ЗМІСТ

МЕТОДИКА РОБОТИ З НАВЧАЛЬНИМ ПОСІБНИКОМ ………………………….
Вступ …………………………………………………………………………………...
Модуль І. СИСТЕМА АРХІВНИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ ……………………….
1. Система архівних установ України ………………………………………………….
2. Організація роботи архівів …………………………………………………………...
ТЕМИ ДЛЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
ОПИТУВАННЯ
Модуль II. НАЦІОНАЛЬНИЙ АРХІВНИЙ ФОНД ………………………………..
3. Національний архівний фонд: склад, структура та право власності на документи
4. Формування Національного архівного фонду ………………………………………
5. Організація архівних документів …………………………………………………….
ТЕМИ ДЛЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
КОЛОКВІУМ
Модуль ІIІ. ІСТОРІЯ АРХІВНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ ………………………….
6. Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі ……………………………………………………………………...
7. Архіви литовсько-польської доби (XV ст. – перша половина XVII ст.) ………….
8. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина XVII-XVIII ст.) ……………………………………………………….………
9. Архіви та архівна справа в Україні кінця XVIII-XIX ст. …………………………..
10. Архіви України XIX – початку XX ст. ……………………………………………
11. Архіви та архівна справа доби української революції (1917-1920) ……………
12. Архівна справа в Західній Україні, на Буковині та Закарпатті (1920-1930) ……..
13. Архівне будівництво в Україні за часів радянської влади (1920-1980) ………….
14. Розвиток архівної справи в незалежній Україні …………………………………...
ТЕМИ ДЛЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
ОПИТУВАННЯ
Модуль ІV. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ АРХІВІВ ….
15. Архівне описування …………………………………………………………………
16. Облік архівних документів ……………………………………..…………………...
17. Довідковий апарат …………………………………………………………………...
18. Забезпечення збереженості архівних документів ……………………..…………..
19. Інформатизація архівної справи в Україні ……………………………….………...
20. Науково-дослідна та методична робота архівних установ ………………………..
21. Використання архівної інформації ………………………………………..………..
ТЕМИ ДЛЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
КОЛОКВІУМ
ТЕСТИ …………………………………………………………………………..………..
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ …………………………………………………….………..
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ……
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК ……………………………………………………..
ЛІТЕРАТУРА ……………………………………………………………………………
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………………..

Методика роботи з навчальним посібником

Пропонований навчальний посібник передбачає дотримання послідовності та ретельності у вивченні матеріалу, обов’язкову самоперевірку та виконання завдань для самостійної роботи. При цьому студент, будучи активним учасником навчального процесу, набуває навичок самоорганізації, самостійного пошуку інформації, прийняття рішень і т.ін.

Одним з видів самостійної роботи, правильна організація якої дозволяє максимально індивідуалізувати навчання, підвищити ефективність навчального процесу загалом, є опрацювання лекційного матеріалу, визначення головного у змісті лекції, засвоєння її основних моментів. Щоб зрозуміти і добре засвоїти навчальний матеріал, до кожної наступної теми слід ретельно готуватися: систематично опрацьовувати матеріал попередньої лекції і, якщо потрібно, рекомендовану літературу, повторювати пройдений матеріал.

Вивчення дисципліни передбачає також самостійну роботу з першоджерелами: періодичними виданнями (“Архівна справа” {1926-1931}, “Радянський архів”, “Архів Радянської України” {1932-1933}, “Бюлетень Центрального архівного управління УРСР”, “Архіви України” {з 1965 р.}, “Студії з архівної справи та документознавства” {з 1996 р.}, “Вісник Державного комітету архівів України” {з 2000} та ін.), науковою (праці Г. Боряка, Л. Дубровіної, В. Шан­дри, І. Матяш та ін.), навчальною, навчально-методичною літературою тощо. Для ґрунтовного засвоєння першоджерел необхідно вдумливо конспектувати їх, удаючись до різних видів записування (витяги, тези, цитати і т.д.).

Окремою формою самостійної роботи студентів є написання контрольної роботи, методичні рекомендації до виконання якої подано в навчальному посібнику.

Для визначення міри засвоєння студентами матеріалу після кожного модуля передбачений поточний контроль, формами якого є опитування чи колоквіум.

Викладач систематично контролює самостійну роботу студентів: перевіряє конспекти, виконання завдань для самостійної роботи з кожної теми, надає необхідну допомогу для активізації навчальної діяльності студентів.

Навчальний посібник містить термінологічний словник, опрацювання якого поряд з лекційним матеріалом сприятиме кращому засвоєнню тем.

Необхідною умовою для допуску студентів до заліку є написання контрольної роботи і тестування з курсу.

Залік виставляється за результатами відповідей на контрольні питання.

