- •Методика роботи з навчальним посібником
- •Модуль і. Система архівних установ україни
- •Тема 1. Система архівних установ України
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 2. Організація роботи архівів
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Теми для контрольних робіт
- •Опитування
- •Модуль II. Національний архівний фонд
- •Тема 3. Національний архівний фонд: склад, структура та право власності на документи
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 4. Формування Національного архівного фонду
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 5. Організація архівних документів
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Теми для контрольних робіт
- •Колоквіум
- •Модуль іiі. Історія архівної справи в україні
- •Тема 6. Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 7. Архіви литовсько-польської доби (XV ст. – перша половина XVII ст.)
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 8. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина XVII-XVIII ст.)
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 9. Архіви та архівна справа в Україні кінця XVIII-XIX ст.
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 10. Архіви України XIX – початку XX ст.
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 11. Архіви та архівна справа доби української революції
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 12. Архівна справа в Західній Україні, на Буковині та Закарпатті (1920-1930)
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 13. Архівне будівництво в Україні за часів радянської влади (1920-1980)
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 14. Розвиток архівної справи в незалежній Україні
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Теми для контрольних робіт
- •Опитування
- •Модуль іv. Основні напрями діяльності державних архівів
- •Тема 15. Архівне описування
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 16. Облік документів Національного архівного фонду
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 17. Довідковий апарат до архівних документів
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 18. Забезпечення збереженості архівних документів
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 19. Інформатизація архівної справи в Україні
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 20. Науково-дослідна та методична робота архівних установ
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 21. Використання архівної інформації
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Теми для контрольних робіт
- •Колоквіум
- •Контрольні питання
- •Методичні рекомендації до написання контрольної роботи
- •Термінологічний словник
- •Література
- •Додатки
- •Нормативно-правові акти і. Закони України
- •Іі. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України
- •Постанови
- •Розпорядження
- •Постанови
- •Розпорядження
- •Постанови
- •Розпорядження
- •Постанови
- •Постанови
- •Постанови
- •Постанови
- •Постанови
- •Постанови
- •Ііі. Постанови Верховної Ради України
- •Ііі. Накази міністерств і відомств Міністерство транспорту та з'язку України
- •Міністерство культури і мистецтв України
- •Переліки документів
- •Методичні рекомендації
- •Номенклатури справ
- •Норми часу
- •Інструкції
- •Правила роботи
- •Правила видання документів і пам'яток (1990-2000)
- •V. Архівні стандарти Державні стандарти
- •Галузеві стандарти
- •Порядок доступу до приміщень і на територію державних архівних установ
- •1. Загальні положення
- •2. Оформлення документів, що дають право доступу до приміщень державної архівної установи
- •3. Порядок виносу (вивозу) документів, друкованих видань
- •4. Порядок в'їзду (виїзду) транспорту на територію архіву
- •Заява-анкета користувача
- •Паспорт архівної установи на 01.01.
- •Про стан і обсяг документів Національного архівного фонду, що зберігаються в архівних підрозділах підприємств, установ і організацій та приватних архівних зібраннях
- •Додаток 9 Правила ведення та зберігання діловодної документації в структурних підрозділах Чернігівської духовної консисторії83
- •Перелік особливо цінних документів національного архівного фонду № ____________
- •Аркуш фонду
- •Перевіряння наявності і стану документів
Запитання для самоперевірки
1. Яка доля архівів ліквідованих установ унаслідок адміністративних реформ 60-х років ХІХ ст.?
2. Яким чином здійснювалося поточне діловодство у ХІХ ст.?
3. Які основні законодавчі акти з архівної справи означеного періоду?
4. Які особливості діяльності архівів на Правобережній Україні у ХІХ ст.?
5. Які документи зберігались у митрополичих архівах?
6. Які характерні ознаки розвитку архівної справи на Закарпатті у ХІХ ст.?
7. Якого року було засновано історичний архів у Львові?
8. Які передумови заснування Центрального архіву давніх актів у Києві?
9. Які характерні ознаки документальних колекцій науково-історичних товариств в Україні?
