49. Характеристика рівнів ділової активності суб’єктів господарювання

Рівень діл. акт.		Виробничо-господарська ситуація		Характеристика рівня ділової активності		Способи підвищення та стабілізації рівня ділової активності
Високий (достат-ній)		Нормальна		Стійкий фінансо-вий стан, активна інвестиційна та інноваційна по-літика, стійка тенденція зро-стання темпових показників, під-вищення рівня показників ефек-тивності викори-стання ресурсів		Підвищення якості продукції, розробка нових її видів, постій-ний пошук резервів зниження витрат усіх видів сировини та матеріалів, періодичне оновлен-ня виробничої бази на новій тех-нологічній основ, застосування безвідхідних технологій, форму-вання запасів виробничих і фі-нансових ресурсів відповідно до оптимально необхідних потреб підприємства, оптимізація структури джерел фінансування, раціональне їх розміщення в майні
Середній (задо-вільний)		Проблемна		Нестійкий фінан-совий стан, інертне (епізо-дичне) здійснен-ня інвестиційної та інноваційної діяльності, не-стійка динаміка зростання оці-ночних показ-ників, суттєве зниження рівнів показників ефек-тивності викори-стання ресурсів		Нейтралізація надмірно великих залишків запасів товарно-мате-ріальних цінностей, реалізація продукції, що не користується попитом за демпінговими ціна-ми, дослідження ринкового се-редовища, аналіз власних пози-цій і конкурентів, скорочення тривалості виробничо-комерцій-ного циклу за рахунок неви-правданої тривалості основних його етапів, забезпечення рит-мічної та злагодженої роботи підприємства, ліквідація про-стоїв обладнання, збоїв в поста-чанні, постійне здійснення ана-лізу ділової активності на всіх рівнях, розробка й прийняття управлінських рішень з ураху-ванням результатів аналізу
Низький (незадо-вільний )	Кризова		Кризовий фінан-совий стан, від-сутність іннова-ційної діяльності, звужений тип ви-робництва, стій-ка негативна тен-денція спаду оці-ночних показни-ків, неефективне використання ресурсів		Локалізація ризикової ситуації відповідно до джерел її виник-нення, зміна стилю управління в умовах кризової ситуації, експрес-аналіз ділової актив-ності, оперативне реагування на виникнення проблемної ситуації

7. Основні показники оцінки стану, структури та ефективності використання активів підприємства

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату.

Для визначення власних оборотних коштів нині не має єдиного алгоритму навіть на рівні державних органів – Аудиторської Палати України, Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України та Державної податкової адміністрації України.

Найчастіше власні оборотні кошти розраховують як різницю між оборотними активами та поточними зобов’язаннями (за такими рядками балансу): ВОК = р. 260 – р. 620

Також існують і інші методики всі наведені методики при їх застосуванні будуть давати різні результати щодо наявності власних оборотних коштів підприємства

Розмір власних оборотних коштів підприємства

№ п/п	Формула розрахунку
1.	р. 260 – р. 620
2.	[р. 260 + р. 270] - [р. 620 + р. 630]
3.	[р. 260 + р. 270] - [р. 480 + р. 620 + р. 630]
4.	р. 380 - [р. 080 - р. 050]
5.	р. 380 + р. 430 - р. 080
6.	р. 380 + р. 430 + р. 630 - р. 080
7.	р. 380 + р. 430 + р. 480 - р. 080

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити нестачу або надлишок власних оборотних коштів.

Нестача власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Він може виникнути з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин.

Основними причинами нестачі (браку) власних оборотних коштів можуть бути:

• погана робота маркетингової служби;

• недосягнення передбаченого прибутку;

• невисока відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання;

• несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів;

• наявність необгрунтованої дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.

Нестача (брак) власних оборотних коштів може виникати у зв’язку зі значним підвищенням цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах.

До причин появи надлишку власних оборотних коштів можна віднести:

• перевищення фактично отриманого прибутку над передбаченим планом;

• несплату в повному обсязі платежів до бюджету та державних цільових фондів;

• безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій;

• неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та інше.

Показники стану й ефективності використання оборотних коштів

Показник	Визначення	Економічна суть
Наявність оборот-них коштів	(Вк+В) – (Фос+ПК)	Характеризує величину власних обо-ротних коштів
а) нестача	Фн < Н	Перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю
б) надлишок	Фн > Н	Перевищення фактичної наявності оборотних коштів над нормативом
Коефіцієнт реаль-ної вартості обо-ротних коштів у наймі підприєм-ства	Фн / М	Відображає питому вагу вартості оборотних коштів у загальній вар-тості майна підприємства
Оборотність	Фоб х Т/Вр	Характеризує час, за який оборотні кошти здійснюють один оборот
Коефіцієнт обер-тання	Вр / Фоб	Характеризує кількість оборотів за період, що аналізується
Коефіцієнт за-вантаження	Фоб / Вр	Показує, скільки оборотних коштів авансовано у 1 грн. реалізованої про-дукції
Прибутковість	П / Фоб	Характеризує, скільки прибутку при-падає на 1 грн. оборотних коштів
Рентабельність	П х 100% / Фоб	Визначає ступінь використання оборотних коштів

ВК – власні кошти; В – забезпечення наступних витрат; Фос – основні засоби та інші позаоборотні активи; Пк – позикові кошти; Фн – фактична наявність оборотних коштів; Н – норматив оборотних коштів

М – вартість майна підприємства; С – середня вартість оборотних коштів; Т – тривалість періоду, за який обчислюється обертання оборотних коштів; Вр – обсяг реалізації продукції; П – прибуток від реалізації продукції

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв’язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв’язки з постачальниками;

2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів – це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів. Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції.