- •1. Первісний лад. Трипільська культура. Виникнення великих племінних союзів у епоху раннього залізного віку.
- •2. Грецькі міста держави у Причорномор'ї.
- •3. Східні слов'яни у давнину.
- •4. Виникнення держави у східних слов'ян.
- •5. Зміцнення Київської держави у X ст.
- •Ярослав Мудрий
- •7. Прийняття християнства на Русі: причини і історичне значення.
- •8. Феодальна роздробленість Русі.
- •9. Галицько-Волинська держава.
- •10. Боротьба русі проти монголо-татарських завойовників.
- •11. Історичне значення Київської Русі
- •12.Захоплення Литвою і Польщею українських земель. Політика Гедиміна і Ольгерда.
- •14. Українські землі в складі Литовської держави у XV - 1-й пол. XVI ст.
- •15. Люблінська унія та її наслідки.
- •16. Брестська унія, її історичне значення.
- •17. Виникнення українського козацтва, Запорозька Січ. Реєстрове і нереєстрове козацтво.
- •18. Козацькі повстання 90-х років XVI ст.
- •19. Україна в 1-й половині XIII ст. Петро Сагайдачний.
- •20. Українська національна революція XVII ст. Причини, характер, рушійні сили, проблеми її типології та хронологічних меж.
- •21. Бойові дії 1618-1652 рр. Зборівський та Білоцерківський договори.
- •22. Формування української держави. Соціальні відносини. Зовнішня політика б. Хмельницького.
- •23. Переяславська рада. Березневі статті. Історичне значення союзу з Москвою.
- •24. Бойові дії та зовнішня політика б. Хмельницького у 1653-1657 рр.
- •26. Гетьманування і. Виговського. Гадяцький договір.
- •27. Гетьманування ю. Хмельницького. Події України.
- •28. П. Тетеря. І. Брюховецький. Андрусівське перемир'я.
- •29. Гетьманування п. Дорошенка. Внутрішня і зовнішня політика.
- •30. Причини поразки та історичне значення української національної революції хуіі ст.
- •31. Соціально-економічний розвиток України в кінці XIII - у хуііі ст.
- •32. Гетьманування Мазепи: внутрішня і зовнішня політика.
- •33.Останні гетьмани. Ліквідація української державності.
- •34. Україна у Північній війні.
- •35. Соціально-економічний розвиток України у XIX ст. Реформи у Російській імперії.
- •Фінансова реформа
- •36. Громадські, національні та революційні рухи в Україні XIX ст. Декабристи.
- •37.Соціально-економічний розвиток Західної України у XIX ст.
- •38. Громадсько-політичне життя Західної України у XIX ст.
- •40. України в роки 1-ої світової війни.
- •41. Політична ситуація в Україні після Лютневої революції 1917р.
- •52. Обставини та історичне значення проголошення сполуки унРта зунр 22 січня 1919р.
- •53. Політика "воєнного комунізму" в Україні: причини, суть, наслідки.
- •55. Нова економічна політика па Україні, її результати.
- •56. Україна і створення Союзу рср.
- •57. Політика "українізації" в 20-тіроки: причини, суть, значення.
- •58. Альтернативи "соціалістичного будівництва" в срср. "Великий перелом" 1929р.: причини, суть, наслідки.
- •61. Суспільно-політичне життя України в кінці 20-х - 30-х рр.
- •62. Політика більшовиків щодо релігії та церкви V 20-30-ті рр.
- •63. Початок другої світової війни, її причини і характер. Українське питання напередодні та на початку другої світової війни.
- •64. Радянсько-німецький пакт про ненапад 23 серпня 1939 р. Та таємний додатковий протокол до нього, їх зміст та вплив на подальший розвиток подій у світі
- •65. Входження Західної України, Північної Буковини до складу срср. Політика сталінського уряду па західноукраїнських землях.
- •70. Уроки 11-ої світової війни.
- •71. Політично-ідеологічна реакцій а кіпці 19-іо-х років - па початку 50-х рр. "Радяні'Іацін " Західної України.
- •72. Суперечливий характер хрущовськихреформ. "Відлига".
- •73. Громадсько-політичне життя в умовах зміцнений авторитарно-бюрократичної системи (іі пол. 60-х – і пол. 80-х рр.).
- •75. Об'єктивна зумовленість та суть перебудовчих процесів к Україні в 2-й пол. 80-х рр.
- •79. Закон Української рср "Про мову" - Його реалізація та значення.
- •80. Проблеми економічного розвитку України на сучасному етапі
- •81. Політичне життя України на сучасному етапі Політичні партії та громадсько-політичні організації України. Основні функції партій
- •82. Україна на міжнародній арені, (див. 86)
- •8З. Здобутки й проблеми сучасної України у сфері науки і освіти.
