5.5. Прилади хімічної розвідки і контролю зараження.

Для визначення ступеня зараження отруйними речовинами повітря, місцевості, споруд, техніки, 313, одягу, продуктів харчування, води застосовують прилади хімічної розвідки і контролю зараження, газосигналізатори або відбирають проби і аналізують їх у хімічних лабораторіях.

Виявлення і визначення БТХР і СДОР ґрунтується на зміні забарвлення індикаторів при взаємодії з цими хімічними речовинами. Залежно від взятого індикатора і зміни його забарвлення, визначають тип ОР, а порівняння інтенсивності одержаного забарвлення з кольоровим еталоном, дає можливість визначити приблизну концентрацію небезпечної хімічної речовини або щільність забруднення.

На оснащенні формування ЦО знаходяться такі прилади і комплекти: військовий прилад хімічної розвідки ВПХР, прилад хімічної розвідки ПХР, прилад хімічної розвідки медичної і ветеринарної служб ПХР-МВ, напівавтоматичний прилад хімічної розвідки НПХР, медична польова хімічна лабораторія МПХЛ, автоматичний газосигналізатор ГСП-11.

Військовий прилад хімічної розвідки призначений для виявлення і оцінки ступеня небезпеки зараження ОР повітря, місцевості, техніки, транспорту за допомогою індикаторних трубок ( ІТ).

За допомогою ВПХР можна визначити зарин, зоман, Ві-Ікс, іприт, фосген, діфозген, синильну кислоту, хлорціан при температурі 4-10°С і мінус 4-40°С та відносній вологості повітря до 100%.

У металевій коробці розміщені: насос, насадка до нього, захисні ковпачки, протидимові фільтри, патрони для грілки, грілка, штир для пробивання патронів, лопатка для відбору проб, ліхтар для роботи в темний час, касети з ІТ, паспорт і інструкція користування приладом. Насос призначений для продування повітря через індикаторні трубки. На головці насоса розташовані ніж для надрізу індикаторної трубки і два заглиблення для влаштування кінців ампул. В ручці насоса вмонтовані ампуловідкривачі.

Насадка до насосу - це пристосування для збільшення кількості пари отруйних речовин (ОР), яка проходить через індикаторну трубку, також при визначенні ОР на землі та різних предметах, в сипучих матеріалах, в задимленому повітрі і взяття проби диму.

Індикаторні трубки служать для визначення ОР і являють собою запаяні скляні трубки, в яких є наповнювач і ампули з реактивами. Індикаторні трубки маркіровані кольоровими кільцями і вкладені в паперові касети по 10 штук. На лицевій стороні касети наноситься кольоровий еталон пофарбування і надруковано порядок роботи з індикаторними трубками (ІТ).

Захисні ковпачки служать для захисту внутрішньої поверхні лійки насадки від зараження краплинами ОР, для розміщення проб землі тощо.

Протидимові фільтри використовують для визначення ОР в димі, малих кількостей ОР в грунті та сипучих матеріалах, а також при взятті проб диму.

Грілка служить для підігріву індикаторних трубок при низькій температурі повітря від –40^оС до +10^оС.

Перед експлуатацією приладу необхідно підготувати його до роботи: провести зовнішній огляд, перевірити в ньому всі деталі комплекту, впевнитись в їх справності, розмістити касети з індикаторними трубками в такому порядку: зверху – трубки з червоною маркіровкою, потім з зеленою, а внизу – з жовтою. Зняти з протидимового фільтра поліетиленовий чохол, вийняти інструкцію по експлуатації, закріпити прилад на грудях.

При підозрі щодо наявності у повітрі ОР потрібно надіти протигаз і обстежити повітря за допомогою ІТ, які є в наборі.

Обстежувати повітря індикаторними трубками необхідно у такій послідовності: ІТ з червоним кільцем і крапкою; ІТ з трьома зеленими кільцями; ІТ з жовтим кільцем.

