Особистісні елементи конфлікту
До особистісних елементів конфлікту відносять 1) психофізіологічні, 2) психологічні, 3) етичні і 4) поведінкові властивості окремої особи, які роблять вплив на виникнення і розвиток конфліктної ситуації.
Риси характеру особи, її звички, відчуття, воля, інтереси і мотиви — все в динаміці будь-якого конфлікті. Але найбільшою мірою їх вплив виявляється на макрорівні та багато інших її якості відіграють величезну роль, в міжособистісному конфлікті та в конфлікті усередині організації.
Серед особистісних елементів конфлікту перш за все слід назвати:
основні психологічні домінанти поведінки;
риси характеру та типи осіб;
установки особи, створюючі ідеальний тип індивідуальності;
неадекватні оцінки та сприйняття;
манери поведінки;
етичні цінності.
Відмінності названих характеристик людей, їх неспівпадання і протилежний характер можуть служити підставою конфлікту.
Основні психологічні домінанти поведінки
Найважливішу роль серед особистісних чинників конфлікту відіграють основні психологічні домінанти поведінки особистості:
1) ціннісні орієнтації;
2) цілі;
3) мотиви;
4) інтереси;
5)потреби.
Всі вони мають внутрішній взаємозв’язок і витікають один з іншого. Розглянемо їх детальніше.
1 Ціннісні орієнтації людей як суб'єктів конфлікту формуються в процесі соціалізації особистості та виражаються в тих моральних, ідеологічних, політичних та інших принципах, на основі яких суб'єкт протиборства оцінює характер конфлікту і будує свою поведінку в цій ситуації. На базі ціннісних орієнтації відбуваються членування і диференціація об'єктів конфлікту по їх значущості, вирішується питання про те, чи слід взагалі брати участь у конфлікті. Наприклад, з приводу одного й того ж предмету лінія поведінки релігійної і світської людини може бути здійснена різною.
Там, де один прагнутиме уникнути конфлікту, керуючись принципами «не убій» і «полюби ближнього», інший, навпаки, може демонструвати агресивну поведінку, керуючись принципом «око за око», «хто не з нами, той проти нас» і т. ін. Ціннісні орієнтації виявляються перш за все в цілях учасників конфлікту.
2 Мета — це усвідомлений образ кінцевого результату, що передбачається, на досягнення якого спрямована дія людини. Стосовно конфлікту мета його суб'єктів - це представлення тієї кінцевої ситуації, яка виникне в результаті розв’язання протиборства і до досягнення якої прагнуть його учасники. Саме цей корисний для учасників конфлікту результат і визначає спрямованість їх поведінки. Образ позитивного результату конфлікту, що передбачається, набуває спонукальну силу і таким чином стає метою, починає скеровувати дії суб'єктів протиборства. Але це відбувається тоді, коли здійснюється зв'язок мети із мотивом поведінки.
Мотив — спонука до діяльності, пов'язана із задоволенням тих або інших потреб особи. Стосовно конфлікту мотив — це усвідомлювана причина, лежача в основі вибору дій суб'єктів конфликта. Такою основою вступу до конфлікту зрештою виступає необхідність реалізації його суб'єктами своїх інтересів.
Інтереси учасників конфлікту — це усвідомлення ними об'єкту конфлікту як своєї потреби. Звідси підвищена увага саме до даного об'єкту конфлікту, а не до іншого. Саме протиріччя інтересів породжує конфлікт. Якщо об'єкт не представляє жодного інтересу, конфлікт із-за нього не виникає. Це пояснюється тим, що основою інтересу є потреба.
5 Потреба. З точки зору психологи потреба суб'єктів конфлікту — це таке їх стан, який виражається в тому, що об'єкт конфлікту виступає як потреба, гостра необхідність для їх існування. Тому вона є найглибиннішим джерелом активності суб'єктів і штовхає їх на конфліктні дії. Потреба, таким чином, є тим станом особи, який регулює її поведінку, у тому числі й конфліктну поведінку. Але при цьому ця регуляція здійснюється у взаємозв'язку з інтересами, мотивами, цілями і ціннісними орієнтаціями особи.
Риси характеру, типи осіб
Важливу роль у виникненні та розвитку конфлікту відіграють риси характеру особи, її базові характеристики. Це індивідуальні психофізіологічні властивості людини, що виявляються в особливостях темпераменту, самооцінці, в способі реагування на слова і вчинки людей. У зв'язку з цим виділяють перш за все дві основні психологічні осі особи:
• екстраверсія — інтроверсія;
• емоційна нестійкість — емоційна стабільність. Залежно від домінування тієї або іншої характеристики виділяють наступні типи осіб:
1) Екстраверти — люди, які вимагають постійної стимуляції, «підживлення» від зовнішнього середовища. Вони товариські, прагнуть до нових вражень, схильні до ризику, люблять зміни. Для них характерні розкутість поведінки, веселість, запальність.
2) Інтроверти — стимули для життєвої активності вони черпають зсередини, живуть в основному своїм внутрішнім світом. Вони замкнуті, мало товариські, повільні, серйозні, люблять порядок, товаришують з небагатьма, але віддано.
Емоціонально нестійкі люди характеризуються постійною емоційною напругою, переживаним особистої загрози, підвищеною чутливістю до невдач і помилок.
Емоційно стабільні люди — їм властиві емоційна врівноваженість, негнучкість характеру, нездатність глибоко співчувати переживанням інших людей.
Крайні прояви названих якостей у особи дуже рідкісні. Кожен зазвичай займає позицію в діапазоні ближче до того або іншого плюса. Але залежно від того, в якому ступені ці якості присутні в людині, виділяють чотири основних типу характеру особи:
меланхолік;
холерик;
сангвінік;
флегматик.
1) Меланхолік — людина, що поєднує більшою мірою межі інтроверта і емоційної нестійкості. Його основні характеристики: замкнутість, песимізм, неврівноваженість, похмурість, тривожність. У спілкуванні та взаємодії з іншими людьми меланхоліка насторожує нова обстановка і нові люди. Тому він часто „уходить” в себе, усамітнюється. Міміка його часто невиразна, тому по його обличчю важко помітити ті відчуття і переживання, які його охоплюють.
Холерик — поєднує риси екстраверта і емоційної нестабільності. Це людина образлива, неспокійна, збудлива, імпульсна, різка, активна, нестримана. Холерик захоплено береться за нові справи, але сил у нього вистачає не надовго. Йому властиві спади і підйоми настрою. У спілкуванні холерики часто запальні і нетерплячі.
Сангвінік — більшою мірою поєднує властивості екстраверта і емоційної стабільності. Йому властиві такі риси, як товариськість, відвертість, доступність, балакучість, ініціативність, активність, працездатність, оптимістичність. У спілкуванні з іншими сангвініки декілька поверхневі в сприйнятті людей і явищ.
Флегматик — поєднує більшою мірою властивості інтроверта і емоційної стабільності. Він володіє наступними рисами: старанністю, вдумливістю, стриманістю, миролюбністю, врівноваженістю, надійністю, спокоєм. У спілкуванні флегматики надійні друзі та не схильні до зміни свого оточення, добре чинять опір сильним і тривалим подразникам.
Слід зазначити, що «поганих» і «добрих» індивідуальних характеристик не буває. Як мовиться, наші недоліки — продовження наших достоїнств. Проте важливо відзначити, що всі названі особистісні якості людини відіграють суттєву роль у виникненні та розвитку конфлікту.