61. Суспільно-політичне життя України в кінці 20-х - 30-х рр.

У кінці 20-х на початку 30-х рр. політична система радянського союзу, зберігаючи зовні усі атрибути демократії, фактично перетворилася на тоталітарну, яку дослідники називають режимом особистої влади Сталіна, або сталінщиною.

Більшовики усунули з політичної арени всі інші політичні партії. З грудня 1922 р. вищий представницький орган України - з'їзд рад став однопартійним - більшовицьким.

У суспільстві утвердилася монополія комуністичної Ідеології: право на істин},' визнавалося лише за марксизмом. Була цензура - на персу, радіо, культуру, освіту та релігію.

Таким чином в Україні встановилася диктатура більшовицької партії, її органи перебрали на себе всі функції державної влади. НКВС - наркомат внутрішніх справ.

62. Політика більшовиків щодо релігії та церкви V 20-30-ті рр.

У 1926 р. радянська влада наступ на парафії, наклавши високі податки та обмеживши їх діяльність. Зруйновано тисячі церков і храмів, розгорнуте гоніння проти священиків і віруючих. У 1930 р. була примусово розпущена українська автокефальна православна церква. У 5-річку 33-37 рр. оголосити 5-річкою знищення релігії.

63. Початок другої світової війни, її причини і характер. Українське питання напередодні та на початку другої світової війни.

Українське питання у вузькому розумінні - це питання про місце і ропь українського фактора у внутрішньому⁷ житті держав, до складу яких входили українські землі, у широкому - цс питання про умови і механізм возз'єднання українських

22

чсмсль та про створення власної української державності

Напередодні Другої світової війни чітко визначилися три групи країн. -«цікавлених у вирішенні українського питання Перша група - СРСР. Польща. Румунія. Чсхословаччина - країни, до складу яких входили українські чсмлі. їхня основна, мста - втримати вже підвладні чсмлі і приєднати нові Друга група - Англія. Франція і частково США (тобто країни що праглії задовольнити свої інтереси). Третя група - Німеччина, яка. борючись ча "життєвий простір", активно претендувала на українські чсмлі. і Угорщина, яка, будучи нсвдоволсною умовами Тріанонського мирного договору 1920 р.. активно дома­галася повернення Закарпатської України

Український народ не міг вирішити свого національного питання, все чалсжало від інтересів річних, насамперед великих держав і від співвідношення сил. які могли ці інтереси чахистити.

Після приходу фашистів до влади (у бсрсчні - травні 1933 р.) Рочснбсрг чдійснюс напівофіційні візити до Локарно і Лондона, де під час таємних нарад з італійськими та англійськими політичними діячами обґрунтовує „план поділу Росії шляхом відриву від Радянської України".

Намагаючись відвести від себе загрозу агресії та спрямувати її на схід, зіштовхнути нацичм ч більшовичмом. уряди Англії та Франції пішли на Мюнхенську чмову (29 - ЗО вересня 1938 р.). що поклала початок руйнації Чехословацької держави. Чехословацька проблема у цей період стала центральною у європейській політиці, а питання про подальшу долю Закарпатської України - однією з головних складових частин цієї проблеми.

Річ у тім. що. крім Німеччини, свою зацікавленість у подальшій долі Закарпатської України енергійно демонстрували Угорщина та Польща. Особливо активною була Угорщина, яка домагалася відокремлення чехословацької території. •заселеної угорцями, і надання словакам і західним українцям права на самовизначення. Такс „піклування" хортистів мало на меті не що інше, як приєднання до Угорщини усієї Чехословаччини та Закарпаття. Польща підтримувала угорські загарбницькі плани, сподіваючись на тс. що, коли буде встановлено спільний угорсько-польський кордон у Карпатах, вона матиме змогу створити під власним керівництвом „інтермаріум" - блок малих і середніх держав між Балтійським / Чорним морями і, таким чином, стати важливим суб'єктом європейської політики.

З проголошенням автономії Карпатської України Гітлер майстерно використовує українське питання як засіб тиску і шантажу у відносинах не тільки з противниками, а й із потенціальними союзниками. У цей період в Німеччині, очевидно, не лише з пропагандистською метою вивчається питання про створення „Великої України"

2 листопада 1938 р за рішенням німецько-італійського арбітражу у Відні Карпатська Україна мусила віддати Угорщині 1856 км² своєї території з населенням 180 тис. жителів, куди входили два найбільші міста: столиця Ужгород і Мукачів. Це рішення було своєрідним авансом Угорщині, яку Німеччина намагалася перетворити на свого сателіта. Водночас, зберігши Карпатську Україну, Гітлер залишив у своєму активі серйозні засоби тиску не тільки на Угорщину, яка не отримала всього. чого бажала, а й на Польщу та СРСР, за рахунок територій яких могла з часом бути створена „Велика Україна'.

Отже, через низку обставин "українське питання" напередодні Другої світової війни займало одне з центральних місць у міжнародній політиці. В тому чи іншому варіанті у його вирішенні були зацікавлені три групи країн: ті. які володіли україн­ськими землями, які бажали володіти і які задовольняли свої геополітичні інтереси, використовуючи гру на "українській карті", На жаль, український народ не міг самостійно вирішити свої проблеми. У цей час все залежало від балансу інтересів різних, насамперед великих, держав і від співвідношення сил, які могли ці інтереси захистити.