Контрольні запитання

1. Що таке бізнес-план?

2. У чому полягають сутність та необхідність розробки бізнес-плану?

3. Які основні цілі розробки бізнес-плану?

4. Яка загальна методологія розробки бізнес-плану?

5. Що таке підготовча стадія розробки бізнес-плану?

6. Яка структура та стадії розробки бізнес-плану?

7. Які вимоги до стилю написання та оформлення бізнес-плану?

8. Яке головне завдання й складові маркетинг-плану?

9. Яке головне завдання й складові виробничого плану?

10. Яка ціль та структура організаційного плану?

11. У чому зміст і технологія розробки фінансового плану?

12. Які цілі та завдання презентації бізнес-плани?

Тема 13. Коопераційні зв'язки суб'єктів підприємництва

Підприємництво є одним з основних факторів формування і розвитку вільної економіки з ринковим механізмом господарювання. Без створення правових, економічних, організаційних та соціальних умов для підприємництва Україна не вийде з глибокої економічної кризи. Тому необхідно створити фундаментальні методологічні, теоретичні та методичні засади для формування цивілізованого підприємництва, зокрема щодо коопераційних зв’язків суб’єктів підприємницької діяльності. Ось чому потрібно розглянути об'єктивну не­обхідність та сутність коопераційних зв'язків суб'єктів підприємництва, розкрити основні форми таких зв’язків. Саме такі питання висвітлюється в цій темі.

3.1. Об'єктивна необхідність коопераційних зв'язків суб'єктів підприємництва

Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки в сучасну соціально орієнтовану неможлива без діяльності підприємців, які зумовлюють відповідні зміни як на мікро-, так і на макроекономічному рівні. Одним із перспективних напрямів розвитку підприємництва є формування різних форм коопераційних зв’язків його суб’єктів.

Об'єктивна необхідність розвитку коопераційних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності зумовлена насамперед змінами, що відбуваються у виробництві на сучасному етапі. Так, зокрема, в зовнішньому середовищі великого виробництва відбуваються: по-перше, загострення конкуренції у глобальному масштабі внаслідок розвитку транспорту, інформатики та засобів комунікацій; по-друге, підвищення ступеня невизначеності зовнішнього середовища вна­слідок суттєвого уповільнення темпів зростання в усіх індустріально розвинутих країнах; по-третє, посилення тенденції до фрагмен­тації ринків внаслідок диференціації споживчого попиту. Зовнішні корпорацій, які пристосовуються до нових умов. Глобалізація кон­куренції веде до зростання спеціалізації компаній, тоді як невизначеність та фрагментація ринків змушують їх посилювати гнучкість господарювання та інтенсифікувати пошук нових шляхів диферен­ціації продукції та послуг, що виробляються.

Таким чином, явно виникає суперечність між тенденцією до спеці­алізації, що передбачає концентрацію однакового виробництва, та посилення диференціації, тобто розширення спектра виробництва товарів. Формою розв'язання зазначеної суперечності стає гнучке (диференційоване) масове виробництво. Про це свідчить розвиток великих господарських структур за останні два десятиріччя: масове та крупносерійне виробництво модифікувалося, зазнало якісних змін і має сьогодні потребу в постійному оновленні асортименту продукції, гнучкому реагуванні на зміни потреб.

Підхід до підприємництва як до сектору економіки заснований на виявленні єдності двох сторін суспільного виробництва: соціально-економічної та організаційно-технічної. Перша сторона – це виробничі відносини, які утворюють суспільну форму виробництва. Друга - це продуктивні сили, тобто сукупність матеріально-речових елементів виробництва, робочої сили та форм організації виробництва. Причому остання відображає (відповідно до рівнів кооперування та поділу праці, що склалися) способи та систему концентрації, централізації та спеціалізації виробництва.

У контексті аналізу економічної суті підприємництва винятково важливо мати на увазі, що саме форми організації виробництва є об’єктивною основою утворення підприємств різних розмірів. Структура економіки (галузі) за розміром передбачає співіснування під­приємств різних розмірів.

Коопераційні зв'язки між малими та великими підприємствами є: по-перше, об'єктивною необхідністю, яка випливає із закономірно­стей суспільного поділу праці; по-друге, передумовою розвитку як малих, так і великих підприємств; по-третє, формою розв’язання основної суперечності малого підприємництва; по-четверте, формою не протиставлення, а взаємодії багатьох великих, середніх та малих підприємств.

Залежно від функціональної сфери кооперації великих та малих підприємств існують різні форми інтеграції цих підприємств. Форми кооперації суб'єктів підприємницької діяльності не е якоюсь ідеаль­ною моделлю, що приходить на зміну старим механізмам розподілу ресурсів, або колишнім організаційним формам. Йдеться про створення нової якості ринку і організаційних структур або про якісну трансформацію цих форм, якщо вони існували раніше.

Утворення форм інтеграції великих, середніх та малих підприємств в Україні розпочалося в багатьох випадках спонтанно, стихійно. Однак цей ключовий елемент зовнішнього середовища підприємництва має все більше перетворюватися в інструмент цілеспрямова­ної координації учасників процесу відтворення. Крім того, слід зазначити, що сукупність форм кооперації між великими, середніми та малими фірмами є особливим сегментом у системі зовнішніх зв'язків великих корпорацій.