
- •Міністерство освіти і науки україни
- •Формування експериментальних законів розподілу
- •1. Апроксимація закону розподілу одномірних експериментальних даних
- •1.1. Задачі апроксимації
- •1.2. Типові закони розподілу випадкової величини
- •1.2.1. Геометричний розподіл
- •1.2.2. Біноміальний розподіл
- •1.2.3. Розподіл Пуассона
- •1.2.4. Рівномірний розподіл
- •1.2.5. Нормальний розподіл (розподіл Гауса)
- •1.2.6. Логарифмічно нормальний розподіл
- •1.2.7. Експоненціальний (показниковий) розподіл
- •1.2.8. Розподіл Вейбула
- •1.2.9. Гамма-розподіл
- •1.3.1. Оцінка параметрів закону розподілу
- •1.3.1. Приклади побудови деяких законів розподілу
- •1.3.2. Питання для самоперевірки
- •1.4. Критерії узгодження
- •1.4.1. Критерій узгодження к.Пірсона
- •1.4.2. Критерій узгодження а.М.Колмогорова
- •1.4.3. Критерій узгодження б.С.Ястремського
- •1.4.4. Критерій в.І.Романовського
- •1.4.5. Питання для самоперевірки
- •2. Планування експерименту
- •2.1. Планування і обробка результатів експериментів при багатофакторному методі дослідження
- •2.2. Побудова математичної моделі у випадку двох факторів
- •2.3. Знаходження оптимальних умов проведення експерименту методом руху по градієнту
- •2.4. Питання для самоперевірки
- •3. Індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів
- •Література
- •Предметний покажчик
- •Додаток 3
- •Критерій Колмогорова
- •Формування експериментальних законів Розподілу
- •83050, М. Донецьк, вул. Щорса, 31
- •83023, М. Донецьк, вул. Харитонова, 10. Тел.: (062)97-60-50
1.2. Типові закони розподілу випадкової величини
Найпоширеніші
в природі і у суспільному
житті випадкові величини
розподілені за нормальним законом, а
також за біноміальним законом, за законом
Пуассона. Зустрічаються випадкові
величини,
розподілені за законом Максвелла, які
мають розподіл
або
розподіл. У теорії і практиці надійності
найчастіше використовуються
наступні закони розподілу: нормальний
(Гауса),
логарифмічно нормальний, Вейбула,
експоненціальний (показниковий).
Розглянемо
деякі
закони розподілу,
що найбільш часто використовують на
практиці економічних і технічних
досліджень.
1.2.1. Геометричний розподіл
Геометричний розподіл визначається функцією ймовірності
,
(5)
де
характеризує число невдач до першого
успіху,
– імовірність успіху,
– імовірність невдачі. Функція
ймовірності (див. рис.6)
є геометричною
прогресією, звідки і походить назва
розподілу.
Рис.6. Функція ймовірності геометричного розподілу
Інтегральна
функція геометричного розподілу
визначається формулою
.
Характеристики випадкової
величини
,
що розподілена за геометричним законом
(5), є такими: математичне сподівання
;
дисперсія
;
асиметрія
;
ексцес
.
1.2.2. Біноміальний розподіл
Найбільш загальним
випадком різного роду імовірнісних
розподілів є
біноміальний розподіл. Нехай випадкова
величина
визначає
число появ деякої події
в
незалежних випробуваннях.
Ймовірність появи події
в кожному
з них постійна і дорівнює
,
ймовірність не появи події
в окремому
випробуванні
при цьому дорівнює
.
Тоді ймовірність
того, що випадкова величина
прийме значення, що дорівнює
,
тобто подія
з'явитися
разів
обчислюють за формулою Бернуллі (див.
рис.7)
.
(6)
Біноміальний розподіл при
фіксованому обсязі вибірки
задається параметром
,
тобто є однопараметричним. Інтегральна
функція біноміального розподілу
характеризується співвідношенням
,
де
–
найбільше ціле, що не перевищує число
.
а)
б)
Рис.7. Функція ймовірності біноміального розподілу
Математичне
сподівання біноміального розподілу
(6) дорівнює
,
дисперсія
,
асиметрія
,
ексцес
.
Біноміальний розподіл застосовується при аналізі даних вибіркових досліджень, зокрема, при вивченні переваг споживачів, вибірковому контролі якості продукції за планами одноступінчастого контролю, при випробуваннях сукупностей індивідуумів у демографії, соціології, медицині, біології.
1.2.3. Розподіл Пуассона
Цей розподіл названий на честь французького математика С.Д.Пуассона, що вперше одержав його в 1837 р. (сам термін був уперше використаний Сопером в 1914 р.).
Розподіл
Пуассона є
граничним випадком біноміального
розподілу, коли ймовірність
здійснення події мала
,
але число випробувань
велике. Тому розподіл Пуассона часто
називають також «законом рідких подій».
Розподіл
Пуассона виникає в теорії потоків подій.
Доведено, що для найпростішого потоку
з
постійною інтенсивністю
число подій (викликів),
що
відбулися
за
час
,
має розподіл Пуассона з
параметром
.
Отже, імовірність того, що за час
не відбудеться жодного події, дорівнює
,
тобто функція розподілу довжини проміжку
між подіями є
експонентною.
Функція ймовірності випадкової величини, що розподілена за законом Пуассона (див. рис.8), має вигляд
,
(7)
а інтегральна функція задається
рівністю
.
Тут
параметр
Пуассона.
Рис.8. Функція ймовірності розподілу Пуассона
Закон Пуассона (7) характеризується властивістю рівності математичного сподівання і дисперсії.
Характеристики
цього закону є такими: математичне
сподівання
,
дисперсія
,
асиметрія
,
ексцес
.
Розподіл
Пуассона
моделює випадкову величину, що представляє
собою число подій, які відбулися за
фіксований час, за умови, що дані події
відбуваються
з
деякою постійною середньою інтенсивністю
і незалежно
одна від одної. Розподіл Пуассона
відіграє ключову роль у теорії масового
обслуговування. Він використовується
також при аналізі результатів вибіркових
маркетингових обстежень споживачів,
розрахунку
оперативних характеристик планів
статистичного приймального контролю
у випадку малих значень приймального
рівня дефектності, для опису числа
розладнань статистично керованого
технологічного процесу в одиницю часу,
числа «вимог на обслуговування»,
що
надходять
в одиницю часу в систему масового
обслуговування, статистичних
закономірностей нещасних випадків і
рідких захворювань. При
розподіл Пуассона переходить у нормальний
закон, відповідно
до
центральної граничної теореми.