3. Фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства.

На фінансовий стан підприємства впливають різні фактори, які класифікуються за різними ознаками: за своєю природою: природно-кліматичні, соціально-економічні,виробничо-економічні; за ступінню дії на результат: основні, другорядні; в залежності від людини: об’єктивні, суб’єктивні; за ступінню розповсюдження: загальні, специфічні; за часом дії: постійні, тимчасові; за властивостями явища: кількісні, якісні; за ієрархією: першого порядку, другого порядку тощо.

51. Види взаємозв‘язку форм фінансової звітності.

Основними видами взаємозвязку форм фінансової звітності є: 1) логічний; 2) інформаційний. Суть логічного взаємозвязку полягає у взаємодоповненні та взаємній кореспонденції звітних форм, їх розділів та статей. Інформаційний звязок виражається в прямих та непрямих контрольних співвідношеннях між окремими показниками звітних форм. Пряме контрольне співвідношення означає, що один і той же показник одночасово наведений в декількох звітних формах. Непряме контрольне співвідношення означає, що деякі показники однієї чи декількох звітних форм повязані між собою наскладними арифметичними розрахунками. Наприклад: 1) стаття власний капітал міститься в пасиві балансу та в звіті про власний капітал; 2) звіт про рух грошових коштів відображає рух показників, які зазначені у звіті про фінансові результати.

37. Основні умови, етапи та способи оцінки

Кредитоспроможність – це спроможність клієнта в повному обсязі та визначений кредитною угодою строк розраховуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність пов’язана із платоспроможністю..

Кредитоспроможність позичальника характеризується:

• репутацією позичальника, яка відрізняється своєчасністю розрахунків за раніше отриманих кредитах, якістю наданих звітів, відповідальністю та компетенцією керівництва;

• поточним фінансовим станом і спроможністю виробляти конкуренто-спроможну продукцію;

• можливістю в разі потреби мобілізувати грошові кошти з різних джерел;

• дохідністю підприємства, яка обумовлює його можливість сплачувати відсотки за кредит при здійсненні нормальної фінансової діяльності;

• метою використання кредитних ресурсів;

• сумою кредиту, яка оцінюється виходячи з проведення позичальником заходів, спрямованих на визначення ліквідності балансу, співвідношення між власними й залученими коштами;

• погашенням кредиту, вивчення якого здійснюється шляхом аналізу повернення кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, надання гарантій, використання заставного права;

• забезпеченістю кредиту з погляду визначення прав кредитора брати в заставу під видану позичку активи підприємства, включаючи цінні папери.

Умови оцінки позичальника: характеристика клієнта, спроможність клієнта, дохідність діяльності, мета отримання кредиту, сума кредиту, умови погашення кредиту, забезпеченість кредиту.

Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на основі якої кредитор приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з клієнтом.

Досягнення мети реалізується через вирішення таких завдань:

• вивчення фінансового стану клієнта;

• попередження втрат кредитних ресурсів у результаті неефективної роботи позичальника;

• стимулювання суб’єктів господарювання в підвищенні ефективності своєї фінансово-господарської діяльності

При дослідженні активу балансу рекомендують звернути увагу на такі моменти.

1. У разі застави основних засобів, виробничих запасів, готової продукції, інших запасів і витрат право власності заставника на вкладені цінності має підтверджуватися включенням їх вартості до складу відповідних балансових статей.

2. Залишок коштів на поточному рахунку має відповідати даним банківської виписки на звітну дату.

3. При аналізі дебіторської заборгованості потрібнно звернути увагу на строки її погашення, оскільки надходження боргів може стати для позичальника одним із джерел повернення кредиту.

При вивченнні пасиву балансу особливу увагу слід приділити дослідженню розділів, що відображують стан залучених коштів.

1. Аналізувати кредитні угоди по тих позичках, заборгованість по яких відображена в балансі, і впевнитися, що вона не є простроченою.

2. Наявність простроченої заборгованості по кредитах інших банків є негативним чинником і свідчить про недоліки в роботі позичальника, які, можливо, планується компенсувати за допомогою нового кредиту.

3. Необхідно проконтролювати, щоб запропонована як забезпечення застава не була заставлена іншому банку.

4. Оцінюючи стан кредиторської заборгованості, слід впевнитися, що позичальник має змогу розраховуватися з кредиторами.

Однак аналіз балансу дає лише загальне уявлення про кредито-спроможність. Тому для розрахунку якісних показників кредитоспроможності використовують дані оперативного обліку, фінансового планування, відомості, що накопичуються в банках, у статистичних органах, дані анкет клієнтів, інформацію постачальників, результати обробки даних обстеження за спеціальними програмами, відомості спеціальних бюро по оцінці кредитоспроможності суб’єктів господарювання.

Викладені вище умови оцінки кредитоспроможності підприємства визначають зміст способів її оцінки. До способів оцінки кредитоспроможності відносять:

1) фінансові коефіцієнти, які дають змогу оцінити фінансовий стан і ефективність роботи підприємства;

2) аналіз грошового потоку, за допомогою якого можна виявити тенденції та сезонну потребу підприємства в грошових ресурсах;

3) оцінку ділового ризику, яка уможливлює визначення рівня впливу на підприємство ризику, пов’язаного з діловим середовищем.

Оцінку кредитоспроможності позичальника виконують у два етапи. На першому етапі визначають показники, які характеризують фінансовий стан підприємства, а на другому здійснюють оцінку та узагальнення показників