Для визначення ОР нервово-паралітичної дії в небезпечних концентраціях (0,00005-0,1 мг/л і більше) необхідно взяти дві індикаторних трубки з червоним кільцем і крапкою. Користуючись ножем на кінці насоса надрізати, а потім відламати кінці індикаторних трубок ампуловідкривачем з червоним кільцем і крапкою, розбити верхні ампули обох трубок. Вставити відкриту ІТ маркірованим кінцем в отвір ампуловідкривача насоса з маркіруванням того ж кольору. Насос потрібно держати вертикально, а ІТ підводити в отвір ампуловідкривача знизу. Повертаючи ІТ, натиснути ним на штир ампуловідкривача так, щоб розбити в трубці ампулу, при цьому зміст ампули повинен зволожити наповнювач трубки (щоб не розрізати руки при розбиванні ампул, не допускати, щоб вільний кінець ІТ упирався в долоню). Потім витягнути ІТ, взяти за верхні маркіровані кінці, 2-3 рази струснути їх. Одну із трубок немаркірованим кінцем вставити в насос, прокачати 5-6 разів через неї повітря, через другу – контрольну, повітря не прокачувати.

Потім ампуловідкривачем розбити нижні ампули обох трубок і після струшування їх спостерігати за зміною забарвлення наповнювачів. Збереження _{червоного кольору наповнювача в дослідній трубці після пожовтіння його в} контрольній вказує на наявність ОР у небезпечних концентраціях; одночасне пожовтіння наповнювача в обох трубках - на відсутність ОР у небезпечних концентраціях.

Вміст цих же ОР у малонебезпечних концентраціях (5*10^-7 мг/л) виявляють у такій же послідовності, але роблять 50-60 качків насосом, нижні ампули розбивають не зразу, а через 2-3 хв після продування повітря, крім цього, в жарку погоду (35°С і вище) нижню ампулу в контрольній трубці розбивають через 15с з моменту струшування дослідної трубки.

ОР в малих концентраціях присутні, якщо до моменту утворення жовтого забарвлення в контрольній трубці збережеться червоний колір верхнього шару наповнювача дослідної трубки. Зміна кольору до жовтого або рожево- оранжевого вказує на відсутність ОР нервово-паралітичної дії в малонебезпечних концентраціях.

Незалежно від одержаних результатів, обстежують повітря на наявність фозгену, хлорціану і синильної кислоти за допомогою індикаторної грубки з трьома зеленими кільцями. Послідовність роботи така: надпиляти трубку, обламати кінці, розбити ампулу, вставити трубку немаркірованим кінцем в насос, зробити 10-15 качків насосом, спостерігати забарвлення верхнього і нижнього шарів наповнювача, де, верхній шар забарвлюється від фозгену і дифозгену, нижній - від хлорціану або синильної кислоти (або хлорціану і синильної кислоти одночасно) і порівняти забарвлення наповнювача з еталоном, нанесеним на касеті для індикаторних трубок з трьома зеленими кільцями.

При необхідності визначити, від якої ОР виникло забарвлення нижнього шару, потрібно надпиляти другу трубку, обламати кінці, розбити ампулу, вставити немаркірованими кінцем у насос, зробити 10-15 качків. Спостерігати забарвлення. Відсутність рожево-малинового забарвлення в трубці свідчить про наявність у повітрі тільки синильної кислоти.

Після цього визначають наявність у повітрі парів іприту індикаторною трубкою з одним жовтим кільцем. Для цього: обламати кінці, вставити в насос, зробити 60 качків, вийняти трубку із насоса, витримати 1 хв і визначити ступінь небезпеки ОР відповідно до еталону на касеті для індикаторних трубок з одним жовтим кільцем.

Для виявлення ОР у диму і застосуванням протидимового фільтра необхідно підготувати ІТ з інструкцією ОР і вставити в насос, надіти насадку на головку насоса, закріпити протидимовий фільтр, зробити необхідну кількість качків, зняти фільтр і насадку, вийняти ІТ і визначити ступінь небезпеки за рекомендаціями для даної ОР.

