Тема 8. Культура підприємництва

Важливу роль у функціонуванні підприємства (організації) відіграє культура підприємництва. Вона не тільки забезпечує високий престиж підприємству, але і сприяє підвищенню ефективності виробництва, поліпшенню якості продукції і послуг, отже, збільшенню доходів. Якраз про це і йтиметься у даній темі.

8.1. Сутність і значення культури підприємництва

Існують різні трактування поняття «культура підприємництва». Так, Р. Рюттингер вважає, що культура підприємництва - це система спільно виношуваних і реальних переконань і уявлень про цінності. При цьому уявлення про цінності дозволяють дати відповідь на питання, що є важливим для підприємства, а переконання - зрозуміти, як повинне функціонувати підприємство і як їм варто керувати. Менеджери О. Нойбергер і А. Компа до організаційної культури відносять суму переконань, цінностей, правил, що роблять підприємство єдиним у своєму роді.

Найбільш повне і розгорнуте визначення розглянутому поняттю дає В.Д. Козлов, відзначаючи, що культура підприємництва «є система формальних і неформальних правил і норм діяльності, звичаїв, традицій, індивідуальних і групових інтересів, особливостей поведінки працівників, стилю керівництва даної організаційної структури, показань задоволеності працівників умовами праці, рівня взаємного співробітництва, ідентифіціювання працівників з підприємствами і перспективами розвитку».

Таким чином, культура організації підприємницької діяльності визначає, який клімат, стиль взаємин, цінності підприємства. Будь-яка знову створена організаційна структура вироблює свою культуру, яка зумовлює місце цієї структури, її внутрішні і зовнішні відносини і є як би образом, стереотипом при формуванні стратегії, розподілі влади, прийнятті рішень, у поведінці персоналу. Сутність культури даної організації виражається в розпорядженнях, прийнятих ритуалах і церемоніях, а також у зразках неформального поводження. Схематичне виникнення культури підприємництва можна представити у вигляді схеми, представленої на рис. 8.1.

Призначення культури підприємництва пов'язано з вирішенням двох основних проблем: виживання в даному соціально-економічному середовищі і забезпечення внутрішньої інтеграції для досягнення поставленої мети. Однак варто мати на увазі, що культура підприємства не є монолітним блоком. На кожному великому підприємстві відділи, управління, адміністрації мають різні субкультури, що повторюють структуру самого підприємства. Розходження обумовлюється різноманіттям галузей виробництва і сфер людської діяльності. Це може бути культура торговельних, вигідних угод, інноваційна, адміністративна культура та ін. Наявність різних культур, субкультур може привести до напруженості, зіткненням. Тому важливим завданням для будь-якого підприємства є зближення й інтеграція різних організаційних частин підприємства, що мають свої субкультури.

Необхідна також інтеграція культури підприємства і культури всіх його працівників. Культура підприємництва припускає уміння так організувати його виробничу і комерційну діяльність, щоб успіхи в бізнесі сполучалися зі створенням таких умов, при яких працівники максимально задоволені працею.

Рис. 8.1 Виникнення культури підприємництва.

Отже, в залежності від галузі, регіону, історії підприємства, людей, кожне підприємство має свою культуру.

Ряд дослідників виділяють специфічні галузеві культури підприємництва. Так, Р. Рюттингер розглядає наступні види культури:

• культуру торгівлі;

• культуру вигідних угод (спекулятивна культура);

• інвестиційну культуру;

• адміністративну культуру.

Культура торгівлі характеризується швидким зворотнім зв'язком і відносно малим ризиком. Співробітниками в сфері торгівлі є найчастіше молоді, активні люди котрі відважно йдуть на експерименти. Ці люди по натурі дружелюбні, без великих духовних запитів, але зовні привабливі. Вони вміло використовують красномовність, звертаючись до покупців з відомою часткою гумору.

Охоче спілкування між собою і обмін думками роблять сферу культури торгівлі комунікативною, викликають почуття причетності, духу колективізму і товариства.

Сила різних сфер культури торгівлі полягає в тому, що дуже швидко і дуже багато чого можна привести до руху.

Разом з тим відзначаються і деякі недоліки в культурі торгівлі:

• кількість привалює над якістю (сильне бажання продати приводить до того, що після продажу недостатня увага приділяється наступним проблемам);

• домінує мислення короткострокового успіху (міркування про те, що миттєвий успіх може означати втрату ринку поступовий занепад підприємства, продовжуються недовгий час);

• співробітники почувають свій зв'язок, насамперед з колективом і менше - з підприємством. Якщо настають кризи чи скрутні часи, то в співробітників не вистачає витримки, терпіння і нервів щоб вистояти перед лицем цих проблем;

• у сферах торгівлі співробітники не старіють. Висока плинність кадрів приводить до того, що середній вік співробітників відносно невисокий, однак підприємство тим самим втрачає людей, які могли б рухати культуру вперед.

