1. Сутність та мета фін. Аналізу.

Фінансовий аналіз – процес дослідження фінансового стану та результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку.

Основна мета фінансового аналізу є всебічна оцінка фінансового стану підприємства, його ділової активності задля пошуку резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Об’єктом фінансового аналізу є конкретне підприємство чи фінансова операція цього підприємства.

Суб’єктами фінансового аналізу є фінансові аналітики, які зацікавлені в діяльності підприємства з якихось причин.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

1. вивчення теоретичних основ Ф.А.

2. загальне оцінювання фін.стану підпр.;

3. аналіз ринкової стійкості підпр.;

4. аналіз фін.стійкості;

5. аналіз платоспроможності та ліквідності;

6. аналіз гр..коштів у нац. та іноз.валюті, грошових потоків;

7. аналіз фінансових результатів;

8. аналіз ефективності використання капіталу;

9. оцінювання кредитоспроможності підпр.;

10. оцінювання виробничо-фінансового лівериджу;

11. аналіз ділової активності підприємства;

12. прогнозування фін.показників підпр.;

13. аналіз фін.стану неплатоспроможних підприємств і пошук шляхів запобігання банкрутству;

14. аналіз фін.ризику та пошук шляхів його зниження.

14. Оцінка стану дебіторської заборгованості

Аналіз стану дебіторської і кредиторської заборгованості має велике значення, їх розмір значно впливає на фінансовий стан підприємств. Небезпечним є стрімке накопичення взаємних валових боргів між підприємствами, які призводять до необґрунтованого банкрутства багатьох підприємств.

Дебіторською заборгованістю вважається сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Уся дебіторська заборгованість розподіляється на довгострокову й поточну. Відповідно до п. 6 П(С)БО 10, у разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає у ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає у ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржником, називається сумнівним боргом. Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або за якою минув строк позовної давності, - це безнадійна дебіторська заборгованість.

Для аналізу дебіторської заборгованості розраховується коефіцієнт відволікання оборотних активів в дебіторську заборгованість, який дорівнює відношенню суми дебіторської заборгованості за певний період до загальної суми оборотних активів підприємства. Даний коефіцієнт розраховується в динаміці.

Визначимо середній період інкасації дебіторської заборгованості та кількість оборотів дебіторської заборгованості за визначений період.

Середній період інкасації дебіторської заборгованості розраховується як відношення середнього залишку дебіторської заборгованості у періоді, що аналізується до одноденної виручки від реалізації в цьому періоді.

Кількість оборотів дебіторської заборгованості характеризує швидкість обертання інвестованих в неї коштів протягом визначеного періоду і визначається як відношення загальної суми виручки від реалізації за період до середнього залишку дебіторської заборгованості за період, що аналізується.

Коефіцієнт простроченої заборгованості, розраховується як суми дебіторської заборгованості, несплаченої в строк, до загальної суми дебіторської заборгованості підприємства.

Середній ”вік” простроченої дебіторської заборгованості визначають як відношення середнього залишку дебіторської заборгованості, неоплаченої і строк в період, що аналізується до суми одноденного обороту по реалізації в даному періоді.

Доволі показовим при визначені рівня дебіторської заборгованості є порівняння наявного рівня заборгованості покупців з оптимальним розміром дебіторської заборгованості.

Оптимальний розмір дебіторської заборгованості визначається за такою формулою:Одз = (ОР х Кс/ц х (Спо + СПП) / 360,де Одз – оптимальний розмір ДЗ в майбутньому періоді;ОР – плановий обсяг реалізації продукції з наданням комерційного кредиту;Кс/ц – коефіцієнт співвідношення собівартості і ціни продукції;

Спо – середній період обороту ДЗ в минулому періоді;

СПП – середній період прострочки платежів.

Повний аналіз стану дебіторської заборгованості неможливий без порівняння її з рівнем кредиторської заборгованості на підприємстві. Фінансові служби підприємства мають постійно слідкувати за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості, оскільки значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства і робить необхідним залучення додаткових коштів, переважання кредиторської заборгованості може привести до неплатоспроможності підприємства.

12. Економічна сутність платоспроможності та ліквідності підприємства

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які в загальному виді характеризують його здатність своєчасно і в повному обсязі здійснити розрахунки по короткостроковим зобов’язанням перед контрагентами. Ліквідність у загальному розумінні означає здатність цінностей перетворюватися в грошові кошти. Вона характеризується наявністю в підприємства ліквідних засобів у формі залишку грошей у касі, грошових коштів на рахунках в банку та їх елементів оборотних активів, що легко реалізуються.

Ступінь ліквідності визначається тривалістю часового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність даного виду активів.

Платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно й повністю виконувати свої фінансові зобов’язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою.

Основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Поточна платоспроможність характеризує поточний стан розрахунків на підприємстві та аналізується на основі даних про його фінансові потоки: приток грошових коштів має забезпечити покриття поточних зобов’язань господа-рюючого суб’єкта.

Перспективний вид платоспроможності визначає можливість підприємства у майбутньому розрахуватися своїми короткостроковими боргами і досліджується переважно за допомогою показників ліквідності. Саме від рівня ліквідності залежить як перспективна, так і поточна платоспроможність.

Ліквідність балансу виражається в ступені покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову готівку відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Ліквідність балансу досягається установленням рівності між зобов’язаннями підприємства та його активами

Ліквідність підприємства характеризує наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов’язань навіть з порушенням строків погашення, які передбачені контрактом.

30. Сутність фінансової стабільності і стійкості. Фінансова стабільність підприємства є однією із найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана з рівнем його залежності від кредиторів та інвесторів. За різних умов, в яких функціонує підприємство, останнє для досягнення фінансової стабільності проходить різні етапи. Кожному етапу фінансової стабільності відповідають певні її внутрішні механізми – оперативний, тактичний і стратегічний, що являють собою систему заходів, спрямованих на вирішення конкретних завдань.

Оперативний механізм фінансової стабільності – це система заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшення розміру поточних зовнішніх зобов’язань підприємства у короткостроковому періоді, а з другого – на збільшення суми найліквідніших активів (грошей), що забезпечують термінове погашення цих зобов’язань. Тактичний механізм фінансової стабільності, являє собою систему заходів, спрямованих на досягнення точки фінансової рівноваги підприємства у наступному періоді. Стратегічний механізм фінансової стабільності, є винятково наступальною стратегією фінансового розвитку, яка забезпечує оптимізацію необхідних фінансових параметрів з метою прискорення економічного зростання підприємства. Тобто стратегічний механізм фінансової стабільності – це система заходів, спрямованих на підтримання досягнутої фінансової рівноваги підприємства у довгостроковому періоді. застосовують таку модель економічного зростання підприємства:

ΔОР = ЧП : ОР ^. ККП ^. А : ВК ^. КО_а,де ЧП : ОР – коефіцієнт прибутковості реалізації продукції;ККП – коефіцієнт капіталізації чистого прибутку; А : ВК – коефіцієнт леверіджу активів;КО_а – коефіцієнт оборотності активів.

Фінансова стабільність – це спроможність підприємства досягати стану фінансової рівноваги при збереженні достатнього ступеня фінансової стійкості та зберігати цей стан у довгостроковій перспективі при ефективному управлінні фінансами.

Складовими елементами фінансової стабільності є: фінансова рівновага підприємства – це відповідність обсягів формування та використання (споживання) власних фінансових ресурсів. Ресурсна стійкість – це оптимальна структура трудових і матеріальних ресурсів підприємства. Потенційна стійкість – це можливість підприємства щодо нарощування обсягів діяльності та його спроможність вийти на новий рівень фінансової рівноваги. Фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення.