Сфери підприємницької діяльності

Вибір конкретної сфери підприємницької діяльності пов'язаний з поділом народного господарства на сфери та галузі, а також з обмеженнями держави щодо певних видів діяльності.

Двома основними сферами для зайняття підприємни­цькою діяльністю є матеріальне та нематеріальне вироб­ництво (або сфера послуг).

У сфері матеріального виробництва підприємець може орієнтуватися на побудову підприємств, які виготовлятимуть засоби виробництва (машини, верстати, устаткування, транспортні засоби, будівлі, споруди, дороги тощо) або предмети споживання (одяг, взуття, продукти харчування, предмети широкого вжитку: посуд, пральні машини то­що). Основними галузями народного господарства є про­мисловість, сільське господарство, будівництво, рибальст­во, лісове господарство, вантажний та пасажирський транспорт, зв'язок (радіо, телебачення, телефон, телеграф, пошта), громадське харчування та ін.

Згідно з прийнятою в розвинутих країнах класифіка­цією у сфері послуг надаються послуги матеріально-ви­робничого та нематеріального (неречового) характеру.

До послуг матеріально-виробничого характеру, надан­ням яких може зайнятися підприємець, належать:

1) частина послуг транспорту, торгівлі, зв'язку;

2) матеріальні послуги населенню (хімчистка, прання, ремонт і обслуговування автомобілів, електроприладів, го­динників, меблів, одягу, взуття, ювелірних виробів та ін.);

3) готельні послуги;

4) послуги з виробництва та обігу (організація та нала­годження управління виробництвом: створення підприємств, приватизація, перехід на інші форми власності та організаційно-правові форми, аудиторські послуги тощо);

5) різноманітні науково-дослідні та допоміжні лабора­торії, проектно-конструкторські бюро; агентства з прока­ту устаткування: передрук і стенографія, проектування інтер'єрів, виготовлення та прикрашення вітрин та багато інших.

До послуг нематеріального (неречового) характеру відно­сять послуги у сфері науки, освіти, охорони здоров'я, гос­подарського використання нерухомості, страхування, юридичні послуги та ін. Так, у сфері науки дрібні й середні вузькоспеціалізовані підприємства можуть виконувати такі операції:

1) здійснювати спеціальні розрахунки для крупних компаній, складати програми для ЕОМ, розробляти ок­ремі частини інженерних проектів;

2) провадити лабораторні та стендові випробування (фіксувати виконані роботи у формі патентів);

3) продукувати нові ідеї, здійснювати відкриття і вина­ходи, пропонувати «ноу-хау» (сукупність технічних знань та виробничого, комерційного досвіду, відповідної інфор­мації, необхідних для виготовлений певного виробу; неопубліковані винаходи, які використовують у ліцензійних угодах та ін,). Інформацію на зразок «ноу-хау» передають у формі креслень, проектів, схем, техніко-економічних обґрунтувань, методик, розрахунків тощо.

У розвинутих країнах світу у сфері послуг зайнято май­же 75% працездатного населення, що свідчить про кращі можливості створення у цій сфері власної справи, В Ук­раїні в ній зайнято лише до 27% працездатного населення. У сфері послуг загалом потрібні менша сума початкового (стартового) капіталу для створення підприємства, у бага­тьох випадках для цього можна використати власні будин­ки і квартири, менша необхідність специфічних знань (про технологію виробництва, способи управління тощо).

Як показав досвід формування підприємницької діяль­ності в Україні, найскладніша проблема для підприємців - дефіцит фінансових ресурсів для організації власної справи. Важливими перепонами є також відсутність приміщень та устаткування, нестача кваліфікованого персоналу, труднощі з придбанням необхідних сировини та матеріалів, недостат­ня власна кваліфікація, труднощі у доступі до інформації.

Важливим елементом підприємницької ідеї є знання та вміння, вибрати найоптимальнішу організаційно-правову форму підприємницької діяльності. Для цього необхідно знати основні з цих форм, їх позитивні сторони та не­доліки, умови формування статутного фонду тощо.

Види та організаційні форми підприємств.

1. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підпри­ємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної влас­ності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

2. У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визначається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

3. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпо­ративні;

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до зако­ну, статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує ста­тут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганіза­ції та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства держав­ні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності заснов­ника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через орга­ни, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є коопера­тивні підприємства; підприємства, що створюються у формі гос­подарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодав­чими актами.

4. Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу ва­лового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесе­ні до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підпри­ємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звіт­ний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг вало­вого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за се­редньорічним курсом Національного балку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансо­вий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від ре­алізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквіва­лентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Націо­нального банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 Господарського Кодексу; підприємство визнаєть­ся дочірнім.

Для підприємств певного виду та організаційних форм зако­нами можуть встановлюватися особливості господарювання.

У сфері матеріального виробництва попередніми умо­вами правильного вибору організаційно-правової форми підприємства є проведення маркетингового дослідження - найважливішої ланки технології визначення переваг ство­рюваного підприємства.