Самотність

Самотність – важлива проблема, коли взаємовідносини між людьми не породжують ні дружби, ні любові, ні ворожості, а лише байдуже ставлення один до одного.

Людина стає самотньою тоді, коли усвідомлює неповноцінність своїх відносин з людьми і відчуває дефіцит у спілкуванні.

Самотність – важкий психічний стан, що супроводжується поганим настроєм, важкими емоційними переживаннями.. глибоко самотні люди, дуже нещасні, в них мало соціальних контактів і зв’язки з іншими людьми дуже обмежені. Самотність не завжди поєднана із соціальною ізольованістю індивіда. Можна перебувати серед людей, контактувати з ними і бути психологічно самотнім.

Істинний стан самотності супроводжується симптомами психічних розладів: почуття суму, пригніченого настрою, страху, тривоги, гніву.

Самотність також супроводжується типовими симптомами: психологічна ізоляція, неспроможність побудови нормальних відносин, встановлення інтимних міжособистісних відносин.

Важливим є перелік типових емоційних станів, які час від часу охоплюють самотню людину: відчай і сум, почуття власної непривабливості і панічний страх, пригніченість і внутрішня спустошеність, нудьга і бажання переміни місця проживання, втрата надій, скованість і незахищеність, покинутість і меланхолія, відчуження.

Встановлено, що самотність залежить від того, як людина ставиться до себе, тобто від самооцінки. Ц самотніх людей самооцінка занижена, що породжує відчуття непристосованості і нікчемності.

Спосіб реакції людини на самотність – депресія чи агресія.

На феномен самотності впливають міжособистісні фактори – невідповідність між трьома «Я» індивіда: тим, яким він бачить в даний момент себе (актуальне «Я»), тим, яким хотів би стати (Ідеальне «Я»), тим, яким сприймають його інші (відображу вальне «Я»).

Існує три типи відносин самотності:

Хронічна самотність – індивід протягом тривалого періоду життя не може встановити взаємовідносин з людьми, які значимі для нього.

Ситуативна самотність – результат стресових подій в житті (смерть, розрив інтимних стосунків).

Перехідна самотність – тимчасові приступи почуття самотності, які проходять без наслідків.

ЗАГАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОЧУТТІВ І ЕМОЦІЙ

Емоції і почуття характеризуються такими властивостями:

якістю

полярністю

активністю

інтенсивністю

Оскільки почуття є показником того, що задовольняє чи могло б задовільнити певну потребу або, навпаки, що заважає її задоволенню, то виділяють дві основні якості емоційного ставлення особистості до фактів її життя: позитивну і негативну. Бувають двоїсті (амбівалентні) а також невизначено-орієнтувальні почуття.

Позитивна емоція – виникає тоді, коли подія оцінюється як позитивна, спонукає дії підтримки позитивної події.

Негативна емоція – виникає тоді, коли подія оцінюється як негативна, спонукає дії, спрямовані на усунення контакту з негативною подією. Емоція дезорганізує ту діяльність, яка приводить до її виникнення, але організує дії. спрямовані на зменшення чи усунення шкідливих впливів.

Емоційні переживання носять неоднозначний характер. Один і той же об’єкт може викликати суперечливе емоційне ставлення. Це явище має назву амбівалентність (двоїстість) почуттів. Амбівалентність викликана тим, що окремі особливості об’єкту по-різному впливають на потреби і цінності людини 9так, можна поважати людину за працездатність і осуджувати за спалахуваність). Амбівалентність може бути породжена протиріччям між стійкими почуттями до предмету і ситуативними емоціями до них (поєднання любові і ненависті при ревнощах).

Невизначено-орієнтувальні почуття – виникають під час зустрічі з новим. Людина відчуває хвилювання, здивування, зацікавлення. Це емоційний аспект первинної орієнтації в нових враженнях. Це почуття є нестійким і нетривалим. Воно швидко переходить у позитивне чи негативне ставлення

Емоціям і почуттям властива полярність . вона виявляється в тому, що кожна емоція, кожне почуття залежно від обставин проявляється протилежно: «радість – горе», «любов - ненависть», «симпатія – антипатія», «задоволення – незадоволення». Полярні переживання несуть яскравий позитивний чи негативний відтінок.

Умови життя і діяльності викликають почуття різного рівня активності.

Стенічні емоції і почуття – ті, що підсилюють активність, спонукають до діяльності;

Астенічні емоції і почуття – ті, що пригнічують людину, послаблюють її активність, демобілізують.

Кількісні характеристики –

Сила;

Глибина;

Інтенсивність;

Тривалість.

Емоції і почуття відрізняються за інтенсивністю (від слабких до афекту), за силою і глибиною (пристрасті), за тривалістю (настрої).

Загальними властивостями також виступають:

• переключення;

• передбачення;

• просторово-часове зміщенн.

Переключення – можливість перенесення емоційного забарвлення з причин почуттів на другорядні умови. Несподівана зустріч з приємною людиною надає всій ситуації позитивного знаку. На відміну від неї, локалізація звужує позитивний настрой.

Передбачення – виникає на основі емоційної оцінки обставин, котрі сприяли успіху чи неуспіху. Це емоційний сигнал про ймовірні наслідки дій, що передує їх учиненню. Емоції і почуття заглядають у майбутнє і допомагають людині орієнтуватися в ситуації. Ця властивість засвідчує універсальність емоцій – особистісного механізму виділення актуального в практично необмеженому просторі і часі – в минулому і майбутньому, тут і тепер.

Просторово-часове зміщення – властивість зміщатися з самої події у згадку про неї. Пригадуючи, ми можемо переживати інтенсивніше, ніж в момент події.

Специфічні властивості емоцій:

Ситуативність;

Предметність.

Ситуативність – вираження значущого для людини в даний момент часу.

Предметність – виділення актуального предметного змісту.