53. Управління формуванням прибутку від операційної діяльності

Особлива увага фінансовими менеджерами підприємства надається плануванню прибутку від основної діяльності

До методів планування формування прибутку підприємства від основної діяльності належать:

- метод прямого по асортиментного розрахунку;

- аналітичний метод планування прибутку;

- система аналізу «взаємозв’язок затрат, обсягу реалізації і прибутку».

На невеликих і середніх підприємствах найпоширенішим методом планування прибутку від реалізації товарної продукції є метод прямого по асортиментного розрахунку:

П р = Р = С,

Пр – прибуток від реалізації товарної продукції;

Р – вартість реалізованих товарів (робіт, послуг) за оптовими

(регульованими, договірними або ін.) цінами без ПДВ та акцизного збору;

С – собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг).

Основною позитивною рисою складання плану прибутку методом прямого розрахунку є простота і достовірність. Однак він обмежує можливості виявлення внутрішніх резервів зростання прибутку в процесі планування, оскільки дає лише кінцевий результат – план прибутку, не вказуючи впливу окремих факторів на планову величину прибутку.

Аналітичний метод планування прибутку від реалізації товарної продукції побудований на вивченні факторі, які визначають рівень прибутку та рентабельності у базовому періоді (оптимальність структурної побудови асортименту продукції, дотримання нормативів витрачання матеріалів і сировини, рівень ефективності виробництва, дотримання технічних та якісних параметрів по товарній продукції, що впливають на її оптову ціну, тощо) та факторі, які повинні мати місце в плановому періоді (зростання виробництва, зниження собівартості продукції, зміна ринкового рівня цін, тощо).

2. Визначення планової рентабельності продукції підприємства. Другий етап передбачає коригування очікуваного прибутку від реалізації товарної продукції за факторами, які формували прибутковість і рентабельність підприємства у базовому періоді, та які слід враховувати як резерви росту прибутку у плановому періоді (або, навпаки, які не можуть бути враховані через певні умови при плануванні прибутку на плановий період).

З метою використання при плануванні прибутку на наступний рік рівня рентабельності, отриманого у звітному році (рентабельність звітного року = очікуваний прибуток звітного року: очікувану собівартість виробництва та реалізації звітного року), необхідно скоригувати щодо умов ціноутворення планового періоду. Рентабельність продукції планового року, що враховує порівняно з поточним лише вплив цінових факторів.

Рентабельність продукції у плановому періоді визначається за формулою:

Rплан = R плц х (1+Кзростання прибутку зв.пер. з урахуванням нецінових факторів ).

3.На третьому, заключному етапі планування прибутку від реалізації

товарної продукції аналітичним методом розрахунок завершують множенням обсягу планової собівартості на планову рентабельність наступного року

Розрахунок планової суми прибутку за допомогою системи аналізу “взаємозв’язок затрат, обсягу реалізації і прибутку” включає оперування показниками маржового прибутку, валового прибутку та чистого прибутку.

Збільшення обсягу прибутку підприємства залежить від трьох основних факторів:

 збільшення обсягу реалізації продукції;

 підвищення ціни на продукцію;

 зниження затрат на виробництво і реалізацію.

Поширеними у фінансовому менеджменті способами щодо максимізації і темпів наростання прибутку є:

- метод граничного аналізу (з оптимізацією затрат, обсягу виробництва продукції і прибутку, в основу якого покладено зіставлення граничної виручки з граничними витратами

метод операційного лівереджу (побудовано на зіставленні виручки від реалізації із загальними витратами, а також змінними та постійними витратами)

Чим більша питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат (за постійної виручки від реалізації), тим сильніше діє виробничий важель, і навпаки. Проте слід враховувати втрату еластичності в управлінні затратами у підприємств, що мають високий коефіцієнт операційного лівериджу - за умови великих постійних витрат зниження виручки призведе до набагато більшої втрати прибутку. В управлінні прибутком фінансовий менеджмент підприємства повинен прагнути до економії як постійних, так і змінних витрат. Співвідношення приросту суми валового прибутку та суми обсягу реалізації, що досягається за певного коефіцієнта операційного лівериджу, називають ефектом операційного лівериджу:

Використовуючи механізм операційного лівериджу, підприємства можуть цілеспрямовано управляти постійними та змінними витратами з метою визначення такої їх комбінації, за якої б отримувався найбільший з усіх можливих прибутків.

Особливість формування прибутку підприємства в часі має специфічний характер. Бухгалтерська звітність підприємства дозволяє визначити суму прибутку за певні проміжки часу станом на певну дату. Реально формування прибутку на підприємстві відбувається постійно, що пов’язано з безперервнимпроцесом фінансової діяльності підприємства. За кожною реалізаційною операцією, пов’язаною відвантаженням продукції, наданням послуг, виконанням робіт або ж надходженням коштів від здійснення тих чи інших видів діяльності,відбуваєтьсяпроцесформуванняприбутку.Тому метою оперативного управління розраховують його обсягу складі виручки від реалізації тих чи інших грошових надходжень. Даний розрахунок, як правило, проводиться з використанням показників рентабельності чи показника витрат на грошову одиницю.

Порядок використання прибутку визначає власник підприємства або уповноважений ним орган згідно із статутом та чинним законодавством.

Відповідно, управління розподілом прибутку підприємства передбачає вирішення таких завдань:

1)забезпечити збільшення абсолютної суми прибутку після сплати податку на прибуток;

2)забезпечити збільшення абсолютної суми чистого прибутку підприємства;

3)визначення оптимального співвідношення у використанні чистого прибутку на споживання і накопичення;

4)визначення оптимального розміру прибутку, який спрямовується на

виплату дивідендів.

Розподіл прибутку здійснюється у два етапи.

На першому етапі розподіляють прибуток між підприємством і державою у формі сплати податку на прибуток.

На другому етапі розподілять прибуток, що залишився після сплати податків, -чистий прибуток.

Напрямки використання чистого прибутку підприємство переважно визначає самостійно. Суму прибутку підприємства, що залишається після його розподілу, називають нерозподіленим прибутком, обліковують на окремому бухгалтерському рахунку і його сума відображається у бухгалтерському балансі