Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Питання_Відповід(история_украины)і.doc
Скачиваний:
26
Добавлен:
17.11.2018
Размер:
585.73 Кб
Скачать

30. Причини поразки та історичне значення української національної революції хуіі ст.

Національно-визвольна війна (1648-1676) не дивлячись на поразку мала велике історичне значення. Вона:

- зумовила формування ідеї утворення незалежної соборної української держави.

- призвела до відтворення української держави, частина якої на території Лівобережної України (гетьманщина) проіснувала на правах автономії у складі Росії до 80-х років XVIII ст.

- вплинула на розвиток національної свідомості українців.

- сформувала нову політичну еліту, яка стала на захист українських національних інтересів.

- збагатила традиції боротьби українців за національне і соціальне визволення.

- сприяла розвитку української культури, перш за все усної народної творчості, літератури, літописання.

31. Соціально-економічний розвиток України в кінці XIII - у хуііі ст.

Відбувається утвердження нової моделі соціально-економічний відносин, визнаної де-факто гетьманською владою. Основні риси цієї моделі:

ліквідація за невеликим винятком великого і середнього феодального землеволодіння, кріпацтва, фільварково-панщинної системи. Провідною формою господарювання стало козацько-селянське і дрібне землеволодіння, істотні зрушення у соціальній структурі українського суспільства. Провідним привілейованим станом стало козацтво. Козаки становили близько половини дорослого чоловічого населення України (в окремих випадках козаками вважали себе до 80% населення). За козаками закріплювалося право власності на землю, звільнення від податків, участь у політичному житті. Головним обов'язком козака була військова служба, яку він ніс за власний рахунок. Із козацької старшини формувалася нова українська знать, яка змінила витіснену польську знать. Відбувалася феодалізація козацької старшини, вона зосереджувала в своїх руках владу, землю, обмежувала свободу селян та простих козаків, що загострювало соціальні конфлікти в українському суспільстві.

Шляхта. Як стан не була знищена. Вона складалася із середніх І дрібних землевласників, які приєдналися до Б. Хмельницького і пішли на певні поступки іншим станам Гетьман здійснював курс на збереження привілейованого місця шляхти в суспільстві.

Селянство. Завоювавши особисту свободу і право земельною власності, потрапили в залежність від держави. Селяни залишалися податним станом, але їх грошові податки, натуральні платежі помітно зменшилися, що сприяло зростанню економічної спроможності.

Міщани. Гетьмансько-старшинська адміністрація здійснювала заохочувальну політику стосовно міщанства, значно послабився податковий тиск. Результатом революційних завоювань було звільнення українських міст з-під влади магнатів і шляхти (до революції міста з приватною власністю в Україні становили 80% усіх міст). Провідна роль у житті міст перейшла до рук українців.

Православне духовенство. Разом з українським населенням боролося проти польського панування. Виступали послідовним захисником національних інтересів. Церква мала підтримку гетьманської адміністрації. Ці обставини сприяли зміцненню позиції православного духовенства в період революції.

Таким чином основними завоюваннями І періоду війни стало утвердження в Україні нової моделі соціально-економічних відносин.