28) Система джерел права Європейського Союзу. +

Джерела права ЄС – це зовнішні форми виразу його правових норм.

Система джерел права ЄС включає такі складові:

1. джерела первинного і вторинного права;

2. джерела договірного права;

3. джерела прецедентного права;

4. загальні принципи права.

29) Первинні джерела права Європейського Союзу.

Джерела первинного права ЄС - це акти основоположного, установчого характеру, які наділені вищою юридичною силою в правовій системі ЄС. Джерела первинного права ЄС включають: установчі договори про заснування ЄС; договори, що вносять зміни і доповнення до них; протоколи і додатки до установчих документів; договори про приєднання, що укладаються з державами-кандидатами на вступ до ЄС. Головною складовою системи джерел первинного права ЄС є установчі договори, за допомогою яких свого часу були засновані Європейські співтовариства і ЄС. Нині ці акти діють в редакції Лісабонського договору 2007 р. (набув чинності 1 грудня 2009 р.),

31) Вторинні джерела права Європейського Союзу.

Джерела вторинного права ЄС – це нормативні й інші правові акти, що ухвалюються його керівними інститутами.

Згідно зі ст. 288 Договору про функціонування ЄС, до джерел вторинного права ЄС належать:

а) регламент – акт загальної дії, що є обов’язковим у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах (за своїми ознаками є подібним до закону; виступає інструментом уніфікації національного права);

б) директива є актом, обов’язковим для кожної держави-члена, якій вона адресована, щодо результатів, яких треба досягти, залишаючи при цьому національній владі свободу вибору форм і засобів досягнення цих результатів (за своїми ознаками є подібною до основ законодавства; виступає інструментом гармонізації національного права);

в) рішення є актом, обов’язковим для його адресатів, якими можуть виступати як держави-члени, так і фізичні й юридичні особи;

г) рекомендації й висновки - акти, що не мають обов’язкової сили, так звані акти «м’якого права» (за допомогою яких інститути ЄС висловлюють пропозиції або офіційні позиції з різних питань)¹.

32,33.34) Договірні джерела права Європейського Союзу

Джерела договірного права ЄС – це міжнародні угоди ЄС з третіми країнами та міжнародними організаціями, а також міжінституційні угоди. ЄС може укладати угоди з третіми країнами та міжнародними організаціями на підставі ст. 216 Договору про функціонування ЄС. Такі угоди є обов’язковими для інститутів ЄС і його держав-членів. Міжнародні угоди з третіми країнами та міжнародними організаціями можуть укладатися ЄС одноособово (коли предмет договору повністю входить до компетенції ЄС), або спільно з державами-членами (т.з. «змішані угоди», коли предмет договору частково належить до компетенції ЄС, а частково – підвідомчий державам-членам).

Міжнародні угоди ЄС з третіми країнами та міжнародними організаціями можна поділити на такі види:

а) комплексні – положення яких охоплюють декілька сфер співробітництва;

б) галузеві - угоди у конкретних сферах співробітництва (культура, довкілля, дослідження і технологічний розвиток тощо)². Процедура укладання міжнародних угод ЄС закріплена у ст. 218 Договору про функціонування ЄС.

Міжінституційні угоди - договори внутрішнього характеру, які укладаються на підставі ст. 295 Договору про функціонування ЄС інститутами (Європейським парламентом, Радою ЄС і Європейською комісією) з метою уточнення та доповнення окремих положень установчих договорів - як правило, процедурних норм.

35) Прецедентні джерела права Європейського Союзу

Джерелами прецедентного права ЄС виступають рішення Суду ЄС, які носять прецедентний характер. Договір про ЄС (ст. 19) закріплює: «Суд, Загальний Суд і спеціалізовані палати забезпечують дотримання права при тлумаченні і застосуванні Договорів». На підставі цієї норми у межах своєї юрисдикції Суд ЄС не тільки тлумачить установчі документи та інші джерела права, а й виводить з них нові норми права. якщо тлумачення конкретної норми права ЄС вже було здійснено Судом ЄС і рішення з цього приводу носить чіткий, зрозумілий характер, - у цьому випадку національний суд може утриматися від передачі запиту до Суду ЄС і розв’язати справу самостійно на підставі попереднього рішення Суду ЄС, що носить прецедентний характер.

36) Загальні принципи права як джерело права Європейського Союзу.

Загальні принципи права ЄС – це його загальновизнані керівні засади, основоположні ідеї, що лежать в основі правового регулювання в рамках цього міждержавного об’єднання.

До загальних принципів права ЄС нині належать:

1) принцип захисту основних прав людини;

2) принципи конституційного і адміністративного права, спільні для правопорядків держав-членів

3) принцип рівності (недискримінації);

4) принцип законності;

5) принципи права, які походять з природи права ЄС: а) принцип верховенства права ЄС; б) принцип прямої дії права ЄС; в) принцип правової визначеності; г) принцип законних очікувань;

6) принципи права, на яких базується функціонування ЄС і діяльність його інститутів

4Європейське право: поняття і зміст

Право Європейського Союзу (EU law; European Union law) - унікальний правовий феномен, що склався в ході розвитку європейської інтеграції в рамках Європейських співтовариств і Європейського Союзу, результат реалізації наднаціональної компетенції інститутів Європейського Союзу. Правом Європейського союзу є специфічний правопорядок, правова система , що склалася на стику міжнародного права і внутрішньодержавного права держав-членів Європейського Союзу, володіє самостійними джерелами і принципами. Автономність Права Європейського Союзу підтверджена рядом вирішень Європейського Суду.

Термін «право Європейського Союзу» увійшов до вживання з початку 1990-х рр. з появою Європейського Союзу, до цього правовий масив, що склався, позначався як «право Європейських співтовариств»