Організація ремонтного господарства

Ремонт — це процес відновлення початкової дієспроможності устат­кування, яку було втрачено в результаті виробничого використання, часткове або повне відновлення ресурсу обладнання.

Залежно від масштабів виробництва підприємства застосовують три форми організації ремонтно-профілактичних робіт:- централізовану - децентралізовану;- змішану.

Під технічним обслуговуванням розуміють усунення дрібних нес­правностей засобів праці, проведення оглядів стану окремих вузлів та агрегатів, здійснення заміни мастила та регулювання певних механізмів.

Планові ремонти залежно від обсягу, складності й терміну проведення робіт поділяються на капітальні, поточні, середн та плановий огляд.

Модернізація — це сукупність організаційно-технічних заходів із по­кращання основних параметрів і характеристик агрегатів.

Для забезпечення надійності і довговічності машин , а також оптимальних витрат пов’язаних з їх експлуатацією рекомендується дотримуватись вимог „Типової системи технічного обслуговування та ремонту метало та дерево-обробного обладнання”

Річний план-графік ремонту обладнання складається на основі розрахунків тривалості міжремонтного та між оглядового періодів, структури ремонтного циклу

Структура ремонтного циклу — перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтно­го циклу.

Приклад структури ремонтного циклу:

КР₁-О₁-ТР₁-О₂-ТР₂-О₃-СР₁-О₄-ТР₃-О₅-ТР₄-О₆-СР₂-О₇-ТР₅-О₈-ТР₆-О₉-КР₂

Річний обсяг ремонтних робіт залежить від кількості обладнання, структури ремонтного циклу, його тривалості, складності обладнання та інших чинників. Загальна формула розрахунку трудомісткості робіт для механічної частини обладнання:

Т_рік^м=R_мСt_мК_ц (годин);

де R_м - категорія ремонтної складності механічної частини;

С - кількість одиниць обладнання;

К_ц - коефіцієнт циклічності (показує, яка частина загальної трудомісткості даного виду ремонту припадає на один рік);

t_м – норма трудомісткості кожного виду ремонтних робіт.

Трудомісткість ремонту електронних пристроїв з ЧПУ визначається за формулою:

Т_річн.^ел.= (годин),

де t_ел – норма часу ремонту електронних пристроїв з ЧПУ на 1000 годин, що працювавелектронний пристрій.

Тривалість простоїв обладнання у зв’язку з ремонтом залежить від ремонту, категорії ремонтної складності та організаційно-технічних умов виконання ремонтних робіт.

Більша частина операцій технічного обслуговування обладнання виконується без простоїв після робочої зміни.

Енергозабезпечення підприємства

Виробнича діяльність сучасного промислового підприємства пов'яза­на із споживанням енергетичних ресурсів як власного виробництва, так і отриманих ззовні.

Основне завдання енергообслуговування - надійне забезпечення підприємства всіма видами енергії встановлених параметрів при мініму­мі втрат. Обсяг і структура енергоресурсів залежать від потужності під­приємства, виду продукції, характеру технологічних процесів, а також від зв'язків підприємства з районними енергосистемами.

Вирішення завдань щодо енергозабезпечення підприємства покладе­но на енергетичне господарство підприємства. До складу енергетичного господарства підприємства входять такі його види: - електросилове — знижувальні підстанції, генераторні та тран­сформаторні установки, електричні мережі, акумуляторне госпо­дарство; - теплосилове — котельні, компресори, теплосилові мережі, водо­постачання, каналізація; - газове — газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки; пічне — нагрівальні й термічні печі;- слабкострумове — власна телефонна станція, різні види зв'язку (у тому числі диспетчерського та селекторного); - енергоремонтне — технічне обслуговування, ремонт і модерніза­ція різноманітного енергообладнання.

При розрахунку потреби в енергії та паливі необхідно враховувати виробничу програму, прогресивні норми витрат палива й енергії на оди­ницю продукції, норми витрат енергії та палива на власні потреби, орга­нізаційно-технічні заходи підприємства, відпускання енергії за межі під­приємства, норми втрат енергії в мережах.

Витрати на силову електроенергію визначаються за формулою:

де Nэл – загальна потужність електродвигунів, к.в.т.;

Км – коефіцієнт завантаження електродвигунів по потужності.

Кв – коефіцієнт завантаження електродвигунів за часом. ;

Кс – коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в мережі.;

Цэл – вартість 1 к.в.т. г. електроенергії, грн.

Ккд – коефіцієнт корисної дії електродвигунів. Прийняти Ккд = 0,6 ¸ 0,95.

Виробнича програма енергетичного цеху складається в натурально­му та вартісному виразі.