняття "прибуток". Прибуток підприємства є складовою частиною доходу підприємства. Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Розрізняють такі види прибутку:

Балансовий, який визначається як різниця загальним доходом і загальними витратами.

Чистий прибуток, який визначається шляхом вирахування з балансового прибутку суми податку на прибуток

Існування двох підходів до виміру витрат підприємства (бухгалтерського і економічного) зумовлює застосування двох підходів до аналізу прибутку.

Бухгалтерський прибуток - це різниця між загальним доходом і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами. У даному розрахунку ми оцінюємо лише поточні результати діяльності фірми. Але якщо необхідно проаналізувати стан фірми з огляду її перспективи, а, отже, найкращої з альтернатив використання її ресурсів, тоді слід обчислювати економічний прибуток підприємства.

Економічний прибуток (чистий прибуток) - це різниця між загальним доходом і економічними витратами, які містять бухгалтерські (зовнішні) та внутрішні витрати, зокрема, й нормальний прибуток. Наявність економічного прибутку є показником ступеня вигідності відлучення ресурсів від альтернативного використання їх в іншому виробництві.

Позичковий процент або процент за кредит - це плата, яку отримує кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності.

Функції позичкового капіталу: грошове обслуговування промислового капіталу; участь у вир-ві і розподілі прибутку; акумуляція тимчасово вільних грошових засобів; використ капіталу-товару з метою отримання прибутку у формі %.

Економічна природа позичкового процента обумовлена існуванням товарного виробництва та пов’язаних з ним кредитних відносин. За призначенням позичковий процент, з одного боку, відображає ефективність використання позичкового капіталу, а з іншого боку, він повинен забезпечувати доходи банку, компенсувати його витрати. В умовах ринкової економіки суть його розглядається більшістю економістів як ціна капіталу, взятого у кредит: оскільки позичальник-підприємець виступає покупцем капіталу-товару, то й процент, виплачуваний ним кредиторові, представляє ціну цього капіталу. Безперечно, тут не слід розуміти ціну капіталу як вираз вартості. Позичковий процент є не що інше, як частина середнього прибутку, котру підприємець платить власнику капіталу за користування споживною вартістю позиченого капіталу. У даному випадку сплата процента характеризує передачу певної частини вартості без одержання еквівалента. Вартість процента повністю переходить від позичальника до кредитора.

Джерелом сплати позичкового процента є прибуток, що його одержує підприємець у процесі продуктивного використання позичкового капіталу. Прибуток розподіляється між суб’єктами кредитних відносин: кредитор отримує прибуток у вигляді процента за кредит; позичальник отримує підприємницький доход у вигляді прибутку на позичковий капітал, який використовується в підприємницькій діяльності.

Величина позичкового процента характеризується його нормою у вигляді процентної ставки. Норма процента визначається як відношення річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми наданого кредиту, помножене на сто. Норма процента залежить від норми прибутку та інфляційних процесів.