9.4. Основні риси бізнесмена

Дослідження, проведені вітчизняними і закордонними фахівцями, дозволили віднести до найбільш важливих якостей процвітаючого бізнесмена: ініціативність, здатність ризикувати, цілеспрямованість, незалежність, орієнтованість на ефективність і якість, здатність переконувати і встановлювати цілі, прагнення до знань, систематичне планування своїх дій і спостережливість.

Як підтверджує ділова практика, невід'ємними рисами сучасного бізнесу є чесність і порядність. Так, десятки тисяч акцій і інших цінних паперів продаються на біржах Заходу на основі усних угод; товари на багато мільярдів доларів реалізую з оформленням контрактів через деякий час. Тому чесність і порядність є продуктом розвинутого суспільства.

Корисність підприємця ґрунтується на його вмінні організувати і раціонально вести справа, ощадливості, ініціативності, прагненні до постійного відновлення виробництва і продукції, що випускається. Особливе значення має націленість підприємницької діяльності на споживання і споживачів, задоволення потреб людей. Будучи зацікавленими в збільшенні купівельної спроможності споживачів, підприємці в розвинутому суспільстві активно включаються в поліпшення соціальної політики, вносять свій внесок у розвиток культури і науки.

Бізнес є протилежністю насильницькій праці і припускає ініціативність, заповзятливість, величезну працьовитість, самоствердження, уміння вести боротьбу, прагнення до розвитку й удосконалювання.

Культура підприємства багато в чому визначається діяльністю його лідерів, особливо в періоди становлення і реорганізації. Майже усі відомі компанії засновані неординарними особистостями — Томас Уотсон («ІБМ»), А. Слоун («Дженерал Мотор»). Вони, як правило, були творцями культури, зачинателями її традицій.

Проведені опитування показують, що для сучасних лідерів характерні такі риси, як: здатність формувати ефективну команду; прислухатися до думки колег і підлеглих; здатність вести за собою людей.

Багато багатих людей на Заході ведуть скромний спосіб життя, багато працюють. Яскравим прикладом є президент корпорації «Крайслер» Чи Яккока, який будучи дуже багатою людиною, вів дуже економне життя. Генрі Форд відзначав, що найважливішим фактором успішного підприємництва є служіння суспільству, знедоленим.

Відношення людей у нашій країні до підприємців різне і складається під впливом багатьох факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Протягом десятиліть у радянських людей формувався стереотип підприємця як «паразита», що володіє багатствами суспільства не маючи на це права, який живе за рахунок експлуатації трудящих; його інтереси - тільки нажива. І сьогодні є прихильники цієї схеми, однак усе більше затверджується нове відношення до підприємців.

Ділова етика більшості наших підприємців знаходиться поки в стадії формування. В умовах командно-адміністративної системи склався особливий тип господарського керівника-конформіста: боязкого, внутрішньо невільного, який боїться ризику, безініціативного. Часто господарники, що виросли в рамках цієї системи, не демократичні, не схильні до діалогу, не компетентні в питаннях людських відносин, психології, менеджменту, не мають достатнього кругозору.

Культурно-етичні слабості вітчизняних бізнесменів можна пояснити також їхнім походженням. За цією ознакою наших підприємців можна розділити на дві групи.

До першої групи (за різними оцінками, від 5 до 20 % усіх підприємців) відносять представників номенклатурного бізнесу, що складаються з колишніх працівників комсомольських, партійних і радянських органів. На роботу туди приходили честолюбні, ділові люди з багатьох галузей народного господарства, тому бізнесом зайнялися в основному більш молоді, відмітними рисами яких стали ділова хватка, наявність організаторських здібностей, знання основ підприємництва, уміння налагоджувати і підтримувати неформальні зв'язки і т.п.

В другу групу входять люмпенизовані класи (парвеню). Це нерідко люди, що не досягли висот у своїй професії або не мають професії. Висока в цій групі частка молодих людей, які з 13-15 років почали «робити гроші» у нелегальному бізнесі, потім відкрили офіційно зареєстровані фірми.

Для бізнесменів цієї групи характерне прагнення будь-якою ціною накопичити собі статок, а тому цікавлячими їх сферами є торгово-закупівельні операції, посередницька діяльність, біржова і банківська справа, але не виробництво. Велика частина бізнесменів цієї групи (за різними оцінками, від 15 до 30 %) має карне минуле.

На культуру підприємництва вплинуло існування в нашій країні протягом багатьох років тіньової економіки. При цьому можна виділити тіньову економіку трьох форм: неофіційну, тобто фактично легальну, але не враховану статистикою; фіктивну, тобто приписки, і підпільну (забороненим законом види діяльності).

