1.4. Предмет і метод підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність є однією з при­близно 50 економічних дисциплін, яка має предмет свого вивчення і застосовує при цьому як загальні, так і специфічні засоби пізнання. З'ясування предмета цієї навчальної дисципліни можливе в контексті сучасного визначення предмета економічної теорії.

Найпоширенішим визначенням предмета «Економікс» є вивчення дій людей у процесі вибору рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання різних товарів. Проте не всі ресурси (наприклад робоча сила) є рідкісними, доцільніше говорити про їх відносну рідкісність. З огляду на це визначимо предмет “підприємницької діяльності”.

Це вивчення основних послідовних дій підприємця (з часу зародження підприємницької ідеї до її втілення та реалізації основної мети такої діяльності) в процесі вибору відносно рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу й споживання різних товарів і послуг та втіленого в них необхідного і податкового продукту.

Предметом “підприємницької діяльності” також повинні стати закони, які управляють діями підприємців у процесі вибору відносно рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання (якщо брати до уваги визначення в «Економікс»), або закони, які управляють виробничими відносинами між різними суб'єктами підприємницької діяльності та найманими працівниками в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.

На цій основі можна дати узагальнююче визначення “підприємницької діяльності”.

Підприємницька діяльність - наука про закони, що управляють, з одного боку, відносинами економічної власності між різними суб'єктами підприємниць­кої діяльності та найманими працівниками, а з іншого - діями підприємців у процесі вибору ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.

Методи дисципліни

Щоб повною мірою реалізувати функції підприємця, діяти свідомо і цілеспрямовано у процесі підприємницької діяльності, необхідно мати ґрунтовні знання з низки інших економічних дисциплін. Крім економічної теорії, підприємець повинен докладно вивчити насамперед основи менеджменту та маркетингу, досконало знати правові закони, які регулюють підприємницьку діяльність (передусім податкове законодавство) мати необхідний мінімум знань з теорії та практики кредитних відносин, обліку та аудиту, фінансів, етики, культури, психології та ін.

Важливу роль сучасна теорія підприємництва відводить раціональній інвестиційній діяльності, інноваційному підприємництву, науково обґрунтованому підприємницькому управлінню, шляхам та засобам підвищення ефективності функціонування підприємств, передбаченню можливих ризиків у підприємницькій діяльності тощо.

Методологічна база “підприємницької діяльності” - діалектичний метод дослідження, найважливішими елементами .якого є системно-структурний аналіз, єдність історичного і логічного, принцип суперечності, аналіз і синтез, метод абстракції та ін.

Системний підхід передбачає комплексну характеристику основних ланок підприємницької діяльності (виробничої, цінової, товарної, збутової та ін.) в їх єдності та взаємо-обумовленості, внутрішній суперечності. Системоутворюючим чинником є основна мета підприємницької діяльності.

Логічний підхід передбачає, зокрема, з'ясування чіткої послідовності основних заходів у діяльності підприємця - від зародження підприємницької ідеї до привласнення підприємницького доходу, найважливіших закономірностей цього процесу.

Принцип суперечності означає, що будь-яка дія підприємця пов'язана з необхідністю вирішувати суперечливі проблеми. Наприклад, привласнення максимального прибутку вступає в суперечність з потребою спрямовувати значні кошти на збереження довкілля, виплату заробітної плати найманим працівникам відповідно до вартості робочої сили та кількості й якості праці. Встановлені підприємством завищені ціни на виготовлені ним товари та надані послуги вступають у суперечність із торговою і збутовою політикою підприємства. Авторитарні методи управління негативно впливають на зростання продуктивності праці найманих працівників, надмірний централізм в управлінні підрозділами, цехами, бригадами, гальмує впровадження внутрігосподарського розрахунку тощо.

Метод аналізу передбачає розподіл цілого на окремі складові частини, елементи й відокремлений аналіз кожної з них, після чого настає етап синтезу, тобто комплексної характеристики цілого на основі знань, отриманих на попередньому етапі.

Метод абстракції означає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих зв'язків.

Для практичної організації підприємницької діяльності потрібні знання з багатьох дисциплін. Насамперед, йдеться про економічну теорію, менеджмент та маркетинг, які є підґрунтям для створення та функціонування власного бізнесу. Зокрема, курс економічної теорії як теорії і практики ринкового господарства дає змогу зрозуміти макроекономічне середовище, безпосередню практику ринкової організації виробництва. Це наука також про саморегуляцію економіки на основі економічної свободи її учасників. Головне завдання економічної теорії полягає у з'ясуванні закономірностей, причин і факторів, що визначають ринкову ціну товару, переходу індивідуальних витрат виробництва в суспільну ринкову ціну.

Маркетинг уособлює сукупність знань про таку систему організації роботи фірми, за якої виробничі рішення виносяться на основі спеціального вивчення потреб споживачів, їх прогнозу та управління. Мар­кетинг означає, що виробник товарів або продукції, послуг від пасив­ної функції виробництва і пропозиції товарів переходить до актив­ної поліфункції формування попиту поряд із виробництвом товарів.

Головною метою маркетингу як засобу організації підприємниць­кої діяльності виступає створення й функціонування системи регу­лювання виробництва на виклик ринку. Маркетинг стає провідною ланкою підприємницького управління. Реалізація його принципів означає підпорядкування, насамперед виробничого менеджменту, ви­могам ринку (формування асортиментної програми виробництва), чітке виконання запланованої виробничої програми, її оперативне коригування в разі необхідності. Зрештою, здійснення програми мар­кетингу означає збільшення питомої ваги продукції фірми на рин­ках збуту.

Винятково велике значення у підприємницькій діяльності має менеджмент, що є узагальненням практики раціонального управління комерційним підприємством. Це пов'язано з ускладненням техноло­гії виробництва і зростанням вартості устаткування, загостренням конкурентної боротьби, поліваріантністю результатів, підприємницької діяльності. Менеджмент розглядає фірму як соціальну ланку ринкової системи господарювання, в якій відбуваються управління фінансами, маркетингом, менеджмент персоналу, виробництва та інші напрями мобілізації колективних зусиль.

У своєму поєднанні економічна теорія, маркетинг, менеджмент є науково-методичною та практичною основою вивчення комплексу питань організації та економіки підприємницької діяльності. Вони розкривають багатство змісту змішаної економіки, основні принципи та форми її реалізації у практиці підприємницької діяльності.

Контрольні запитання.

1. Коли зародилося підприємництво?

2. Як змінювалися погляди економістів щодо поняття “підприємництво”?

3. У чому полягає сутність новаторської та організаційної функцій підприємництва?

4. Яка сутність підприємництва в його сучасному розумінні?

5. У чому полягають господарська, соціальна та особистісна функції підприємства?

6. Що вивчає навчальна дисципліна “підприємницька діяльність” ?

7. Які найважливіші елементи діалектичного методу дослідження використовуються в курсі “підприємницька діяльність” ?