2.2. Тактичне планування. Зміст, завдання , форма тактичного планування.

Головною формою планування та організації діяльності підприємства ( на тактичному рівні ) є техніко – економічне планування, що здійснюється в формі плану економічного і соціального розвитку підприємства. Цей план розробляється на 5 років і конкретизується на 1рік та на квартал з урахуванням змін, що відбуваються.

План економічного і соціального розвитку підприємства являє собою розгорнену програму виробничої, господарської, соціальної діяльності. Його зміст залежить від сфери діяльності, обсягів виробництва та інших факторів. Він може охоплювати такі напрямки:

1 Виробництво та реалізація продукції;

2 Технічний розвиток та організація виробництва;

3 Показники підвищення економічної ефективності виробництва;

4 Норми і нормативи;

5 Капітальні вкладення та будівництво;

6 Собівартість, прибуток , рентабельність;

7 Матеріально – технічне постачання;

8 Кадри , заробітна платня;

9 Фонди економічного стимулювання;

10 Фінансовий план;

11 Охорона природи та раціональне використання природних ресурсів ;

12 Соціальний розвиток колективу;

13 Зовнішньоекономічна діяльність.

Напрямки тактичного планування. Виробництво та реалізація продукції;

План виробництва та реалізації продукції передбачає: аналіз зовнішнього середовища ,прогнозування збуту; формування асортименту на підставі товарної стратегії.

План виробництва та реалізації продукції включає:

• розробку виробничої програми;

• розрахунок обсягів і структури реалізації продукції;

• обґрунтування виробничої програми за потужністю.

Виробнича програма підприємства – це система планових завдань з випуску продукції встановленої номенклатури , асортименту, якості в визначені терміни. (Номенклатура – це перелік виробів ,що випускають.

Асортимент – групування продукції по типам, розмірам, сортам.)

Для визначення обсягу випуску та реалізації продукції застосовуються природні та вартісні одиниці вимірювання ( природні – штуки, тонни, кВт. Та інщі ; вартісні – грн., в оптових цінах ). В вартісних показниках визначаються : - обсяг товарної , валової, чистої продукції, волового обороту, незавершеного виробництва ...

Обсяг товарної продукції ( ТП ) - це готова продукція та послуги промислового характеру ,що призначені для реалізації.

Обсяг валової продукції ( ВП ) – складається з товарної продукції та змін залишків незавершеного виробництва , напівфабрикатів, інструменту, запасних частин на початок та кінець року . Цей показник використовують для визначення динаміки обсягу виробництва, кількості основних робочих, продуктивності праці, фонду заробітної плати, кошторису витрат.

Валовий оборот ( ВО )- це обсяг валової продукції, що охоплює продукцію, послуги усіх цехів і в тому числі обслуговуючих та допоміжних (незалежно від її призначення ).

Реалізована продукція ( РП ) – це продукція , яка відвантажена споживачеві і за яку надійшли кошти на рахунок підприємства.

Чиста продукція ( ЧП ) - це товарна продукція , що не враховує матеріальні витрати ( М ) та амортизаційні відрахування ( А ).

ЧП = ТП – ( М + А ), грн..

Чиста продукція підприємства може бути також обчислена як сума основної і додаткової заробітної плати працівників підприємства та прибутку.

Нормативно – чиста продукція ( НЧП ) визначається як добуток показника нормативної вартості обробки одного виробу ( НВО ) і кількості виробів ( N ).

Виробнича програма обґрунтовується виробничими, фінансовими, кадровими ресурсами , потужністю.

Виробнича потужність підприємства ( дільниці, цеху ) – це максимально можливий випуск продукції відповідної якості та асортименту в одиницю часу ( рік ) при повному використанні основних виробничих фондів за оптимальними умовами їх експлуатації. Виробнича потужність змінюється під впливом різних факторів. Вона розраховується на конкретну дату і у зв’язку з цим розрізняють: вхідну – на початок року , вихідну – на кінець року , середньорічну. Річна виробнича потужність для групи обладнання визначається за формулою : , шт..

де S – кількість одиниць обладнання, шт..

Fq – дійсний фонд часу роботи обладнання, годин.

Тст – середньозважена трудомісткість одиниці продукції годин.

Виробнича потужність може бути розрахована також виходячі з площі ( для складальних цехів). На розмір виробничої потужності впливають :склад та структура основних виробничих фондів, використання ОВФ, оновлення ОВФ,організація виробництва...

Розрахунок виробничої потужності виконується після розрахунку фонду часу роботи обладнання. Розрізняють: календарний, номінальний, дійсний ( ефективний ) фонди часу.

Номінальний фонд часу роботи обладнання визначається за формулою:

Fн=[Дк- (Дс +Дв)]×Ф×n, год.

Ефективний річний фонд часу роботи обладнання визначається на базі номінального фонду з урахуванням простоїв обладнання в ремонті:

Fд=Fн × Кр, год.

Умовні позначення наведені в таблиці 2..

Таблиця 2.. Розрахунок фонду часу роботи обладнання на 200_ рік.

№	Показники	Умовні познач.	Розмір
1	Календарний фонд часу, днів.	Дк	365(366)
2	Кількість неробочих днів: святкових вихідних (суботи і неділі)	Дс Дв
3	Середня тривалість робочої зміни, годин.	Ф
4	Кількість робочих змін.	n
5	Номінальний фонд часу роботи обладнання, годин.	Fн
6	Коефіцієнт, що враховує простої обладнання в ремонті: для важких верстатів,середніх,малих	Кр	0,94-0,98
7	Ефективний (дійсний) фонд часу роботи обладнання важких ,середніх, малих верстатів, годин.	Fд

Потрібна кількість верстатів для виконання виробничої програми визначається для кожної групи обладнання за формулою:

де t шт.к.- штучно-калькуляційний час на операцію, хв.

Nпр. – річний ( приведений ) випуск продукції, шт..

Розраховану кількість верстатів Sроз. округляють до більшого цілого числа і таким чином отримують прийняту кількість верстатів Sпр.

Коефіцієнт використання обладнання визначається за формулою:

Для тих видів обладнання, де показник завантаження менше 0,8 необхідно передбачити можливість довантаження цього обладнання іншими деталями.