«Тіньовики» бувають двох типів: «роботяги», яких більшість (вони роблять дефіцитні товари, налагоджують необхідні комерційні зв'язки) і «обрані» (займаючись операціями з золотом, дорогоцінним камінням, антикваріатом, вони зосередили у своїх руках фінансові багатства). При цьому останні зв'язані з карним світом, корумпованими державними структурами, очолюють сучасну організовану злочинність, гарячково прагнучи «відмити» незаконно придбані багатства, зміцнити свій політичний вплив.

Вітчизняним підприємцям приходиться працювати в складних умовах, часто в умовах невизначеності. Усе ще не переборені механізми, що заважають підприємництву. У таких умовах успіху домогтися легше тому, хто швидше пристосується. Тому досить широко застосовується психологія «разового» бізнесу, коли виграш одержують шляхом обману споживачів, несумлінною конкуренцією.

Іншою рисою психології тимчасового правителя є так називана «система постійних аукціонів», коли вибір ділових партнерів обумовлюється бажанням одержати скоріше і побільше, а не встановленням тривалих взаємовигідних зв'язків.

До рис вітчизняного бізнесу відносять також його закритий, навіть мафіозний характер. Процвітаючі комерційні структури нерідко у своїй діяльності використовують зв'язки з державними, у тому числі правоохоронними, органами, застосовують силу. При виборі керівників таких структур у першу чергу враховуються особиста відданість, уміння «тримати язик за зубами». Тому в таких організаціях панують подвійна мораль, насильство, беззаперечне підпорядкування.

Ключовими причинами росту злочинності, на думку правоохоронних органів, є слабість економіки і недосконалість її правового регулювання, відсутність чітких правил моралі, моральності, а також недосконалість діючого законодавства. Іноді законодавцями приймаються суперечливі, розпливчасті акти, що дозволяє вільно їх тлумачити.

Зубожіння суспільства, різке розшарування на багатих і бідних сформований підхід до культури, освіти, політична нестабільність сприяють посиленню способу життя «одним днем».

Криміналізація виявляється у всіх галузях економіки: тільки за перше півріччя 1994 р. розкрито 72 тис. економічних злочинів, що на 17,3 % більше, ніж за той же період 1993 р.; за останні два роки по фіктивних платіжних документах викрадено 3-4 трлн руб.

Особливістю економічної кризи в останні роки стала наростаюча неплатоспроможність підприємств. Причини неплатежів різноманітні. В даний час підприємства зацікавлені як можна довше не розплачуватися з боргами. Нормою поводження багатьох з них стало використання чужих матеріально-фінансових ресурсів для різних цілей. Головна причина такого положення - відсутність у керівників підприємств моральної відповідальності за борги. На законні вимоги по погашенню неплатежів вони відповідають погрозами розірвати господарські зв'язки, застосовують інші методи.

Для того щоб удосконалювати культуру підприємництва, ділову етику підприємця, необхідно вивчати досвід у цій області вітчизняних і закордонних фірм. Розглянемо особливості культури підприємництва фірм США і Японії. В Америці для перших етапів розвитку підприємництва найбільше були характерні жорстокість, уміння будь-якими засобами домагатися мети. В організаціях тейлоровського типу умови виробництва не вимагали широкої зацікавленості трудящих у колективному новаторстві, високо цінувалися риси сильної особистості.

У 80-х роках у США й інших країнах великі корпорації перейшли до керування культурою. Основними інструментами керування культурою стали формування лідерами корпорацій стратегії, встановлення якісних і кількісних цілей розвитку фірми. Кожна фірма має свої цінності і принципи, на яких вона будує свою діяльність. Основні принципи, що пояснюють, наприклад, успіх фірми «ІБМ», такі.

Повага до людини

Кожен покупець має право на найкраще обслуговування.

Основна умова діяльності - висока якість. Керівник повинний бути ефективним організатором, що вміє втягнути кожного співробітника в загальний трудовий процес.

Виконання зобов'язань перед акціонерами, чесні відносини з постачальниками продукції і послуг. Особлива увага на фірмі приділяється людським відносинам, керівники постійно підкреслюють, що кожна людина -особистість.

Національні особливості підприємців Америки зв'язані з високою престижністю підприємництва, повагою до активної ділової людини, яка вміє робити гроші. Американська мрія - заробити статок і тим самим домогтися незалежності і самостійності.

У сучасній підприємницькій діяльності поряд з умінням боротися, затверджувати свою перевагу високо цінуються такі якості, як лояльність, дипломатичність, уміння співробітничати; цінуються люди, які прагнуть реалізувати свої творчі й організаторські здібності, що приймають на себе високу відповідальність. Це відбувається тому, що, по-перше, усе більше керівників дійдуть висновку про неможливість контролювати людей через формальні правила, примуси; по-друге, значне число працівників готові підвищити якість і ефективність роботи за умови збереження атмосфери співробітництва й врахувати їхньої думки, ідей. Але незважаючи на демократичність, в американських фірмах і зараз існують обов'язкове підпорядкування і дисципліна.

