Тема 2. Державне регулювання у сфері господарської діяльності. Законодавство про захист економічної конкуренції

Основні терміни та поняття: державне керівництво економікою, програмування, управління, контроль, нормативне регулювання механізм правового регулювання, економічна стратегія, економічна тактика, ліцензування, ліцензія, патентування, торговий патент, конкуренція, монополізм, природна монополія, антиконкурнетні дії, недобросовісна конкуренція, Антимонопольний комітет України.

Методичні рекомендації до вивчення теми.

Опрацьовуючи дану тему, Вам слід звернути увагу на причини, які зумовлюють необхідність здійснення державного керівництва у сфері господарювання (наявність державного сектору економіки, необхідність впливу на макроекономічні показники, потреба досягнення сталого розвитку, уникнення циклічності розвитку економіки тощо). Це допоможе зрозуміти цілі, які повинна переслідувати держава, здійснюючи таке регулювання. Його принципи закріплено в Господарському кодексі. З ними необхідно ознайомитися, розкрити їх сутність та значення. Держава реалізовує свій вплив на сферу господарювання шляхом здійснення економічної політики, яка втілюється у стратегії та тактиці. Вам слід знати значення цих термінів, основні напрямки економічної політики держави.

Економічна політика держави втілюється у певні правові форми – прогнозування і програмування, контроль, управління, нормативне регулювання, здійснюється з допомогою специфічних методів – адміністративних та економічних. Потрібно ознайомитися зі змістом цих форм та методів. З-поміж правових форм здійснення державного керівництва економікою слід найбільшу увагу приділити нормативному (правовому) регулюванню економіки та розкрити механізм цього правового регулювання (його структуру, стадії).

Для безпосереднього впливу на сферу господарювання держава має спеціальні засоби. Це державне замовлення і завдання, ліцензування, патентування, квотування, стандартизація, сертифікація, застосування нормативів і лімітів, регулювання цін і тарифів, пільги, дотації, компенсації, цільові інновації та субсидії. Потрібно знати ці засоби, умови та можливі наслідки їх застосування. Особливо детально необхідно розкрити поняття і значення ліцензування та патентування, спільні та відмінні риси між ними. Які види господарської діяльності підлягають ліцензуванню, які патентуванню. Слід зазначити, що зазначеним проблемам присвячені окремі нормативно-правові акти, з якими варто ознайомитися.

Однією з конституційних основ правопорядку у сфері здійснення господарської діяльності є забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання лише законом.

До напрямів економічної політики держави належить також антимонопольно-конкурентна політика, спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки.

Студентам слід знати, що розуміють під економічною конкуренцією. Необхідно проаналізувати позитивні та негативні риси економічної конкуренції, визначити її вплив на розвиток сфери господарювання.

Потрібно розкрити систему органів державної влади та місцевого самоврядування, які мають певні повноваження у сфері захисту та розвитку економічної конкуренції, визначити їх компетенцію.

Порушення правил економічної конкуренції спрямоване на те, щоб надати певному суб’єкту необґрунтовані переваги на ринку. Особливо небезпечним явищем для економічної конкуренції є монополізм.

Необхідно вміти визначати суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку певних товарів, робіт, послуг. Для цього необхідно знати відповідні ознаки. Під час вивчення цього питання студентам слід звернути увагу на правила визначення монопольного становища двох чи більше суб’єктів господарювання.

Слід зазначити, що сам факт монопольного становища суб’єкта господарювання не є правопорушенням, однак часто монополісти зловживають своїм становищем. Такі дії і є правопорушенням.

Студентам слід знати які дії, відповідно до чинного законодавства, можна вважати зловживанням монопольним становищем на ринку (недопущення, усунення чи обмеження конкуренції та ряд інших дій, спрямованих на утиски прав споживачів та інших суб’єктів, які були б неможливими без займання монопольного становища на ринку). Необхідно знати конкретні дії, які закон визнає зловживанням монопольним становищем на ринку.

Поряд із зловживанням монопольним становищем на ринку існує ще ряд порушень законодавства про захист економічної конкуренції, наприклад, антиконкурентні узгоджені дії, антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб’єктів господарювання, яка полягає в тому, що суб’єкти господарювання схиляють інших суб’єктів до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також примушують інших суб’єктів господарювання до антиконкурентних узгоджених дій та участі в концентрації суб’єктів господарювання. Правопорушенням також є концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України у разі, якщо наявність такого дозволу необхідна.

Особливої уваги потребує розгляд такого виду порушень у сфері економічної конкуренції, як недобросовісна конкуренція. Під недобросовісною конкуренцією розуміють будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Перелік дій, які належать до недобросовісної конкуренції, закріплено в Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Опановуючи цю тему, студенти мають дослідити сутність кожного з правопорушень, спрямованих проти нормального розвитку конкуренції, з’ясувати, у чому воно полягає, хто є його суб’єктом тощо. Необхідно знати заходи впливу, які відповідні органи державної влади та місцевого самоврядування мають право застосовувати до порушників, заходи відповідальності, передбачені законом (накладення штрафу, примусовий поділ, відшкодування шкоди, вилучення незаконно одержаного прибутку (доходу), вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб’єкта господарювання, спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей тощо).

Глибше вивчення питання про відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції потребує докладного вивчення Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

План лекційного заняття:

1. Основні форми і методи державного керівництва економікою.

2. Засоби регулюючого впливу на сферу господарювання.

3. Правове регулювання господарської діяльності: типи, способи, механізм.

План семінарського (практичного) заняття:

1. Ліцензування та патентування господарської діяльності. Обмеження підприємницької діяльності.

2. Державне регулювання, підтримка і стимулювання підприємництва.

3. Поняття, значення та основні принципи економічної конкуренції.

4. Правовий статус антимонопольних органів. Правові засади державного регулювання економічної конкуренції.

5. Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень, їх ознаки та види.

6. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.

Самостійна робота:

1. Економічна політика держави та її основні напрямки.

2. Система законодавства про захист економічної конкуренції.

3. Організаційно-правові методи боротьби з порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.