- •Методика роботи з навчальним посібником
- •Модуль і. Система архівних установ україни
- •Тема 1. Система архівних установ України
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 2. Організація роботи архівів
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Теми для контрольних робіт
- •Опитування
- •Модуль II. Національний архівний фонд
- •Тема 3. Національний архівний фонд: склад, структура та право власності на документи
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 4. Формування Національного архівного фонду
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 5. Організація архівних документів
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Теми для контрольних робіт
- •Колоквіум
- •Модуль іiі. Історія архівної справи в україні
- •Тема 6. Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 7. Архіви литовсько-польської доби (XV ст. – перша половина XVII ст.)
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 8. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина XVII-XVIII ст.)
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 9. Архіви та архівна справа в Україні кінця XVIII-XIX ст.
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 10. Архіви України XIX – початку XX ст.
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 11. Архіви та архівна справа доби української революції
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 12. Архівна справа в Західній Україні, на Буковині та Закарпатті (1920-1930)
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 13. Архівне будівництво в Україні за часів радянської влади (1920-1980)
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 14. Розвиток архівної справи в незалежній Україні
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Теми для контрольних робіт
- •Опитування
- •Модуль іv. Основні напрями діяльності державних архівів
- •Тема 15. Архівне описування
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 16. Облік документів Національного архівного фонду
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 17. Довідковий апарат до архівних документів
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 18. Забезпечення збереженості архівних документів
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 19. Інформатизація архівної справи в Україні
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 20. Науково-дослідна та методична робота архівних установ
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 21. Використання архівної інформації
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самостійної роботи
- •Теми для контрольних робіт
- •Колоквіум
- •Контрольні питання
- •Методичні рекомендації до написання контрольної роботи
- •Термінологічний словник
- •Література
- •Додатки
- •Нормативно-правові акти і. Закони України
- •Іі. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України
- •Постанови
- •Розпорядження
- •Постанови
- •Розпорядження
- •Постанови
- •Розпорядження
- •Постанови
- •Постанови
- •Постанови
- •Постанови
- •Постанови
- •Постанови
- •Ііі. Постанови Верховної Ради України
- •Ііі. Накази міністерств і відомств Міністерство транспорту та з'язку України
- •Міністерство культури і мистецтв України
- •Переліки документів
- •Методичні рекомендації
- •Номенклатури справ
- •Норми часу
- •Інструкції
- •Правила роботи
- •Правила видання документів і пам'яток (1990-2000)
- •V. Архівні стандарти Державні стандарти
- •Галузеві стандарти
- •Порядок доступу до приміщень і на територію державних архівних установ
- •1. Загальні положення
- •2. Оформлення документів, що дають право доступу до приміщень державної архівної установи
- •3. Порядок виносу (вивозу) документів, друкованих видань
- •4. Порядок в'їзду (виїзду) транспорту на територію архіву
- •Заява-анкета користувача
- •Паспорт архівної установи на 01.01.
- •Про стан і обсяг документів Національного архівного фонду, що зберігаються в архівних підрозділах підприємств, установ і організацій та приватних архівних зібраннях
- •Додаток 9 Правила ведення та зберігання діловодної документації в структурних підрозділах Чернігівської духовної консисторії83
- •Перелік особливо цінних документів національного архівного фонду № ____________
- •Аркуш фонду
- •Перевіряння наявності і стану документів
Запитання для самоперевірки
1. Що сприяло збереженню писемних матеріалів у Давньоруській державі?
2. Які центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві?
3. Яким чином використовувались архівні матеріали у Давньоруській державі?
Завдання для самостійної роботи
1. Охарактеризувати процес зародження приватних архівів у Давньоруській державі.
2. Дати характеристику архівів монастирів.
3. Проаналізувати використання архівних матеріалів у Давньоруській державі та Галицько-Волинському князівстві.
Література: 1, 28, 31.
Тема 7. Архіви литовсько-польської доби (XV ст. – перша половина XVII ст.)
1. Архіви центральних і місцевих установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська метрика.
2. Регістри (реєстри). Актові книги.
3. Коронна та Руська (Волинська) метрики.
4. Судово-адміністративні книги місцевих замків, гродів і земств. Магістратські архіви.
Ключові слова: Литовська метрика, Коронна метрика, Руська (Волинська) метрика, регістри (реєстри), актові книги, копіарії, діловодство.