Особлива роль приділяється високим моральним принципам. Для розвинутих країн невигідно будувати ділові відносини на обмані, безвідповідальності, корисливості. Американці як ділові партнери володіють такими основними рисами: дорожать даним словом, точним дотриманням термінів і зобов'язань, виправдовують довіру партнера; добре знають конкурентноздатність продукту; цінують високий професіоналізм.

В Америці діє розгалужена система безупинного навчання і підвищення кваліфікації не тільки керівників, але і рядових співробітників. Якщо раніше існувала практика більш глибокого освоєння однієї професії, підготовки вузьких фахівців, то тепер готують фахівців, які володіють декількома суміжними професіями.

Після вивчення сотень нових підприємств протягом року група американських дослідників визначила наступні 14 якостей процвітаючого підприємця.

1. Внутрішній імпульс і енергія.

2. Впевненість у собі.

3. Великий досвід у бізнесі.

4. Відношення до грошей як до міри успіху, а не як до мети.

5. Наполегливість у вирішенні реалістичних задач.

6. Здатність ставити ясні задачі.

7. Помірний ризик.

8. Здатність швидко оправитися від невдачі.

9. Ефективне використання зворотного зв'язку.

10. Особиста відповідальність за ініціативу.

11. Відповідне використання наявних ресурсів.

12. Постановка досяжних цілей.

13. Внутрішнє джерело контролю.

14. Здатність справитися з неясностями і невизначеностями що виникли поза фірмою.

Не піддаючи сумніву необхідність наявності всіх 14 якостей процвітаючого підприємця, ми особливо виділяємо впевненість у собі, здатність ставити ясні задачі і наполегливість у їхньому рішенні, помірний ризик, а також відношення до грошей як до міри успіху, а не як до мети.

Загострення конкуренції з Японією і з іншими азіатськими країнами є для американців стимулом до подальшого удосконалювання.

Після Другої світової війни в Японії відбулося так називане «економічне чудо», якому серед інших факторів сприяло те, що японці перешикували систему керування виробництвом, зуміли погодити культуру виробництва з національними традиціями.

Хоча при формуванні культури підприємництва японці широко використовували закордонний досвід, і в першу чергу американський, однак у своїй основі японська система різко відрізнялася від американської, оскільки саме національні традиції в більшому ступені впливають на характер і поводження японського бізнесмена. Головна відмінність у тому, що економічні відносини в Японії базуються на двох основних принципах: - довічного наймання і колективного прийняття рішень, чого немає в американських моделях. Так, вище керівництво фірми може прийняти рішення лише після узгодження його з усіма керівниками середньої ланки. В основі філософії керування фірмами лежить соціальна відповідальність керівників. На них покладено обов'язок поєднувати різні, часто суперечливі інтереси акціонерів і робочих фірм для досягнення поставленої мети.

У Японії високо цінуються: працьовитість, наполегливість і завзятість у досягненні мети, уміння терпляче відноситися до невдач, прагнення до безупинного удосконалювання, високої якості робіт і послуг, зниженню витрат і до більш ефективної праці, гнучкість, висока орієнтованість на нововведення, самовіддача, уміння діяти на межах своїх можливостей, відданість справам фірми, уміння ладити з людьми, дипломатичність, цілеспрямованість.

Японці - прихильники колективних форм організації праці. Колективний характер праці виражається в тім, що керівники і рядові співробітники працюють в одному великому приміщенні, харчуються в загальній їдальні, носять однаковий одяг. Разом з тим у японських корпораціях прийнята чітка система підпорядкування і тверда дисципліна.

Працівники японських фірм регулярно підвищують свою кваліфікацію, вони самі активні учні в школах бізнесу. При висуванні на посаду в Японії цінуються потенційна можливість претендента стати керівником широкого, а не вузького профілю, гарні знання в області науки і практичний досвід. Високо цінується знання виробництва. З цією метою на фірмах кожен керівник повинний відробити по тижню на усіх виробничих ділянках.

Японці займаються також розвитком своїх естетичних смаків: у вільний час захоплюються мистецтвом, вивченням гуманітарних предметів. Вони думають, що це сприяє більш якісній і продуктивній роботі.

Разом з тим не можна сказати, що всі проблеми моральності в діловому житті Америки і Японії вирішені. Це не так. Вони були і є. Однак те, що досягнуто там позитивного, може бути наочним прикладом.