Організація преміювання персоналу

Важливим засобом підвищення матеріальної зацікавленості праців­ників у поліпшенні кінцевих результатів виробництва є преміювання.

Преміювання за основні результати господарської діяльності, а та­кож спеціальне преміювання за виконання окремих важливих для під­приємства показників роботи здійснюється за рахунок фонду оплати праці підприємства (структурного підрозділу) в межах коштів, передба­чених на преміювання.

Основним документом, який регламентує організацію преміювання на підприємстві, є положення про преміювання, яке розробляється влас­ником або уповноваженим органом, погоджується з профспілковим ко­мітетом і входить до колективного договору як додаток.

Колективну премію нараховують на основну заробітну плату бригади (дільниці, цеху) залежно від виконання колективних по­казників діяльності. Колективну премію розподіляють між працівника­ми залежно від особистого внеску, відпрацьованого часу і коефіцієнта трудової участі.( КТУ )

Будь-яка преміальна система включає у себе такі параметри: показ­ники преміювання, умови преміювання, розміри і шкали преміювання, коло працівників, що преміюється, періодичність преміювання.

10. Наукова організація праці

Наукова організація праці ( НОТ )– це такий порядок побудови та здійснення трудового процесу, який складається з раціонального поділу праці між працівниками , передбачає доцільне оснащення і планування робочих місць, систему їх обслуговування, а також встановлення раціональних форм, методів і прийомів праці, обґрунтованих нормах праці , сприятливих умов праці з метою підвищення ефективності виробництва , продуктивності праці, розвитку творчої ініціативи трудящих.

Напрямки НОТ : поділ і кооперація праці , оснащення і планування робочих місць,

створення сприятливих умов праці, обслуговування робочих місць … Важливим елементом організації праці є поділ праці, тобто відокремлення відділів трудової діяльності між робітниками, бригадами, іншими підрозділами на підприємстві.

Розрізняють такі форми поділу праці на підприємствах:

функціональний – залежно від характеру виконуваних працівниками функції на виробництві та участі їх у виробничому процесі. За цією ознакою працівники поділяються на робітників, спеціалістів, молодший обслуговуючий персонал, сторожову та пожежну охорону, учнів. У свою чергу робітники можуть складати функціональні групи основних і допоміжних робітників, контролерів якості, робітників по енергетичному обслуговуванні і т.д;

технологічний - за фазами, видами робіт, виробами, вузлами, деталями, технологічними операціями. Різновидами цієї форми поділу виступають по детальний, предметний та поопераційний поділ праці;

професійний – за спеціальностями та професіями. Виходячи з цієї форми поділу праці, встановлюється потрібна кількість працівників різних професій;

кваліфікаційний – за складністю та точністю робіт відповідно до професійних знань і досвіду роботи. Поділ праці здійснюється за рівнем кваліфікації працівників, виходячи з необхідної кваліфікації робіт.

З поділом праці органічно пов’язана кооперація праці, тобто встановленням системи виробничого взаємозв’язку та взаємодії працівників і підрозділів.

Найважливішими напрямами вдосконалення поділу кооперацій праці є суміщення професій, розширення зон обслуговування, багатоверстатна робота. Великий простір для виявлення ініціативи робітників у доцільних кооперації праці дає організація праці у комплексних бригадах з частковою або повною взаємозамінністю.

Суміщення професій - це виконання протягом нормальної тривалості робочого дня, поряд з роботами за основною професією, робіт по другій або кільком професіям.

Багатоверстатне обслуговування – це одночасна робота на кількох верстатах за рахунок автоматичного часу операцій.Кількість верстатів-дублерів, що обслуговуються одночасно визначається за формулою:

де Тмс – вільний машинний час;

Тзр – час зайнятості робочого (виконання ручних, машинно-ручних робіт, перехід, активне спостереження).

Кд – коефіцієнт зайнятості робочого за одним верстатом.

Розрахована кількість робочих округляється за правилом математики до цілого числа.

Головне завдання наукової організації праці – є підвищення продуктивності праці. Продуктивність праці – це ефективність трудових витрат на виробництво одиниці продукції.

Рівень продуктивності праці можна оцінити показниками : трудомісткістю та виробітком на одного працюючого.

Виробіток ( В) - це кількість продукції, виготовленої одним робочим за

одиницю часу. Вона визначається за формулою:

де N - обсяг виробництва (можливе використання показників валової продукції, товарної

продукції, нормативно-чистої продукції, у грошовому,природному, годинному виразі ).

R- кількість працюючих, осіб.

Трудомісткість (ПТ) – це кількість часу на виробництво одиниці продукції, вона визначається за формулою :

П Т = Т : N шт , годин.

де Т – трудомісткість річного обсягу виробництва, годин.

N шт - річний обсяг продукції, штук.

Продуктивність праці може бути визначена в штучних, вартісних, трудових вимірювачах. Основні фактори , що впливають на її рівень : раціональне використання основних фондів , робочого часу, автоматизація виробництва, раціональна організація виробничого процесу.