- •84. Представте та аргументуйте власну "програму" виходу України з економічної кризи.
- •85. Прийняття конституції України. Ії структура та головні положення.
- •86. Характер та тенденції міжнародних відносин в сучасній Україні. Міжнародне визнання незалежності України
- •88. Взаємовідносини маїс державою і церквою. Сучасна релігійна обстановка в Україні
- •89. Державна символіка України. К історичне походження.
28. П. Тетеря. І. Брюховецький. Андрусівське перемир'я.
Після того, як Ю. Хмельницький склав булаву, правобережне козацтво обрало гетьманом Павла Тетерю (1661-1665), який дотримувався пропольської орієнтації, на Лівобережжі перемогу отримав кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький (1663-1668). який зробив ставку на російський уряд.
Війни між Лівобережжям та Правобережжям за активною участю в них Польщі. Росії. Туреччини і Криму набули затяжного, надзвичайно складного і трагічного характеру, супроводжувалися все більшим втручанням польського і російського урядів у внутрішнє життя України. В решті решт Росія і Польща вирішили досягти компромісу за рахунок поділу українських земель. ЗО січня 1667 р. вони уклали Андрусівське перемир'я на 13.5 років: визнавалася входження Лівобережної України до складу Росії, Правобережної - Польщі; Київ на 2 роки залишався на Росією; Запорозька Січ мала перебувати під владою обох держав.
Про підготовку цього договору Україна не знала. В Андрусів не були запрошені ні Брюховецький (гетьман Лівобережної України), ні Тетеря (Правобережної).
29. Гетьманування п. Дорошенка. Внутрішня і зовнішня політика.
Боротьбу національно-патріотичних сил за об'єднання України очолив Петро Дорошенко. Розуміючи, що Р.П. не дасть допомоги в реалізації його плану, він уклав союз з Кримом. Багато уваги приділив переговорам з Росією про протекцію царя за умови об'єднання земель України, але переговори зазнали невдачі. На початку лютого 1668 р. в Лівобережній Україні вибухнуло антимосковське повстання. Дорошенко, залучившись підтримкою значною частиною населення Лівобережжя усунув Брюховецького і об'єднав козацьку Україну. У червні 1668 р. військова козацька рада обрала його гетьманом об'єднаної України. Таким чином відкрилася перспектива відродження возз’єднаної української держави. Але свою негативну роль відігравала відсутність єдності в діючих українських сил. Для організації опору Польщі він рушив на Правобережну Україну, а на Лівобережжі для боротьби з російськими військами залишив гетьманом Дем'яна Многогрішного, але Многогрішний, опинившись внаслідок наступу російських військ перейшов на бік Росії, і при її підтримці був обраний гетьманом Лівобережної України (1668-1672). Таким чином, українська держава знову розкололася на два гетьманства.
Під тиском надзвичайно тяжких зовнішніх і внутрішніх обставин Дорошенко почав шукати опори у турецького султана. 1672 р. - гетьман приєднався до Туреччини і розпочав з нею війну проти Польщі. Успішні дії турецько-українських військ змусили польського короля 18 жовтня 1672 р. підписати Бучацький мирний договір, відмовившись від Правобережної України: Поділля відходило до Туреччини; українська держава утворювалася в межах Брацлавського і Київського воєводств.
Сподівання гетьмана на турецьку протекцію не виправдалися. У 1673 р. Дорошенко пішов на переговори з Москвою і погодився повернутися під протекцію Росії за умов збереження цілісності козацької України, її прав і вільностей. надання надійної допомоги для боротьби з Туреччиною. Оскільки позиції сторін не співпали, переговори припинилися. На початку 1674 р. Російські війська разом з Самойловичем оволоділи основними містами Правобережжя і Самойлович обирається гетьманом усієї України. Москва усвідомлювала, що її спроба повернути Правобережжя під свою владу приведе до війни з Туреччиною.
У грудні 1674 р. Дорошенко пішов на переговори з поляками, погодившись на входження до складу Р.П.. але за умови збереження цілісності України та на основі умов Гадяцького договору. Переговори зазнали невдачі. Марно шукаючи протекцію різних союзників, Дорошенко опинився у глухому куті, його чекала поразка. Правобережне населення, розчарувавшись в можливості виборення незалежності, відвернулася від гетьмана, його почали залишати соратники, родичі. Підвладна йому територія скоротилася до Чигирина. У жовтні 1676 р. Дорошенко капітулював, присягнувши на вірність російському цареві. Йому не вдалося реалізувати ідею, за яку боровся Б. Хмельницький.
Падіння гетьманства Дорошенка ознаменувала кінець національно-визвольної війни та її поразку. Була ліквідована українська державність на Правобережжі і усі спроби її відновити зазнали невдачі. Державність лише вдалося зберегти на Лівобережжі, яке входило до складу Росії.