53 Методика оцінки кредитоспроможності підприємства.

Методика оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства поєднує як об’єктивні дані, що формуються на основі бухгалтерської звітності, так і чинники, що мають суб’єктивний характер. Останні визначаються на основі інформації, якою володіє банк, та пакети документів, які надає позичальник для одержання кредиту. Установи банку здійснюють оцінку фінансового стану позичальника – юридичної особи перед наданням йому позики, а в подальшому – щоквартальну для визначення розміру відрахувань до резерву та контролю за діяльністю позичальника.

Аналіз фінансового-господарської діяльності позичальника згідно з Положенням Національного банку України передбачає дослідження таких показників:

• обсягу реалізації продукції;

• собівартості;

• прибутків і збитків;

• рентабельності;

• платоспроможності;

• фінансової стійкості;

• складу та динаміки дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Крім того, комерційним банкам рекомендується враховувати такі суб’єктивні показники, як:

• ефективність управління підприємством;

• ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та в галузі;

• наявність державних замовлень і державної підтримки позичальника;

• професіоналізм керівництва та його ділова репутація.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника Національний банк України пропонує комерційним банкам встановлювати самостійно на основі ґрунтовної і виваженої оцінки фінансової діяльності клієнта, проведеної за підсумком порівнювального аналізу балансів, звітів про фінансові результати та їх використання. Позичальник повинен мати фінансові передумови для отримання позики та бути спроможним своєчасно повернути наданий йому кредит відповідно до умов кредитного договору. В кожному окремому випадку банк визначає ступінь ризику, який готовий взяти на себе.

У світовій банківській практиці при вирішенні питання про надання кредиту діяльність клієнтів докладно аналізується за найважливішими напрямами, перші літери назв яких (англійською мовою) становлять абревіатуру САМРARI:

С – character – характеристика клієнта, особливості якості;

A – ability – спроможність повернення позики;

M – margin – маржа (дохідність);

P – purpose – мета, на яку витрачатимуться кошти;

A – amount – розмір позики;

I – insurance – страхування ризику непогашення позики.

Такий методологічний підхід використовують також комерційні банки України при оцінці кредитоспроможності позичальника.

З метою більш поточного визначення кредитоспроможності позичальника, відповідно рівня фінансового ризику банку використовують методики, які ґрунтуються на аналізі фінансових коефіцієнтів. Як правило, система оціночних коефіцієнтів зводиться до таких п’яти груп:

I. Коефіцієнти ліквідності.

II. Коефіцієнти ефективності або оборотності.

III. Коефіцієнти фінансової стійкості (фінансового ліверіджу).

IV. Коефіцієнти прибутковості.

V. Коефіцієнти обслуговування боргу.

Таблиця 9.1

Показники

Норматив-ні рівні1

Коефіцієнти ліквідності, поточної ліквідності швидкої ліквідності Коефіцієнти оборотності (ефективності): запасів оборотності дебіторської заборгованості оборотності основних засобів оборотності активів Коефіцієнти фінансового ліверіджу: співвідношення боргових зобов’язань і активів співвідношення боргових зобов’язань і власного капіталу співвідношення боргових зобов’язань і акціонерного капіталу співвідношення боргових зобов’язань і матеріального акціонерного капіталу (акціонерний капітал – немате-ріальні активи) співвідношення довгострокової заборгованості та фінансових (основних) активів співвідношення власного капіталу і активів співвідношення власних оборотних коштів і поточних активів Коефіцієнти прибутковості: норми прибутку рентабельності норми прибутку на акцію Коефіцієнти обслуговування боргу: покриття відсотка покриття фінансових платежів

2–1,25 0,25–0,6 0,66–2,0 7,0–2,0