Організаційні структури управління підприємством

Організаційна структура управління — форма системного управ­ління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів із використанням лінійних, функціональних і міжфункціональних зв'яз­ків у процесі спілкування. Лінійні зв'язки виникають між підрозділами і керівниками різних рівнів управління, де один керівник підпорядкований іншому.

Функціональні зв'язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, і між ними не іс­нує адміністративного підпорядкування.

Міжфункціональні зв'язки мають місце між підрозділами однако­вого рівня управління.

З усього різноманіття організаційних структур управління дуже чітко виділяються дві великі групи. Це — ієрархічні й адаптивні органі­заційні структури.

Ієрархічні організаційні структури (їх ще називають формальними, механістичними, бюрократичними, класичними, традиційними) характе­ризуються твердою ієрархією влади на підприємстві, формалізацією правил і використовуваних процедур, централізованим прийняттям рі­шень, вузько визначеною відповідальністю в діяльності.

Адаптивні організаційні структури (органічні, гнучкі) характери­зуються розмитістю ієрархії управління, невеликою кількістю рівнів управління, гнучкістю структури влади, слабким чи помірним викори­станням формальних правил і процедур, децентралізацією прийняття рі­шень, широко обумовленою відповідальністю в діяльності.

10. Організація оплати та стимулювання праці організація оплати та стимулювання праці

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробіт­на плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган ви­плачує працівникові за виконану ним роботу.

Витрати підприємства на оплату праці складаються з:

1. Фонду основної заробітної плати.

1. Фонду додаткової заробітної плати.

2. Інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відпо­відно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, спеціалістів і службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад уста­новлені норми, за трудові успіхи й винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає:

1 Надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством:

- кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідаль­них роботах, за високу кваліфікаційну майстерність;

- керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливих завдань на строк їх виконання;

- за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт;

- за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах; за роботу в багатозмінному та неперервному режимі виробництва (включаючи доплати за роботу у вихідні дні, що є робочими дня­ми за графіком), у нічний час;

- інші надбавки і доплати, передбачені законодавством.

2. Премії робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службов­цям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкрет­них видів матеріальних ресурсів.

4. .Винагородження вислугу років, стаж роботи;

Розрізняють два види заробітної плати: номінальну і реальну.

Номінальна заробітна плата — це грошовий вираз тієї заробітної плати, яку працівник одержує за свою працю відповідно до її кількості і якості..

Реальна заробітна плата — це сукупність матеріальних і культур­них благ, а також послуг, які може придбати працівник за номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величи­ни номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання і послуги.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати , нижче якого не мо­же провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну нор­му праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не входять допла­ти, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господа­рювання .

Конкретна реалізація політики заробітної плати здійснюється! на підставі договірного регулювання оплати праці найманих пра­цівників підприємств, тобто на підставі укладання системи тариф­них угод на трьох рівнях:

міжгалузевому (генеральна тарифна угода);

галузевому (галузева тарифна угода) або комунальному

виробничому (тарифна угода як складова частина колективно договору).

Тарифна угода — це договір між представниками сторін пер говорів з питань оплати праці та соціальних гарантій. Предметом тарифної угоди як складової частини колективно договору на виробничому рівні є:

— форми й системи оплати праціиків;

— мінімальна тарифна ставка, диференційована виробництв у межах рівнів, передбачених генеральною та­рифною угодою для відповідних видів (типів) виробництв галузі;

— розміри тарифних ставок за розрядами робіт і посадових окладів відповідних категорій працівників;

- види й розміри доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних виплат; тощо.

Дифе­ренціація заробітної плати працівників на підприємстві залежно від складності й умов праці здійснюється за допомогою тарифної системи, яка являє собою сукупність нормативів, що регулюють основну частину заробітної плати робітників і службовців.

Основними елементами тарифної системи є тарифно-кваліфіка­ційні довідники робіт і професій робітників, кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка.

Тарифно-кваліфікаційні довідники, об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій (ЄТКД) — нормативні доку­менти, в яких усі види робіт, що виконуються на тому чи іншому вироб­ництві, розподіляються на групи залежно від їхньої складності Тарифно-кваліфікаційний довідник використовується для тарифікації робіт і установлення кваліфікаційних розрядів робітникам.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службов­ців є нормативним документом, в якому даються загальногалузеві квалі­фікаційні характеристики кожної посади. Тарифна сітка є основою для визначення співвід­ношення в оплаті праці робітників, які виконують роботи різної склад­ності. Вона містить певну кількість розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітни­ка, тобто у робітника вищої кваліфікації — вищий розряд тарифної сіт­ки. Тарифні коефіцієнти свідчать, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікаційних робітників вища від оплати праці робітника 1-го розряду.

Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.

Тарифні ставки у наступних розрядів розраховують множенням та­рифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт.

Складовими елементами системи оплати праці працівників на поса­дових окладах є схеми посадових окладів, які містять перелік посад і розміри місячних окладів на кожній із них.

Перелік необхідних посад на підприємстві визначається штатним розписом, за яким при призначенні працівника на певну посаду йому встановлюється оклад.