18. Аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу виражається в ступені покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову готівку відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Ліквідність балансу досягається установленням рівності між зобов’язаннями підприємства та його активами.

Баланс вважається ліквідним, якщо А1>П1, А2>П2, А3>П3, A4>П4( А1-найбільш ліквідні активи, А2-швидкореалізовані активи, А3-повільнореалізовані активи, А4-важкореалізовані активи; П1-найбільш термінові зобов’язання, П2-корткострокові пасиви, П3-довгострокові пасиви, П4-постійні пасиви.

44. Система ”директ–костинг” як теоретична база аналізу витрат та оптимізації прибутку.

Головною особливістю директ–костинга, основаного на класифікації витрат на постійні і змінні є те, що собівартість промислової продукції враховується і планується тільки в частині змінних витрат. Постійні витрати збирають на окремому рахунку і із заданою періодичністю списують безпосередньо на дебет рахунку фінансових результатів. Постійні витрати не включають в розрахунок собівартості виробів, а як витрати даного періоду списують з одержаного прибутку на протязі того періоду, в якому вони були вироблені. За змішаними витратами оцінюються також залишки готової продукції на складах на початок та кінець року та незакінчене виробництво.

При системі ”директ–костинг” схема побудови звітів про доходи багатоступенчата. Вони включають два фінансових показники: маржинальний дохід та прибуток. Важливою особливістю директ–костинга є те, що завдяки йому можна вивчати взаємозв’язки і взаємозалежності між обсягом виробництва, витратами (собівартістю) і прибутком.

Директ–костинг дозволяє керівництву підприємства сконцентрувати увагу на зміні маржинального доходу, як по підприємству в цілому, так і в розрізі окремих виробів; виявити вироби з вищою рентабельністю, щоб перейти переважно на їх випуск, так як різниця між продажною ціною і сумою змінних витрат не зникає в результаті списання постійних витрат на собівартість конкретних виробів. Система забезпечує можливість швидко переорієнтувати виробництво у відповідь на умови ринку, що змінюються.

Нині у світовій практиці використовують два варіанти директ–костинга:

1. метод змінної собівартості, або простий директ–костинг;

2. метод змінної та прямої собівартості, або розвинутий директ–костинг.

Гі Моте де Нарбон визначає дві характерні риси простого директ–костинга (маржинальної бухгалтерії):

1. цей метод використовують для аналізу витрат, випуску і результату в цілому по підприємству;

2. прийнятий критерій вибору витрат, виробів, що включаються до собівартості, є їх змінність .

Принципи розвинутого директ–костинга:

1. витрати, реалізація і результати враховуються за сегментами діяльності; ця інформація доводиться до всіх внутрішніх і зовнішніх сегментів;

2. витрати, які можливо прямо віднести на сегмент, розподіляють на нього прямо, без використання методів непрямого розподілу;

3. визначається, як правило, кілька марж по мірі обліку змінних і прямих постійних витрат.

Директ–костинг має наступні недоліки:

1. В разі зниження цін в цілях досягнення привілейованого положення на ринку за окремими виробами виникає небезпека, що маса неподільних постійних витрат не може бути покрита маржею, тобто підприємство попадає в зону збитків.

2. В числі постійних витрат є такі, які можуть бути прямо віднесені на окремі вироби.