Основні принципи психології

Отримання наукових знань про психіку задежить від підходу дослідника до об’єкта пізнання. Цей підхід визначається системою методологічних принципів.

Основні принципи психологічної науки – принцип детермінізму, принцип відображення, принцип єдності психіки і діяльності, принцип розвитку психіки, системно-структурний принцип.

Принцип детермінізму розкриває причини виникнення психіки у філогенезі та онтогенезі, закономірну зумовленість психічних явищ, психічної діяльності та психічних властивостей людини.Є кілька рівнів детермінації в залежності від рівня розгляду суб’єкта – як організму, як індивіда і як особистості.

За принципом відображення всі психічні функції за своєю природою є відображувальними. Психічне відображення має сигнальний характер. Воно випереджає фізичний контакт суб’єкта з об’єктом, попереджуючи суб’єкта, сигналізуючи про значущі для нього об’єкти за допомогою сигналів.

Для організму психічне відображення забезпечує життєдіяльність, для індивіда – дії з метою привласнення зразків суспільного досвіду, а на особистісному рівні – дії, спрямовані на створення нових суспільно значущих продуктів і способів діяльності.

Принцип єдності психіки та діяльності: за цим принципом психіка і діяльність не тотожні, але й не протилежні. Вони утворюють єдність. Психіка виступає як внутрішній ідеальний план діяльності. Психічні моделі дійсності дають можливість орієнтуватись у довкіллі, забезпечуючи життєдіяльність, засвоєння і продукування суспільного досвіду.

У принципі розвитку психіки поєднується поведінка, психіка та діяльність. Так на рівні організму суб’єкт розвивається в процесі визрівання і формування психофізіологічних структур, на рівні індивіда – у процесі діяльності присвоєння, а на рівні особистості – у процесі перетворювальної діяльності. Процес розвитку особистості пов’язаний з її творчою діяльністю. Якості особистості закладаються під час ігрової та навчальнолї діяльності, а досягають повного розквіту у трудовій та творчій діяльності. При цьому творчість виступає як процес створення суспільно цінного продукту, як процес самотворення, саморозвитку і самореалізації особистості. Принцип розвитку психіки дає змогу адекватно розуміти психіку, розглядати її не як щось стале, а як результат розвитку і діяльності на різних етапах становлення особистості.

Психіка, за системно-структурним принципом, – є складною системою взаємопов’язаних елементів, таких як пам’ять, воля, мислення, уява та інші, що розглядаються як елементи цілого. Психіка виступає як особлива відкрита система зі зворотними зв’язками.

Структуру сучасної психології визначають три тісно пов’язані форми вияву психіки, що виникають у процесі активного відображення об’єктивного світу: психічні процеси, властивості особистості і психічні стани.

Психічні процеси – це форми суб’єктивного відображення об’єктивної реальності за допомогою яких здійснюється пізнання світу, засвоєння знань, навичок і вмінь. Серед них виділяють пізнавальні (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява, мовлення, увага) та емоційно- вольові (почуття, емоції, воля).

Психічні властивості – це індивідуально-психологічні особливості, що дають змогу розрізняти людей, знати їхні вчинки і мотиви діяльності. До психічних властивостей належать: спрямованість, темперамент, характер і здібності.

Психічні стани характеризують тимчасову динаміку психічної діяльності, яка істотно впливає на поведінку та діяльність особистості (наприклад, тривожність, апатія, схвильованість, стрес, напруженість, несміливість, захоплення).

Зрозуміло, що всі форми вияву психіки мають у кожної людини свої індивідуальні особливості.