1. Характеристика поняття "важка дитина". Класфікація "важких".

Важка дитина - це така дитина, яка потребує особливого ставлення, підвищеної уваги сім'ї, вихователя. Важковихову-ваність - це несприйнятливість індивіда до засвоєння позитивно­го соціального досвіду людства, або різкі розходження між суспільними етичними нормами і поведінкою людини, її несприй­нятливість до впливу інших людей, до тих чи інших виховних впливів. Поняття "важкі діти" завдячує своїм походженням педа­гогічній практиці та спочатку включало в себе всі випадки відхи­лень у розвитку дитини. Це поняття фіксує в собі максимально наближений до норми рівень відхилень у поведінці учнів.

Л. С. Виготський в 1929 р. дав першу класифікацію важких: важкі діти в масовій школі, важковиховувані у вузькому ро­зумінні цього слова (безпритульні, правопорушники, педагогічно запущені), психопати, розумово відсталі, сліпі, глухонімі, логопа-ти, психічно і фізично хворі.

Хевітт і Дженкінс виділяє 2 категорії важких дітей:

1)діти з соціалізованими формами антисуспільної по­ведінки, для яких нехарактерні емоційні розлади і які легко пристосовуються до соціальних норм всередині тих антисуспільних хруп, до яких належать; 2) діти з несоціалізованою антисуспільною агресивною по­ведінкою, які знаходяться у поганих стосунках з іншими дітьми і своєю сім'єю та мають значні емоційні розлади. П. Скотт уточнив цю класифікацію і відніс до категорії соціалізованих підлітків 2 групи дітей: тих, які не засвоїли ніякої системи норм поведінки і тих, що засвоїли антисуспільні норми.

О. Є. Лічко виділяє категорії важких дітей на основі різних категорій акцентуацій характеру. Наприклад, гіпертимний тип, циклоїдний, лабільний, сензитивний, конформний тощо.

В. І. Абраменко та О. І. Селецький подають таку кла­сифікацію важких підлітків:

1. неорганізовані підлітки;

2. передправопорушники (відсталі, розбещені, понурі,емоційно тупі, волоцюги, бешкетники);

3. психічно неповноцінні (органічні, істеричні, збудливі,афективно нестійкі, психопати, гіперсексуальні).

Д. І. Фельдштейн диференціює важких підлітків, врахову­ючи характер домінуючих негативних потреб і відповідних їм проявів поведінки.

Г. Г. Бочкарьова категорії важких розглядає з позиції їх суб'єктивного ставлення до здійсненого вчинку: ті, що каються, безконфліктні і циніки.

У шкільній практиці виділяють такі групи важких дітей:

1. учні, що потребують медичної допомоги;

2. педагогічно запущені учні (соціально дезадаптовані; учнізі злочинною поведінкою; діти, що прогулюють заняття;„ізольовані" діти). Педзапущеність - нерозвинутість, не­освіченість і невихованість дитини, відставання розвитку дитини від власних можливостей, вимог віку, що викли­кані педагогічними причинами;

невстигаючі діти (з недоліками мотиваційної сфери, з не­ доліками пізнавальної діяльності, з несформованими прийомами навчальної діяльності, з недоліками розвитку психічних процесів, діти, що неадекватно використову­ ють свої індивідуально-типологічні особливості).