Культура вигідних угод (спекулятивна культура) характеризується швидким зворотним зв'язком успішних (чи невдалих) підприємств із фінансовим ризиком середнього і високого ступеню. Цей вид культури зустрічається там, де відбуваються вигідні угоди з цінними паперами, платіжними засобами, сировиною та ін. Елементи такої культури зустрічаються в сферах моди, косметики, професійного спорту, реклами і фінансування ризикованих підприємств.

Основна стратегія галузі вигідних угод - швидке використання шансів, що представляються. Співробітниками тут найчастіше є молоді або духовно молоді люди.

Сфери спекулятивної культури створюють живильний ґрунт для субкультури ділової людини, у неї виробляються бійцівські й агресивні риси характеру, людина стає твердою у своїх рішеннях, постійно вступає в змагання з іншими. Чутливість і емоційність треба ховати. Спілкуються тут між собою небагатослівно, дуже швидко, мовою коротких реплік і жестів.

У цій сфері виникає така культура, де прийняті марновірства. Винагороджується агресивність. Про невдачі і їхні причини тут намагаються не говорити, начебто їх ніколи й не було. У подібних умовах не може бути сильно розвинутої культури, оскільки відсутнє те, що можна було б передати далі.

Інвестиційна культура виявляє в основному: в промисловості, головним чином у паливних галузях і при виробництві засобів виробництва; у будівництві; в інвестиційних банках та ін.

Цей вид культури характеризується тим, що має явно виражену орієнтацію на майбутнє. Тут, в умовах високого ступеня ризику, здійснюються великі інвестиції. При цьому інвестори тривалий час залишаються в невіданні з приводу результатів своїх рішень.

У даній сфері співробітники працюють обачно, терпляче і наполегливо. Вони змушені переборювати відносно тривалий період невизначеності в умовах мінімального зворотного зв'язку. В органах, де приймаються визначальні рішення, панує повага перед авторитетом і професіоналізмом. Тут, як правило, дотримуються один раз прийнятих рішень і домовленостей.

Співробітники спілкуються часто й обговорюють всі аспекти до найдрібніших деталей. На спільних засіданнях усі тримаються з повагою один до одного, тому що кожному зрозумілий взаємозв’язок який існує між ними. Слід зазначити, що прийняті в умовах невизначеності рішення згуртовують людей.

Адміністративна культура виявляється в суспільному обслуговуванні, на підприємствах, у великих адміністративних фірмах, а також у банках і страхових компаніях.

Стратегічно ці організації націлені на обслуговування, на сервіс. Співробітники тут, як правило, акуратні і ґрунтовні люди, при цьому вони обережні, педантичні, причепливі, і в той же час уміють пристосовуватися.

Рішення приймаються продумано, підстраховуються з усіх боків. На їх прийняття потрібно досить тривалий час. Спілкування в сферах адміністративної культури характеризується докладністю і підкресленою ієрархією.

Під час роботи співробітники відчувають мало радості, оскільки практично відсутній зворотний зв'язок про результати їхньої роботи. З ними вступають у зв'язок лише в тих випадках, коли щось не ладиться. Основна увага приділяється тому, як зробити, і менше тому - що зробити. Звідси, на першому плані стоїть форма, а результат, як правило, на другому. Відсутній чіткий зв'язок між результатом і винагородою. По досягненні визначеного віку практично всі підвищуються на посадах.

Адміністративна культура повсюдно викликає невдоволення. Вона, не без підстав асоціюється з бюрократизмом, неефективністю, нездатністю виконати саме необхідне, а нерідко - з корупцією, хабарництвом. У цій сфері немає істотних приводів для святкувань. У дійсності приводами для радощів тут служать не зовнішні успіхи організації, а важливі етапи в кар'єрі її співробітників: ювілеї, дні народження, підвищення по службі. Іншими словами, приводом для святкування є не досягнення визначених цілей, а сам співробітник.

Основними факторами, що впливають на культуру підприємства, є: цілі підприємства; основні його цінності та ідеї; прийняті на підприємстві стандарти і правила; видатні діячі і неформальні канали комунікацій та ін. Елементи підприємницької культури формуються як під впливом досвіду діяльності даного підприємства, так і в результаті установок його лідерів.