Під час обстеження повітря при низьких температурах на наявність ОР нервово-паралітичної дії за допомогою індикаторних трубок з червоним кільцем і крапкою, роботи виконують у такій послідовності: вставити патрон грілки у центральний отвір корпуса грілки, штирем грілки через отвір у ковпачку патрона розбити ампулу (штир повинен бути заглиблений у патрон повністю). Повертаючи штир, пересвідчитись в тому, що ампула розбита, після чого штир вийняти. Вставити дві ІТ (одна дослідна, інша контрольна) у бокові гнізда грілки до відтаювання ампул, тривалість відтаювання залежно від температури становить від 0,5 до Зхв. Після відтаювання трубки вийняти. Надпиляти і обламати кінці трубок, розбити верхні ампули, 2-3 рази стряснути і прокачати повітря через дослідну трубку 5-6 разів. Контрольну трубку тримати в штативі. Після продування повітря вставити трубки немаркірованими кінцями в гнізда грілки на 1 хв. після цього розбити нижні ампули дослідної і контрольної трубок і струснути їх. Спостерігати за зміною забарвлення наповнювача трубок.

Обстеження повітря з трьома зеленими кільцями при мінусових температурах і трубками з жовтим кільцем при температурі нижче 15°С проводити з застосуванням грілки. Трубки підігрівають у грілці 1-2 хв, потім визначають зараженість повітря так, як описано для кожної групи ОР.

Необхідно пам'ятати, що перегрівання трубок призводить до їх псування. Визначення ОР на місцевості, техніці, одязі та різних предметах. Наявність отруйних речовин у навколишньому середовищі визначають спочатку за зовнішніми ознаками. Найбільш характерними з них є маслянисті краплі, плями, бризки, калюжі, підтікання на землі, снігу, техніці, зміна забарвлення рослинності або в'янення.

За зовнішніми ознаками можна визначити давність зараження. При зараженні приблизно до двох годин колір рослинності, забарвлення на техніці, на різних предметах, що вкриті краплями ОР різної величини, майже не змінюється. Через 8-12 год. після зараження рослинність набуває бурого (до чорного) забарвлення, на техніці і одягу краплі ОР висихають і стають малопомітними.

На ділянках місцевості, заражених більше доби, краплі ОР у більшості випадків відсутні, а рослинність сильно змінює своє забарвлення.

Щоб визначити ОР, треба підготувати індикаторні трубки так, як було _{вказано. Вставити трубку в головку насоса, надіти насадку, залишивши} відкинутим притискне кільце, надіти на лійку насадки захисний ковпачок, прикласти насадку до зараженого предмету так, щоб лійка накривала ділянку з найбільш різко вираженими ознаками зараження. Прокачати через індикаторну трубку повітря, роблячи необхідну кількість качків. Зняти ковпачок і насадку. Вийняти із головки насоса ІТ і визначити ступінь небезпеки ОР.

Для виявлення ОР у грунті і сипких матеріалах, підготувати і вставити в насос насадку і надіти на лійку захисний ковпачок. Зняти з приладу лопатку і взяти пробу з верхнього шару грунту (снігу) або сипкого матеріалу в найбільш зараженому місці. Взяти пробу, насипати в ковпачок до країв. Накрити ковпачок із пробою протидимовим фільтром і закріпити його, прокачати через індикаторну трубку повітря, роблячи необхідну кількість качків. Відкинути нажимне кільце, зняти протидимовий фільтр, пробу, ковпачок і насадку. Вийняти з головки насоса індикаторну трубку і визначити ступінь небезпечності ОР.

