10.2. Рушійні сили підприємництва

Згідно з даними економічної науки підприємцями (тобто особами, які займаються підприємницькою діяль­ністю з метою привласнення прибутку) можуть бути до 5% населення. Отже, не кожна людина може стати підпри­ємцем, так само, як і художником, ученим, адвокатом то­що. Про те, яким повинен бути підприємець, йтиметься в одній з наступних тем. Але з погляду рушійних сил під­приємництва важливими рисами підприємця є цілеспря­мованість, енергійність, наполегливість, ініціативність, працелюбність, готовність до ризику та ін.

Важливими рушійними силами підприємництва є:

1. Потреби та інтереси класу підприємців. Ці потреби різноманітні. Одні підприємці займаються підприємниць­кою діяльністю для того, щоб реалізувати власну мету, от­римати задоволення від своєї роботи, від прикладання своїх знань і здібностей, що є ознакою економічної свобо­ди. Так, внаслідок опитування дрібних компаній Велико­британії з'ясувалося, що майже 80% підприємців головни­ми стимулами своєї діяльності вважають можливість відчу­ти себе незалежними і мати задоволення від власної праці. Інші підприємці прагнуть до самозбагачення, привласнен­ня максимальних прибутків. Треті - намагаються реалізу­вати свої ідеї, винаходи тощо. В історії суспільства, і пере­дусім у межах економічної системи, ніщо не робиться без свідомого наміру, без бажаної мети.

2. Дія закону зростання потреб, який відображає внутрішньо необхідні сталі й суттєві зв'язки між прогресом продуктивних сил, еволюцією відносин економічної влас­ності та розвитком сутнісних сил людини (її якісних рис, здібностей тощо), основою яких є задоволення зростаючих потреб. Внутрішніми суперечностями цього закону є супе­речність між зростанням потреб і можливістю їх задоволен­ня колишніми засобами виробництва, між виробництвом і особистим споживанням, між потребами та інтересами індивідів. А суперечності, як відомо, є рушійною силою розвитку будь-яких економічних явищ і процесів.

Дія цього закону щодо підприємців виявляється у то­му, що привласнення ними більшого прибутку у поточному році дає змогу водночас збільшити обсяги виробництва та особистого споживання, майна, що, у свою чергу, по­роджує прагнення отримати ще більші прибутки наступ­ного року. Задоволення одних потреб розширює коло нових бажань і потреб, прагнення економічної та політичної влади.

3. Конкурентна боротьба між товаровиробниками. Щоб вижити у такій боротьбі, необхідно постійно вдосконалю­вати виробництво, а отже впроваджувати нову техніку, по­кращувати організацію виробництва і праці тощо.

4. Тип економічної системи, зокрема такі її риси, як економічна демократія та економічна свобода. Вони зу­мовлюють «дух» підприємництва. Тому не випадково західні науковці, характеризуючи економічну систему, нерідко на перший план виносять саме цю ознаку, тобто основні спонукальні сили економічної діяльності. Так, «духом» економічної активності за капіталізму називають прагнення до найвищого прибутку.

5. Прагнення підприємців задовольнити суспільні потре­би, зокрема потреби споживачів. Ця мета, хоч є похідною стосовно максимального привласнення прибутків, але відіграє відносно самостійну роль серед стимулів підпри­ємницької діяльності, а отже рушійних сил підприємниц­тва. Г.Форд з цього приводу зазначав, що робити бізнес на основі чистої наживи - вищою мірою ризикована справа, а завданням підприємця є виробляти для споживання, а не для наживи чи спекуляції.

6. Стабільна та ефективна політика держави, спрямова­на на підтримку підприємництва. Вона здійснюється шля­хом надання податкових пільг, кредитів, субсидій, звіль­нення новостворених підприємств у перші роки від по­датків тощо.

Значну роль у формуванні стимулів підприємницької діяльності відіграють її умови та принципи.