Контрольні запитання

1. Місце ризику а підприємницькій діяльності?

2. Чи є комерційний ризик об’єктивно необхідною категорією в системі ринкових відносин?

3. Характерні риси ризику?

4. Основні види ризику?

5. Ризики при вирішенні питань фінансування проекту?

6. Які ви знаєте страхові ризики?

Тема 7. Технологія заснування власної справи

Після того як з'ясовано, яким повинен бути підприє­мець, ризики, що супроводжують його діяльність, обсяг робіт, який він збирається виконувати, за наявності рис під­приємця та початкового капіталу можна братися за ор­ганізацію своєї справи (бізнесу), яка має певну технологію (механізм). Про це ви дізнаєтесь у даній темі.

7.1. Основні способи організації власного бізнесу

Джерела створення власного бізнес

Для організації власного бізнесу необхідний початко­вий (стартовий) капітал.

Початковий капітал - сума грошей, цінних паперів або матеріально-речових цінностей, необхідних підприємцю для відкриття власної справи, створення підприємства з виробництва товарів, послуг.

Початковий капітал неоднаковий в різних країнах, в окремих сферах та галузях народного господарства. Так, у США його середня величина на початку 90-х років стано­вила приблизно 20 тис. дол., в Канаді - 12,5 тис. дол.

В Україні ця сума набагато менша. Так, згідно з дани­ми офіційної статистики, торгівлею у нашій державі у 1998 р. займалося майже 3 млн. осіб (так звані «човники», які купують товари в інших країнах за нижчими цінами і перепродують їх в Україні або купують в одних регіонах України і продають в інших). Для організації такого бізне­су достатньо було мати до 1 тис. дол., за сертифікат на пра­во діяльності у сфері роздрібної торгівлі з юридичних осіб стягувалося 10 неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян. Загалом у сфері послуг України одне робоче місце наприкінці XX ст. коштувало до 10 тис. грн., тоді як у високотехнологічних галузях - до 90 тис. грн., а при створенні спільних підприємств - майже 50 тис. дол.

Якщо під бізнесом розуміти ініціативну економічну діяльність із створення виробництва товарів і послуг з ме­тою отримання прибутку, то сума початкового капіталу буде значно більшою. Адже для цього потрібно створити власне підприємство і передусім зареєструвати його, що вимагає певних витрат. Необхідно сплатити реєстраційний збір, а також за підготовку засновницьких документів, за послуги нотаріусу, за відкриття розрахункового рахунка в банку, за виготовлення ескізу печатки, штампів, товарно­го знака, за отримання кодів діяльності у Статистичному управлінні, за дозвіл міліції на виготовлення печатки і штампу, та ін.

Отже, власний бізнес можна створювати у невеликих масштабах на дрібних підприємствах (малий бізнес) і у більших масштабах. Так, для створення товариства з обме­женою відповідальністю, згідно з чинним законодавством, необхідно сформувати статутний фонд в обсязі 625 і мінімальних заробітних плат, а для відкритого акціонерно­го товариства - 1250, що наприкінці 2000 р. становило відповідно 73 750 і 143 750 грн.

Одним з найважливіших засобів формування початко­вого капіталу є заощадження домогосподарств, тобто відкладення ними частини грошових доходів для май­бутніх покупок. З кількісного боку такі заощадження є різницею між доходами сім’ї та споживчими витратами, точніше витратами на придбання товарів і послуг та спла­ту податків. Співвідношення між цими показниками ще називають нормою заощаджень.

Серед розвинутих країн світу найвища норма заощад­жень в Японії. Так, у 1990 р. цей показник становив у ній 14,4% особистого доходу і був вшестеро більшим, ніж у США. В Україні майже 90% домогосподарств знаходилися на межі виживання, а отже не здійснювали жодних заощаджень.

Крім коштів засновників створенню власного бізнесу можуть сприяти зовнішні джерела фінансування, які здійснюються шляхом отримання позик і випуску акцій. Ці операції виконують комерційні банки та небанківські фі­нансові установи, страхові компанії, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, пенсійні фонди, довірчі товариства. До зовнішніх джерел фінансування належать також кошти від приватних фірм, урядових регіональних програм, креди­ти і гранти міжнародних фінансових організацій, допомога родичів і друзів. Так, у США з коштів приватних інвесторів щорічно фінансується майже 30 тис. фірм-початківців.

З юридичного погляду підприємство може бути створене:

1. За рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) орга­ну, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом засну­вання нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, по­ділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

2. Шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарюван­ня за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

3. Створення суб'єктів господарювання здійснюється з додержання вимог антимонопольно-конкурентного законодавства

Суб’єкти господарювання

1. Відповідно до Господарського Кодексу України суб’єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

2. Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відпо­відно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та ін­ші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

3. суб’єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління та права оперативно-господарського використання майна відповідно до визначення цієї ком­петенції у цьому Кодексі та інших законах.

4. Суб'єкти господарювання - господарські організації, які ді­ють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що ви­значається цивільним законодавством та цим Кодексом.

5. Суб'єкти господарювання - відокремлені підрозділи (струк­турні одиниці) господарських організацій можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна, без статусу юридичної особи.