МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Кафедра економічної кібернетики та маркетингового менеджменту

«Системи підтримки прийняття рішень» Конспект лекцій

для студентів денної форми навчання

напряму підготовки 6.030502 «Економічна кібернетика»

освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр

Розглянуто та ухвалено

на засіданні кафедри

Протокол від 25.09.2014 р. № 2

Харків

2014 Рік вступ

Метою навчальної дисципліни «Системи підтримки прийняття рішень» є формування системи знань, умінь та навичок із застосування та проектування комп’ютерних систем підтримки прийняття рішень.

Завдання дисципліни:

1. Вивчення основних положень теорії прийняття рішень.

2. Вивчення призначення, функцій, архітектури, математичного та методичного забезпечення комп’ютерних систем підтримки прийняття рішень.

3. Формування практичних навичок із проектування та програмної реалізації комп’ютерних систем підтримки прийняття рішень.

Необхідність вивчення даної дисципліни студентами напряму підготовки «Економічна кібернетика» обумовлена такими причинами:

1. Прийняття рішень – це невід'ємна частина діяльності будь-якого економічного суб'єкта. Загальновідомо, що економіка тісно пов’язана з процесами розподілу та перерозподілу ресурсів. Потоки ресурсів рухаються, підкоряючись рішенням численних економічних суб'єктів. Від одного рішення, прийнятого тим чи іншим суб'єктом, часто залежить добробут десятків, а то й сотень, тисяч людей. Звичайно, особливо значну роль прийняття рішень грає в управлінській діяльності. І чим вище рівень керівника, тим більше рішень йому доводиться приймати, і тим більш вагомими є їхні наслідки. Спеціалісти з економічної кібернетики повинні знати методи та моделі підтримки прийняття рішень та вміти їх застосовувати з метою підвищення ефективності управлінських рішень.

2. У зв'язку з розвитком комп'ютерної техніки та технології, на підприємствах і в організаціях все частіше використовуються комп’ютерні системи підтримки прийняття рішень (СППР). Ці системи базуються на досягненнях нормативної та дескриптивної теорії прийняття рішень та надають підтримку на різних етапах розробки слабо структурованого управлінського рішення. Спеціалісти з економічної кібернетики повинні вміти не тільки користуватися такими системами, алей й проектувати їх, а в першу чергу – розробляти їхнє математичне забезпечення.

Тема 1. Теоретичні засади прийняття рішень

1.1. Основні поняття процесу прийняття рішень

Одного разу в США було проведене опитування 6500 менеджерів про те, які якості керівників, на їхню думку, є необхідними для успішного ведення бізнесу. Спробуйте вгадати, що відповіли опитувані? ... Більшість відповіли, що найважливішою якістю менеджера є здатність приймати обґрунтовані, чіткі й швидкі рішення. Цікаво, що із цим твердженням згодні всі, але відповістити на запитання, що ж таке рішення взагалі та управлінське рішення, зокрема, може далеко не кожний. Так як без розуміння суті цих явищ не можна вести серйозну розмову про застосування сучасних технологій підтримки управлінських рішень, ми почнемо наш навчальний курс з визначення поняття «рішення» і пов'язаних з ним понять.

Рішення ­– це вибір найкращої в певному змісті альтернативи з множини можливих альтернатив.

Альтернативи ­– це взаємовиключні варіанти дій.

Критерії – це показники, що характеризують привабливість альтернатив з погляду досягнення поставленої мети.

Поняття «рішення», з одного боку, означає процес вибору, а з іншого боку – результат вибору, тобто відповідне приписання до дії (план роботи, варіант проекту й т.п.). Є ще й третя, прихована, сторона поняття «рішення»: рішення – це прояв волі людини. І, як наслідок, рішення – це відповідальність. У цьому смислі не може бути комп'ютерів або роботів, що приймають рішення. Рішення приймає людина: вона усвідомлює мету та засоби, оцінює альтернативи та відповідає за вибір найкращого варіанта дій. Необхідною умовою здійснення рішення як свідомої вольової дії людини є наявність: а) множини альтернатив, б) мети. Якщо немає хоча б двох альтернатив, то немає вибору, а виходить, немає й рішення. Безцільний вибір (тобто коли людині однаково, як діяти) також не розглядається як рішення.

І, звичайно, ще однією необхідною умовою здійснення рішення є наявність самої особи, що приймає рішення.

Особа, що приймає рішення, (ОПР) – це індивід або колектив, який здійснює вибір на множини альтернативних варіантів дій, тому що його не влаштовує існуюче становище справ (або їхня перспектива), і він має бажання й повноваження їх змінити.

Інакше кажучи, ОПР – це людина або колектив, що фактично здійснює вибір найкращої альтернативи з метою вирішення проблеми.

Проблема – це ситуація, яка вимагає прийняття рішення внаслідок наявності протиріччя між двома станами об’єкту: існуючим та бажаним. Розв'язати проблему означає усунути розрив між цими двома станами, здійснивши вибір одного з альтернативних варіантів переходу до бажаного стану.

Крім ОПР у процесі прийняття рішення беруть участь і інші особи: власник проблеми, експерти, аналітики та активні групи (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Особи, які беруть участь у прийнятті рішень

Власник проблеми – це людина, яка на думку оточуючих або згідно зі своїм службовим становищем повинна вирішувати проблему та відповідати за ухвалені рішення. Власник проблеми може бути особою, що приймає рішення, членом колективної ОПР або якоюсь третьою особою.

Активна група – це група людей, які мають спільні інтереси стосовно розв'язуваної проблеми.

Експерти – люди, які професійно краще, ніж ОПР, знають окремі аспекти проблеми та виступають у ролі джерела інформації, необхідної для прийняття рішення.

Аналітики – це консультанти з прийняття рішень. Їхня роль полягає в правильній організації процесу прийняття рішення.