48. Комплексний аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.

Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності.

Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності. Важливо проаналізувати зв'язок прибутку підприємства з формуючими прибуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності - це сума прибутку або доходів. Відносний показник - рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов'язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості:

Аналіз дохідності підприємства проводиться в порівнянні з планом та попереднім періодом. За умов інфляції важливо забезпечити об'єктивність показників та запобігти їх викривленню через постійне підвищення цін. Аналіз проводиться за даними роботи за рік. Торішні показники треба привести у відповідність із показниками звітного року за допомогою індексації цін.

За ринкових відносин існує персоніфікований інтерес керівництва та колективів підприємств до фактично досягнутого рівня рентабельності, що суттєво впливає на результативність господарської діяльності.

На підприємствах недержавних форм власності для акціонерів та засновників найважливіше значення має рентабельність їхніх пайових і статутних внесків у складі загальних інвестицій.

49. Управління необоротними активами підприємства

Управління нематеріальними активами підприємств – це система обґрунтування та реалізації управлінських рішень, що стосуються вибору, придбання (створення), оцінки та використання нематеріальних активів, з метою підвищення ефективності їх використання та діяльності підприємства.

ЕТАПИ СТВОРЕННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

Перший етап: розгляд варіантів придбання нематеріальних активів

різних видів – здійснюється на основі їх класифікації за різними ознаками.

Згідно з класифікацією наведеною у П(С)БО № 8 «Нематеріальні активи»,

означені економічні ресурси відображаються підприємством за такими

групами: права користування природними ресурсами; права користування майном; права на знаки для товарів та послуг; права на об’єкти промислової власності; авторські та суміжні права; незавершені капітальні вкладення у нематеріальні активи; інші нематеріальні активи.

Вибір нематеріальних активів значною мірою залежить від галузевої

специфіки підприємств і особливостей їх господарської діяльності.

Критеріями вибору є економічний ефект від використання активів, та їх ефективність, що визначаються на основі співставлення вартісних характеристик.

Другий етап: визначення вартості нематеріальних активів

підприємства – пов’язаний з використанням методів їх оцінки, що

розроблені в межах витратного, та доходного підходів.

Методи витратного підходу дозволяють визначити вартість активів, що створюються підприємством з метою внутрішнього використання.

Методи доходного підходу передбачають визначення вартості

нематеріальних активів, виходячи з перспектив їх використання, що найбільш повно характеризуються грошовими потоками. Залежно від способу перетворення грошових потоків у величини вартості, методи доходного підходу поділяють на: методи дисконтування грошових потоків;

методи капіталізації економічного ефекту від використання інтелектуальних активів.

Суттєва різниця між цими методами полягає в тому, що у разі

дисконтування вартість нематеріальних активів визначається як

загальна величина дисконтованих грошових потоків за період їх

використання; а при застосуванні методів капіталізації трансформація

економічного ефекту у величини вартості здійснюється за допомогою ставки капіталізації.

50 = смотри 44 или 65