10. Які приватні наукові архіви та колекції рукописних матеріалів ХІХ -початку ХХ ст.?
Завдання для самостійної роботи
1.Виявити характерні особливості магнатських та приватних наукових архівів.
2. Проаналізувати законодавчі акти ХІХ – початку ХХ ст.
3. Дати загальну характеристику документальних колекцій науково-історичних товариств означеного періоду.
4. Визначити склад колекцій рукописних матеріалів означеного періоду.
Література: 1, 28, 31, 42.
Тема 10. Архіви України XIX – початку XX ст.
1.Спроба реорганізації архівної справи барона Г. Розенкампфа.
2. Проект архівної реформи М. Калачова. Проект І. Андрієвського.
3. Московське археологічне товариство та проект Д. Самоквасова.
4. Діяльність губернських учених архівних комісій.
Ключові слова: архівна реформа, проект реорганізації архівної справи, археологічний з’їзд, губернські учені архівні комісії.
Активізація архівного руху наприкінці 60-х років XIX ст., усвідомлення необхідності реформування архівної справи зумовлювалися, з одного боку, загрозливим розмахом нищення документів, з іншого – зростанням інтересу до архівів у зв'язку з розвитком історичної науки і потребами суспільного життя.
Першу спробу реорганізації архівної справи з метою усунення монополії відомств на документи було зроблено ще на початку XIX ст.: 1820 року барон Г. Розенкампф передав до Державної ради план поліпшення упорядкування архівів. В основі плану була ідея централізації архівів Москви і Петербурга, об'єднання їх у єдиний державний архів. Передбачалося створити для управління об'єднаними архівними фондами Головне управління архівами, що підпорядковувалося б Державній раді. Йшлось і про необхідність фахової підготовки архівістів.
Новий проект архівної реформи запропонував начальник Московського архіву Міністерства юстиції М. Калачов. На І археологічному з'їзді в Москві (1869) він доповів про катастрофічний стан архівів у Росії, зокрема й про знищення архівних документів. ІІ археологічний з'їзд (1871) розглянув і схвалив пропозиції М. Калачова з реформування архівної справи. Архіви, на думку вченого, мали поділятися на поточні, довідкові, при кожній установі, і центральні історичні. Останні передбачалося створити при центральних міністерствах та інших вищих урядових установах, а також у кожній губернії. Припускалася можливість створення єдиного (головного) центрального архіву. М. Калачов пропонував утворити в Петербурзі Головну архівну комісію, що відала б усіма архівами Росії і визначала порядок розбирання та знищення архівних матеріалів.
Для детального опрацювання реформи та її втілення 1873 року при Міністерстві народної освіти під головуванням М. Калачова було створено комісію, що діяла до 1885 року. До основних напрямів її діяльності належали: врегулювання питань знищення архівних документів, вироблення правил їх зберігання, обстеження за спеціальними анкетами архівів, розгляд питань, пов'язаних із створенням центральних історичних архівів у провінції, вивчення досвіду архівного будівництва за кордоном, підготовка спеціалістів для роботи в архівах. Важливим результатом діяльності комісії М. Калачова було створення в Петербурзі Археологічного інституту як першої науково-навчальної установи, що займалася професійною підготовкою архівістів.
Згодом ідеї централізації обстоював автор нового проекту архівної реформи І. Андрієвський. Це був план обмеженої централізації, що залишав поза сферою реформ найбільші історичні архіви Росії. Автор прагнув провести централізацію за допомогою Археологічного інституту та губернських учених архівних комісій. Проект І. Андрієвського був нереальним, враховуючи неспроможність архівних комісій здійснити ґрунтовні зміни в архівній галузі.
