Емоція огиди

Емоція огиди – виникає разом із бажанням позбутися чогось або когось.

В немовляти реакція огиди може бути активована лише хімічним подразником – гіркою чи зіпсутою їжею. Але в міру по дорослішання людина вчиться відчувати огиду до самих різноманітних об’єктів довколишнього світу, навіть до самого себе. Поняття – огидно використовується в різних ситуаціях. Так, можна охарактеризувати запах зіпсутої їжі, характер і вчинки людини, неприємну подію, манери, що відрізняються від загальноприйнятих.

Причини і наслідки огиди

Причини

Почуття

• тошнота, слабість, відраза

• провал, некомпетентність, злість, розчарованість в собі

• незадоволеність діями інших людей

думки

• ненависть, осуд дій

• про неприємні речі

• про самотність, ізоляцію

дії

• самообвинувачення

• нехороші вчинки, зроблені всупереч власному бажанню

• що осуджуються довколишніми

• порушення юридичних і моральних норм

наслідки

почуття

• фізична огида, погане самопочуття

• апатія, розчарування

• образи, використання себе

• провал, самоосудження

• все недобре і погано

думки

• про несприятливу ситуацію

• про подію, що викликала огиду

• про те, як забути ситуацію, що склалася

• про провал, самообвинувачення

• пошук способів вирішення проблеми

дії

• спрямовані на вихід із ситуації

• вирішення проблеми

• вербальна чи фізична ворожість

• переоцінка власної позиції, бажання стати кращим

Мімічний вираз огиди

Мімічний вираз огиди можна побачити навіть на обличчі немовляти. Окрім нахмурених брів і зморщеного носа, ми спостерігаємо при підняту верхню губу і опущену нижню, в результаті рот набуває форми кута. Язик злегка висунутий, так, ніби ви щось виштовхуєте з рота.

З віком людина навчається контролювати свої емоції. Ми не лише вчимося приховувати огиду, прикривати її іншими емоціями, але і набуваємо навичок «виражати» емоцію не відчуваючи її. Крім того, ми можемо за допомогою одного мімічного руху дати зрозуміти, що щось викликає огиду. Діти висовують язик і говорять «Фу». Дорослі – виражають огиду ледь при піднімаючи верхню губу і злегка наморщивши ніс. Ці рухи настільки невловимі, що можуть залишитися невпізнаними.

В гніві людина відчуває, що в неї «закипає кров», що вона може зірватися, коли не виплесне якимось чином свою злість і не позбудеться причини цього гніву.

Відчуваючи огиду до чогось чи когось, людина прагне уникнути взаємодії з ким небудь чи з чимось.

Біологічна функція – мотивує огиду до неприємних на смак і на запах речовин.

Соціальна функція – огида може бути спрямована не назовні, а на самого себе, що призводить до зниження самооцінки, несприймання себе, депресії. Наприклад, порушення харчової поведінки характеризується подвійною симптоматикою – переїданням і голодом, що змінюють один одного. Переїдання зумовлено цілим комплексом причин, емоційних потреб. Голод – виключно є емоцією огиди. Сприймання себе як «повної і потворної» викликає огиду.

Психологічні порушення непомірність в їжі призводить до таких порушень як булімія і анорексія, які відбиваються на фізичному і психічному здоров’ї людини. Огида в комбінації з гнівом є основною причиною розвитку такої риси особистості, як підвищена агресивність.