Прилад хімічної розвідки медичної і ветеринарної служб ПХР-МВ призначений: для визначення у воді зарину, заману, Ві-Ікс, іприту, трихлоретиламіну, хлорциану, синильної кислоти та її солей, миш'якових ОР (люізиту), алкалоїдів і солей важких металів; у повітрі і на різних предметах зарину, зоману, Ві-Ікс, іприту, трихлортриетиламіну, люізиту, синильної кислоти, хлорциану, миш'яковистого водню, фосгену і діфосгену.

Крім цього, прилад призначений для забору і дозрілих на зараженість бактеріальними засобами проб води, продуктів, грунту та інших матеріалів й предметів для дослідження їх у лабораторії.

Крім розглянутих приладів хімічної розвідки можна застосувати напівавтоматичний прилад хімічної розвідки НПХР, МПХЛ, ПХЛ-54, автоматичний газосигналізатор ГСП-1 і ГСП-11.

Напівавтоматичний прилад хімічної розвідки ППХР аналогічний ВПХР. Встановлюється він на машинах розвідки. Досліджуване повітря прокачується через індикаторні трубки не ручним насосом, а ротаційним насосом, який приводиться в дію від електродвигуна, що живиться від електромережі автомобіля. Прилади МПХЛ і ПХЛ-54 мають набір реактивів, посуд, за допомогою яких можна робити якісний і кількісний аналіз БТХР і СДОР у пробах води, продуктах харчування, а також визначити зараження одягу, техніки.

Газосигналізатор автоматичний ГСП-1 призначений для безперервного визначення в повітрі ОР, а також радіоактивного випромінювання. Повітря _{продувається через індикаторну стрічку, яка періодично змочується реактивом,} і при наявності у повітрі ОР вона змінює забарвлення.

Забарвлена пляма на стрічці сприймається фотоелементом, який діє на реле звукової і світлової сигналізації. Інтенсивність забарвлення стрічки пропорційна концентрації ОР у повітрі.

Для виявлення радіоактивного випромінювання прилад має газорозрядний лічильних з електронно-підсилюваним пристроєм. При наявності радіоактивного випромінювання включається світлова і звукова сигналізація. Робота газосигналізатора не пов'язана з циклічною роботою приладу виявлення ОР. Прилад змонтований у металевому корпусі. Для живлення його використовують акумулятори. Він розрахований на безперервну роботу без перезарядки індикаторними засобами не менше 8 год.

Автоматичний газосигналізатор ГСП-11 призначений для безперервного контролю повітря, для визначення в ньому фосфорорганічних ОР. До комплекту приладу входять: датчик, пульт виносної сигналізації, з'єднувальні кабелі і акумулятори для живлення.

Принцип роботи такий же як і газосигналізатора ГСП-1. У приладі є два піддіапазони, чутливих до ОР. Тривалість циклу роботи на першому піддіапазоні 2 год., на другому - 10-12 год.

Биологи́ческое ору́жие — это патогенные микроорганизмы или их споры, вирусы, бактериальные токсины, заражённые животные, а также средства их доставки (ракеты, управляемые снаряды, автоматические аэростаты, авиация), предназначенные для массового поражения живой силы противника, сельскохозяйственных животных, посевов сельскохозяйственных культур, а также порчи некоторых видов военных материалов и снаряжения. Является оружием массового поражения и запрещено согласно Женевскому протоколу 1925 года.^[1]

Поражающее действие биологического оружия основано в первую очередь на использовании болезнетворных свойств патогенных микроорганизмов и токсичных продуктов их жизнедеятельности.

Биологическое оружие применяется в виде различных боеприпасов, для его снаряжения используются некоторые виды бактерий, возбуждающие инфекционные заболевания, принимающие вид эпидемий. Оно предназначено для поражения людей, сельскохозяйственных растений и животных, а также для заражения продовольствия и источников воды.

Содержание [убрать] 1 Способы применения бактериальных средств 2 История применения 3 Особенности поражения биологическим оружием 4 Бактериальные средства 5 См. также 6 Источники 7 Литература