Однак ідею реформування архівної справи підтримало Московське археологічне товариство, яке 1898 року доручило своєму членові, начальнику Московського архіву Міністерства юстиції Д. Самоквасову провести анкетування центральних і провінційних архівів. Надіслані до Москви заповнені анкети відтворювали невтішний стан архівної справи. Нова хвиля нищення архівів переконувала в необхідності проведення архівної реформи, проект якої Д. Самоквасов висунув у доповіді Московському археологічному товариству (опублікована 1899 року під назвою “Централизация государственных архивов Западной Европы в связи с архивной реформой в России”)49. Згідно з проектом централізації архівної справи передбачалося створення особливого (вищого) центрального органу. Крім архівів центральних урядових установ, у центрах навчальних округів, у складі яких було по кілька губерній, мали створюватися центральні архіви давніх актів, на зразок Київського, Віленського та Вітебського архівів. За проектом, такі архіви зосереджували б документи місцевих урядових і громадських установ до 1800 року. Їх Д. Самоквасов назвав обласними. Діловодство губернських, повітових і волосних установ після 1800 року мало відкладатись у губернських архівах, створених у кожній губернії.
З ініціативи Археологічного інституту до архівної роботи залучалися наукові сили в провінції. Результатом такої діяльності була організація урядовим законом 1884 року губернських учених архівних комісій (діяли у 41 губернії Росії до 1918 року). За задумом М. Калачова, вони мали функціонувати в містах, де передбачалося створити місцеві центральні історичні архіви. До обов'язків архівних комісій входило розбирання справ і документів, відібраних для знищення в губернських і повітових архівах різних відомств, відбір серед них матеріалів, важливих з історичного погляду, складання описів і покажчиків, передання документів на зберігання до місцевих історичних архівів.
При деяких учених архівних комісіях створювались історичні архіви. Архівні комісії підпорядковувалися губернаторам і Міністерству внутрішніх справ, по науковій лінії – Археологічному інституту. Склад комісій формувався, за погодженням директора Археологічного інституту та місцевих губернаторів, з чиновників і приватних осіб, які могли своїми знаннями і бажанням сприяти розвитку архівної справи. Серед перших було створено комісії в Україні, зокрема Таврійську учену архівну комісію (1887). 1896 року започаткувала роботу учена архівна комісія в Чернігові, а 1898 року – в Херсоні, однак через брак кадрів остання так і не змогла розгорнути свою діяльність, проіснувавши лише до 1910 року. 1903 року було засновано комісії в Полтаві та Катеринославі, 1914 року – в Києві, 1915 року – у Харкові. Періодичні видання комісій (“Труды” – Чернігівської, Полтавської, “Летопись” – Катеринославської, “Известия” – Таврійської) широко висвітлювали питання з історії архівної справи, публікували документи з історії краю. Наукову цінність має видане Полтавською ученою архівною комісією 1915 року “Описание архивов Полтавской губернии” І. Павловського. Деякі комісії налагодили збирання та опрацювання архівних документів, зокрема Чернігівська учена архівна комісія зібрала великий за обсягом історичний архів. Полтавська учена архівна комісія через відсутність приміщення не змогла організувати свого історичного архіву.
У складі губернських учених архівних комісій працювали відомі історики, краєзнавці, фахівці-архівісти: О. Лазаревський, П. Дорошенко (Чернігів), І. Павловський, Л. Падалка (Полтава), В. Біднов, Я. Новицький, В. Пічет, Д. Яворницький (Катеринослав), І. Каманін, М. Петров, В. Іконников (Київ).
Губернські учені архівні комісії виробили програму організації центральних архівів у кожній губернії, яка визнавала за архівними комісіями керівну роль у створенні центральних губернських архівів. Д. Самоквасов піддав критиці діяльність губернських учених архівних комісій не тільки за фаховий рівень членів комісій, а й за здійснюване ними відбирання документів для зберігання.
Проекти Д. Самоквасова та губернських учених архівних комісій було винесено на розгляд київського XI (1899) та харківського XII (1902) археологічних з'їздів. В основу організації архівної системи, схваленої XI археологічним з'їздом, було покладено проект Д. Самоквасова. Поступкою на користь архівних комісій була його відмова від створення обласних архівів. Боротьба послідовників проекту Д. Самоквасова і представників губернських учених архівних комісій закінчилася їх перемогою. У червні 1903 року імператор затвердив пропозицію Міністерства внутрішніх справ про проведення архівної реформи за допомогою губернських учених архівних комісій.