У ХIV-XVI ст. українські землі Волині, Поділля, Київщини, Чернігово-Сіверщини опинилися під владою Великого князівства Литовського, особливістю державного устрою якого було зосередження центрального управління в руках великого князя. З великокнязівської канцелярії, яка мала загальнодержавний характер, виходили документи, що регламентували життя на території Великого князівства Литовського: господарство, фінанси, військову справу, суд, відносини з іншими державами.
Централізація влади у Великому князівстві Литовському позначилася на архівах. Акти, видані від імені великого князя, зосереджувалися в архіві, відомому під назвою Литовська метрика25 (основну її частину становлять оригінальні книги та книги записів документів), склад якої зумовлений характером діловодства великокнязівської канцелярії. За усталеним порядком, виготовлену грамоту переписували і відпускання (“отпуск”) заносили до книги. Далі грамоту передавали писареві для її скріплення; за “скріпою” писаря грамота могла виходити від імені князя без його підпису. Канцлер чи підканцлер “скріплював” грамоту печаткою.
У певному розумінні Литовська метрика означає реєстри канцелярії Великого князівства Литовського, куди заносили записи важливих, як правило, вихідних з канцелярії документів. Функціональне призначення Литовської метрики – відтворювати офіційні копії документів, що вийшли з великокнязівської канцелярії про підтвердження прав успадкування, привілеїв, шляхетності походження тощо.
Для прискорення пошуку документів канцлери запровадили групування матеріалу під час записування до метрики. Наприкінці XV ст. книги Литовської метрики складалися за тематичним принципом, – канцелярія вела “книги данин і судових справ”, “книги аренд”, “книги відправ”, “книги посольств”.
З ініціативи канцлера Льва Сапєги 1594 року почали переписувати книги Литовської метрики. За кілька років усі книги було переписано, зроблено реєстри внесених до них документів. Старі книги мали зберігатися в казні, а переписані – в канцлера, вони призначалися для загального користування. Саме ці книги-копії XV – першої половини XVI ст. збереглися, а давні оригінальні книги втрачені.
За час свого існування Литовська метрика зазнала кілька географічних переміщень і, як наслідок, структурних змін. Головний архів Великого князівства Литовського в давні часи зберігався в Троках (біля Вільни) у великокнязівській скарбниці. 1511 року Литовську метрику перевезли до Вільни, де її зберігали в державній скарбниці (Вільнюський замок). Місцезнаходження архіву в замку, під наглядом скарбника, свідчить про ставлення уряду до державного архіву. Крім основної, була й “похідна” канцелярія при великому князі в його подорожах. Записи з книг похідної канцелярії заносили до основних книг Литовської метрики. 1765 року її було перевезено до Варшави, де під керівництвом польського історика Адама Нарушевича книги Литовської метрики було оправлено і укладено реєстри документів до кожної.
Після третього поділу Речі Посполитої Литовську метрику було передано до Петербурга, де спеціально створена комісія (експедиція 1803 року) уклала реєстр перших сорока її книг. 1799 року за умовами російсько-прусської угоди частину матеріалів Литовської метрики було передано Пруссії. Із книг переписів і справ публічних у сенатському архіві лишилося те, що стосувалося Литви і Галичини. З утворенням Варшавського генерал-губернаторства, в період наполеонівських війн, матеріали Литовської метрики Пруссія повернула до Варшави.
Метрику, що зберігалась у Сенаті, 1809 року було розділено, і частина матеріалів (козацькі справи і частково польські) потрапила до Депо манускриптів при імператорській Публічній бібліотеці. Литовську метрику використовували в довідковій діяльності Сенату (видавали копії грамот та інших актів для доведення прав власності).
Упорядкуванню Литовської метрики сприяла діяльність комісії, створеної 1835 року для перевірки архівів Міністерства юстиції. Крім заходів для охорони і збереження документів Литовської метрики, комісія систематизувала її, поділила всі книги на 12 відділів: книги записів, судові справи, публічні справи, переписи, виписи, справи за печаткою, книги Неодмінної Ради і справи новітнього діловодства XVIII ст., реєстри, книги копій, давні акти, родовідні справи, межові карти і плани. Згодом цю структуру було затверджено, укладено і видано опис книг Литовської метрики.
1887 року Литовську метрику передали до Московського архіву Міністерства юстиції. Наступного року 350 “давніх актів” надійшли до Московського архіву Міністерства закордонних справ. За умовами Ризької угоди 1921 року, ці документи було повернено до Варшави в Головний архів давніх актів. 1939 року Центральний державний архів давніх актів у Москві взяв на облік фонд Литовської метрики (фонд 389, 662 одиниць зберігання). Крім книг великокнязівської канцелярії, до складу фонду Литовської метрики в Російському державному архіві давніх актів входять архіви судових установ і документи приватних архівів. Таким чином, фонд 389, в якому об'єднано документи різних фондоутворювачів, набув характеру архівної колекції.
