4. Економічні потреби та інтереси - рушійна сила соціально-економічного розвитку.

Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви д-сті людей і утворюють складну с-му, яку можна структурувати за різними критеріями. Розрізняють потреби:

*фізіологічні, задоволення яких забезпечує відтворення фізичних здібностей людини (продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення);

*духовні, задоволення яких забезпечує відтворення та розвиток інтелекту людини (одержання освіти, підвищення кваліфікації, культурний відпочинок, предмети і послуги культурного призначення);

*соціальні, задоволення яких пов'язане з функціонуванням соціальної сфери суспільства (охорона здоров'я, сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв'язок ).

Благо – будь-яка корисність (предмет, явище, процес), яке задовольняє людську потребу.

Економічні потреби – це потреби в ек-них благах.

Економічні потреби класифікують за такими критеріями: за х-ром виникнення (первинні – їжа, одяг, безпека, житло; вторинні – модний одяг, комфортне житло); за способами задоволення: (матеріальні – потреби в матер. благах; нематеріальні – духовні потреби); за нагальністю задоволення: (першочергові – предмети першої необхідності; другорядні – предмети розкоші); за можливостями задоволення (насичені – мають чітку межу і можливість повного задоволення; ненасичені – не можуть бути задоволені повністю); за участю у відтворювальному процесі (вир-чі – потреби у засобах вир-ва; невир-чі – потреби у споживчих благах); за суб’єктами впливу (особисті – виникають і розвиваються у процесі життєд-сті індивіда; колективні – потреби групи людей; суспільні – потреби функц-ня та розвитку с-ва в цілому); за кількісною визначеністю та мірою р-ії (абсолютні – перспективні потреби, які є орієнтиром ек-ного розвитку; дійсні – формуються залежно від досягнутого рівня вир-ва і є сусп-ю нормою для певного періоду; платоспроможні – визнач-ся платоспроможним попитом; фактичні – задовольняються наявними товарами та послугами).

Особисті потреби людини є безмежними. А виробничі ресурси, які необхідні для задоволення цих потреб – обмеженими. Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку – закону зростання потреб і закону розвитку факторів виробництва.

Суть закону зростання потреб: в міру розвитку суспільного виробництва, а разом з тим і людини, відбувається поступове зростання її потреб. Даний закон відображає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв’язки між вир-вом і споживанням, потребами та існуючими можливостями їх задоволення.

Інтерес — форма вияву потреби, усвідомлене прагнення людини до її задоволення.

Економічні інтереси — усвідомлене прагнення суб'єктів господарювання до задоволення економічних потреб, що є об'єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

За своєю сутністю економічні інтереси є об'єктивними. Вони відображають місце і роль суб'єктів господарювання у системі суспільного поділу праці та економічних відносин. Водночас економічні інтереси є суб'єктивними і завжди мають своїх носіїв.

Економічні інтереси суспільства можуть бути класифіковані за різними критеріями, а саме: за суб'єктами (особисті, колективні, групові, суспільні); за нагальністю, важливістю: (першочергові, другорядні); за часовою ознакою (поточні; перспективні); за об'єктами (майнові, фінансові, інтелектуальні); за ступенем усвідомлення (дійсні; уявні) та ін.

За ек-ною ознакою виділяють такі ек-ні інтереси: муніципальні, регіональні, національні, обєднання держав, загальнолюдські (глобальні).