ВСТУП

У сучасній професійній термінології поняття архів має два основні значення: 1) сукупність документів, утворених в діяльності установ, підприємств, організацій, окремих осіб; 2) соціальна інституція (спеціалізована установа), що забезпечує потреби суспільства в ретроспективній документній інформації шляхом надання архівних документів, організуючи їх зберігання та користування ними.

Архіви є інформаційними системами, що застосовують новітні інформаційні технології для опрацювання, класифікації, зберігання і використання архівної інформації. Водночас архіви є установами державного управління і багатьма своїми функціями тісно пов’язані з різними сферами державного життя.

Знання про архіви, як і самі архіви, зародилися давно, однак наукового характеру вони набули в країнах Західної Європи у XVIII ст., в Росії та Україні – в середині XIX ст. На межі XIX-XX ст. виник термін “архівістика”, який спочатку пов'язували з вивченням історії архівної справи, збиранням і зберіганням документів, а згодом – і з розробленням наукових основ організації роботи з документами, їх пошуку, добору і публікування. У 1920-х роках поряд з поняттям “архівістика” дедалі частіше почали вживати термін “архівознавство”, що відображав не лише прикладний, а й теоретико-методологічний зміст цієї галузі знань. Оскільки архівознавство сформувалось у межах історичної науки, тривалий час його вважали допоміжною історичною дисципліною, а починаючи з 1970-х років – спеціальною галуззю історичної науки. З розширенням сфери діяльності архівів, із збагаченням їх функцій і посиленням ролі в державно-політичному, науково-культурному та духовному житті архівознавство набуло статусу автономної галузі наукових знань, що вивчає історію, теорію і практику архівної справи, її правові та економічні засади, архівний менеджмент та інформаційні системи, принципи формування і використання архівного фонду, технологію зберігання та реставрації документів.

Архівна справа – це галузь життєдіяльності суспільства, що охоплює наукову, культурологічну, правову, техніко-економічну та іншу діяльність юридичних і фізичних осіб з нагромадження, опрацювання, обліку, зберігання архівних документів та використання відомостей, що містяться в них.

Архівознавство як система наукових знань про архівну справу тісно пов’язане з іншими науками та навчальними дисциплінами, насамперед, з історією, правознавством, філософією, культурологією та ін. Архівознавство дотичне до ключових проблем всесвітньої історії, зокрема історії порубіжних з Україною держав (Білорусі, Молдови, Польщі, Росії, Румунії, Словаччини, Туреччини, Угорщини, Чехії – країн, з якими пов'язане історичне минуле українського народу) або країн, де живуть українці (Австрії, Аргентини, Болгарії, Великобританії, Казахстану, Канади, Литви, Німеччини, Сполучених Штатів Америки, Франції, Швеції та ін.). Зв’язок архівознавства з історією, культурою України найяскравіше виявляється в таких галузях знань, як українознавство, історичне джерелознавство, археографія, історична географія; в джерелознавчих дисциплінах – палеографії, дипломатиці, сфрагістиці, текстології, метрології, хронології та ін. Архівознавство спирається на здобутки політології, етнології, зокрема в тих розділах, що стосуються історії політичних партій і рухів, їх документальних масивів, формування української нації, етносів та етнічних груп, пам'яток історії та культури. В сучасних умовах започатковується архівософія, що осмислює філософію архівістики, феномен архівів у всесвітньо-історичному процесі та в розвитку цивілізації.

Різноманітними є зв'язки архівознавства з документознавством: обидві науки мають справу з документами, однак документознавство досліджує ті, що функціонують у сфері управління, архівознавство ж – у сфері їх зберігання та використання як носіїв історичної пам'яті та інформації. Спираючись на здобутки документознавства, архівознавці глибше проникають у зміст документів, визначають їх походження й характер, ідентичність та інформаційну цінність.

Важливими є також зв'язки архівознавства з філологічними науками, оскільки значна частина інформаційних ресурсів репрезентована давньоукраїнською, церковнослов'янською, польською, російською, давньогрецькою, латинською, а також німецькою, англійською, турецькою, французькою та іншими мовами. Все це вимагає від працівників архівної галузі знання сучасних і класичних мов. В архівній справі, в технології зберігання та консервації документів, їх реставрації, перенесенні на інші носії інформації, архівісти використовують сучасні здобутки природничих і технічних наук, зокрема фізики, хімії, біології, вірусології, математики, кібернетики та інформатики.

Як самостійна навчальна дисципліна архівознавство займає важливе місце в системі підготовки не тільки професійних архівістів, а й істориків, правників, філологів, культурологів, фахівців системи державного управління тощо.

Отже, архівознавство є самостійною галуззю наукових знань, яка, з одного боку, органічно інтегрується з історичною наукою, а з іншого – містить спеціальні знання з теорії, історії і практики архівної справи, документознавства, інформаційних систем і т.ін.