146. Дайте загальну характеристику законодавчому регулюванню інформаційної сфери в Україні

В Україні інформаційне поле формується під могутнім впливом закордонних чинників. Поряд з безумовністю вимог відкритості інформаційного простору України для інфор­маційних потоків з-за кордону зрозуміло, що втрата важелів впливу на процеси у ньому може призвести до значних нега­тивних наслідків для майбутнього країни. Саме тому надзви­чайної актуальності набувають проблеми регулювання інформаційної сфери, створення відповідних умов для випе­реджаючого розвитку вітчизняного інформаційного вироб­ництва. Провідним інструментом реалізації національних інтересів у такій чутливій галузі суспільних відносин, як інформаційна сфера, повинно стати право. Остання теза усвідомлена ще на початку 1990-х років.

Показово, що одним з перших законів незалежної держа­ви став Закон «Про інформацію».

Аналіз відповідних статей Конституції України дозволяє дійти висновку про намагання вітчизняного законодавця по­будувати інформаційну політику на основі демократичних та ліберальних норм та принципів, одночасно забезпечивши їхню адаптацію до українських умов.

Положення Конституції України розвиваються та кон­кретизуються у понад 200 документах, які встановлюють правові норми в інформаційній сфері. Серед них базові Зако­ни України «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення та радіомовлення», «Про інформаційні агентства», «Про дер­жавну таємницю», «Про зв'язок», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист жур­налістів», «Про рекламу», «Про Концепцію національної програми інформатизації», «Про Національну програму інформатизації», «Про науково-технічну інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про елек­тронний підпис», «Про електронний документообіг» та інші.

• Важливою проблемою залишається певна несистемність вітчизняної правової політики в інформаційній сфері.

• Взагалі, нормативно-правове забезпечення інформаційної сфери потребує суттєвого удосконалення.

• Значним недоліком чинного українського законодавства, зокрема в інформаційній сфері, є його неконкретність, певна розмитість формулювань

• Левова частка інформаційних відносин регулюється підзаконними, а подекуди й відомчими нормативними акта­ми..

• Значну проблему становить фактична відсутність право­вого регулювання функціонування в Україні міжнародних інформаційних систем, найяскравішим прикладом яких є Інтернет.

Одним з напрямків удосконалення системи інформаційного законодавства Ук­раїни може стати розроблення та ухвалення Інформаційного кодексу України, що дозволить розв'язати проблему подолан­ня протиріч у законодавчих та нормативно-правових актах, забезпечити єдність та нефрагментованість нормативно-пра­вового поля.

147. Розтлумачите сутність поняття „політика формування національного інформаційного простору”.

Національний інформаційний простір — сукупність інформаційних потоків як національного, так і закордонного походження, котрі функціонують на території держави.

Основною цінністю для суспільства й окремої людини поступово стають інформаційні ресурси. За цих обставин проблеми формування інформаційного простору як чинника забезпечення національних інтересів, безумовно, виходять на перший план. Особливої важливості це набуває в сучасних умовах швидкої глобалізації інформаційних процесів і прагнення розвинутих країн досягти безперечного інформаційного домінування заради розв’язання своїх національних завдань. Саме тому стає необхідним проведення ретельного аналізу теоретичних і практичних проблем забезпечення національних інтересів в інформаційній сфері.

Мету політики щодо формування інформаційного простору можна сформулювати таким чином:

1. Забезпечення захисту інформаційного суверенітету України, зокрема, захисту національного інформаційного ресурсу, а також захисту і контролю систем формування суспільної свідомості в сучасних умовах інтернаціоналізації та глобалізації процесів, котрі відбуваються в інформаційній сфері.

2. Забезпечення реалізації конституційних прав громадян, суспільства і держави на інформацію.

3. Забезпечення державним установам, підприємствам і громадянам рівня інформаційної достатності для прийняття рішень.

Завданням політики формування інформаційного простору є:

1. Виявлення, оцінка і прогнозування загроз безпеці інформаційного простору, що можуть здійснюватися шля­хом оперативного моніторингу інформаційної обстановки.

2. Виготовлення, координація і здійснення єдиної державної політики в області формування інформаційного простору.

3. Створення і експлуатація систем забезпечення безпеки інформаційного простору.

4. Розробка, координація і здійснення єдиної державної політики в області міжнародних інформаційних відносин, зокрема в напрямку формування іміджу держави.

Виходячи із цілей і завдань політики формування інформаційного простору, сформульованих вище, доречно виділити чотири основних напрямки забезпечення безпеки національного інформаційного простору:

1. Захист інформації, захист національних інформаційних ресурсів (авторське право, інтелектуальна власність).

2. Законодавчо-нормативне забезпечення захисту інформації (розробка законодавчих актів в області захисту інформації, забезпечення нагляду за виконанням законодавства з боку правоохоронних органів, забезпечення судового захисту безпеки інформації).

3. Організаційно-технічне забезпечення інформаційної достатності.

4. Здійснення інформаційної експансії у світовий інформаційний простір з метою забезпечення національних інтересів.