Центральним архівом Речі Посполитої, куди після Люблінської унії (1569) увійшли українські землі, була Коронна26 метрика, назва якої закріпилася за урядово-адміністративними книгами, що велися в Коронній канцелярії. До книг вписували документи, що виходили з королівської канцелярії: королівські універсали та судові рішення короля, привілеї шляхетським родам і католицькій церкві, приватноправові акти, конституції, документи зовнішньополітичної діяльності. Особливості діловодства Коронної канцелярії та порядкування в державному архівосховищі Речі Посполитої були такими, як і у Великому князівстві Литовському.
Для інкорпорованих до Корони Польської воєводств – Волинського, Брацлавського і Київського – у Коронній канцелярії з серпня 1569 року започаткували окрему групу книг – Руську (Волинську) метрику27, що стала структурною складовою Коронної метрики. Книги перебували у віданні коронного канцлера, а вели їх окремі “руські писарі” Коронної канцелярії.
Оскільки на українських землях у складі Речі Посполитої за Люблінською унією 1569 року діяло не коронне, а русько-литовське право, офіційною визнавалася українська (“руська”) мова, що й було підставою для виділення “руських” книг у діловодстві Коронної канцелярії. Саме відмінність мови офіційного діловодства зумовила появу “руської” серії у складі Коронної метрики.
Литовську і Коронну метрики 1765 року об'єднали у Варшаві, 1796 року перевезли до Петербурга, а згодом – до Москви. 1923 року, за Ризькою угодою між Польщею та Росією, Коронну метрику було повернено Польщі. Волинська метрика 1569-1673 років лишилась у Москві.
Крім архівів центральних установ Великого князівства Литовського, а згодом Речі Посполитої, функціонували місцеві архіви, оскільки саме місцевій владі належала важлива роль в управлінні внутрішніми справами. У вигляді компактних архівних зібрань збереглися судово-адміністративні (актові) книги місцевих замків, гродів і земств28. На зразок ведення книг у центральних установах на місцях практикували й записування актів до книг. Перший Литовський статут29 1529 року лише закріпив діючу в судах традицію ведення актових книг, що складалися відповідно до категорій судів – гродських, земських, підкоморських30.
До місцевих архівів з великою кількістю актових книг висувалися вимоги належного їх зберігання: Литовськими статутами 1566 та 1588 років їх передбачалося зберігати “в скринях моцних за трьома замками”.
Компетенція місцевих судів поширювалася не на всі соціальні верстви Польсько-литовської держави. Судові справи знатних шляхтичів не вирішувалися на місцях – їх розглядала центральна влада. В останній чверті XVII ст. було створено трибунали: Головний Коронний (власне у Польщі), Луцький як вища судова інстанція для Волинського, Брацлавського і Київського воєводств (який проіснував недовго, однак залишки його архіву у вигляді книг збереглись у Центральному державному історичному архіві України, м. Київ) і Головний литовський трибунал, за результатами діяльності яких утворились їх архіви.
Акти, пов'язані з діяльністю міських урядів (магістратів, ратуш), відкладалися в міських архівах, найціннішу частину яких становили грамоти на магдебурзьке право, королівські акти, привілеї та інші грамоти стосовно прав і меж міста. Вони зберігались у магістратських архівах під замком у скрині або спеціальній шафі. На колекції привілеїв та інших найважливіших документів складали описи, однак, як правило, більшість документів зберігалася у фасцикулах (зв'язках різних за змістом документів) і описів на них не було. Окремі вхідні документи переписували до міських актових книг. У деяких містах були спеціальні книги – копіарії, куди вписували привілеї міста. Наприклад, у Самборі така книга (“Привілеї міста Самбора”) відома з 1562 року. У магістратських архівах, крім збірки привілеїв, зберігалися адміністративно-судові книги та книги записів про ведення міського господарства. Різні категорії книг XVI-XVII ст. з міст Кам'янця, Дубна, Кременця, Самбора і Дрогобича зберігаються в архівосховищах Києва та Львова.
Таким чином, зміцнення державного управління на українських землях литовсько-польської доби та розвиток діловодства зумовили формування центральних і місцевих архівів, зростання їх ролі в суспільному житті. Казна, державна скарбниця, як називали архіви, сховища важливих документів, були пов'язані із сферою діяльності державної влади, яка все більше опікувалась впорядкуванням та охороною архівних документів.