Відомий вчений-економіст Б. Карлоф виділив десять основних ознак культури організації підприємницької діяльності. Вона:

1) соціальна, тому що на її формування впливають усі, або більшість працівників фірми;

2) регулює поводження членів колективу;

3) створюється людьми;

4) усвідомлено і неусвідомлено приймається всіма працівниками;

5) заснована на дотриманні традицій;

6) упізнана;

7) здатна змінюватися;

8) багатогранна, тобто її не можна осягти за допомогою одного якого-небудь підходу;

9) усвідомлювана і не усвідомлювана;

10) знаходиться в постійному розвитку.

Необхідно мати на увазі, що, перш ніж приступити до формування культури іншого підприємства, слід твердо усвідомити його основні цінності і переконання. Так, у компанії «Форд Моторс» цінності полягають у трьох поняттях: народ, товари, прибуток. Переконання, які дозволяють зробити висновок про те, як повинне функціонувати підприємство, як досягається успіх, такі.

• На першому місці стоїть якість.

• Постійне удосконалювання в значній мірі впливає на наш успіх.

• Торгівці і постачальники - наші партнери.

• Участь співробітників у справі та у прибутку - наш стиль роботи.

• У справі нашої соціальної і суспільної цілісності немає компромісів.

Разом з тим не слід думати, що культура підприємництва піддається простому маніпулюванню. Вона складається роками, динамічна, постійно удосконалюється.

Формування і розвиток культури підприємницької діяльності, по-перше, здійснюється природнім шляхом, коли підприємства на основі вивчення найкращого минулого і досвіду сьогодення підтримують ті культурні традиції, що найбільш результативні в забезпеченні поставлених цілей; по-друге, може цілеспрямовано формуватися шляхом силового упровадження визначених комплексів поводження.

Для удосконалювання культури потрібно вивчити, як взаємодіють окремі елементи, який між ними взаємозв'язок, як вони впливають один на одного. При цьому необхідно аналізувати, чи є уява про цінності, що принесли успіх підприємству, застарілими, чи слід їх обновити. Зміна культури підприємництва відбувається відповідно до нових уявлень про цінності.

Проведені дослідження показують, що своє значення втрачають такі раніше загальновизнані цінності, як слухняність, дисципліна, централізація, ієрархія, кар'єра, влада, достатність. Одночасно зростає значення таких цінностей, як колектив, орієнтація на потреби, самовизначення, участь, творчість, розкриття особистості, здатність йти на компроміси, децентралізація, передбачуваність поводження, надійність, стабільність, професійні здібності.

Дослідження, проведені в США, дозволили зробити висновок, що фірми які процвітають і зростають мають високу культуру і особливий стиль, що сприяє досягненню та збереженню провідних позицій на світовому ринку. На таких фірмах: працівники мають чіткі уяви про цінності і тверді переконання про те, якими засобами досягти мети; існують партнерські відносини на всіх рівнях; високо цінуються професіоналізм, компетентність і вірність справі, прагнення до високої якості праці; просування по службі залежить від результатів праці, уміння брати на себе відповідальність; заохочуються гордість за власні досягнення та успіхи підприємства, бажання розширити і зміцнити позиції, бути першим, пануючим на ринку. Для таких підприємств характерна система цінностей, прийнятих і схвалених усіма співробітниками.

Під впливом ряду факторів змінюються уяви про цінності. На процвітаючих підприємствах вони не вичерпуються лише досягненням визначених виробничо-економічних цілей. Їхні цінності і переконання знаходять вираження в девізах, наприклад: «Наш найважливіший продукт - прогрес» («Дженерал Електрик»), «ІБМ» означає сервіс («ІБМ»).

Варто врахувати також, що для культури підприємництва головним є те, що відбувається на рівні поведінки. Якщо рівні цінності і поведінки не збігаються, то це негативний результат. Це можливе в тому випадку, наприклад, коли пропагуються партнерські відносини, а на практиці підвищення одержують ті працівники, які мають зв'язки.

Для підприємств нашої країни нерідкі випадки, коли в документах, на папері написано одне, а на практиці - інше. Система цінностей, правила і конкретна поведінка повинні бути погодженими. З цією метою в ряді країн розроблені програми, що дозволяють гармонізувати уяви про цінності та способи поведінки.

Назвати культуру підприємства слабкою можна в наступних випадках:

• якщо відсутня чітка уява про цінності і загальні переконання про те, як можна досягти успіху, мети; ставиться мета в основному короткострокова;

• у цілому мається представлення про цілі і переконання, але немає згоди по питанню, що в даний момент є правильним і важливим, у результаті чого виникають протиріччя;

• окремі частини організації не можуть прийти до згоди, існують різні точки зору;

• керівники нічого не роблять для розвитку загального розуміння цінностей, загальних переконань.