- •Тема 1. Культурологія як наука і навчальна дисципліна
- •1. Предмет і основні завдання культурології
- •1. 2. Специфіка культурологічного знання
- •Нормативно-регулятивний аспект
- •Знаково-комунікативний аспект
- •Цінностно-смисловий аспект
- •1. 3. Структура культурологічного знання
- •Культурологія
- •1. 3. Категорії культурології
- •1. 5. Методи культурологічних досліджень
- •1. 6. Основні концепції культурології
- •Тема 2. Сутність культури та її генезис
- •2. 2 Сутність культури
- •2.1 Культура: етимологія слова та історія слововживання.
- •2. 2 Сутність культури
- •2.3 Генезис культури
- •2.4 Функції культури
- •2.6 Діалог культур
- •2.7 Культура та цивілізація: проблеми взаємодії.
- •Тема 3. Інформаційно-семіотичне розуміння культури
- •XVсторіччя
- •Функції мови в культурі
- •Тема 4. Типологія культури
- •1. Поняття типу, типології, типологізації культури.
- •2. Поняття „парадигми” та проблема типології культури.
- •3. Історична типологія культури.
- •4. Характеристика основних типологічних моделей культури.
- •Тема 5. Соціокультурна динаміка
- •5.1. Поняття соціокультурної динаміки
- •5. 3. Творчість як джерело соціокультурної динаміки
- •5. 4. Типи творчої діяльності
- •5. 5. Еволюціоністські моделі соціокультурної динаміки
- •5. 6. Концепції циклічного розвитку культури
- •5. 9. Синергетичний підхід до соціокультурної динаміки
- •5. 10. Традиційна та інноваційна культура
- •5. 11. Темпоральне розшарування культури
- •Тема 6. Особистість у світі культури.
- •6.1. Особистість як об’єкт і суб’єкт культурної діяльності.
- •6.2. Процес соціалізації особистості
- •6.3. Особистість у різних культурах
- •6.4. Структура та цінності духовної культури
- •Тема 7. Художня культура.
- •1. Зміст та поняття “художньої культури”.
- •2. Мистецтво як феномен культури. Генезис мистецтва, формування його видової структури. Поняття про актуальний вид мистецтва
- •3. Тенденції розвитку сучасного мистецтва: модернізм та постмодернізм
- •Тема 8. Провідні тенденці розвитку сучасної світової культури.
- •1. Культура індустріального та постіндустріального суспільства.
- •2. Масова та елітарна культура.
- •Вплив глобалізаційних процесів на культуру сучасного світу.
- •Поєднання традиціоналізму та новаційності як перспектива гармонійного розвитку культури
- •Тема 9. Феномен української культури і тенденції її розвитку
- •"Всезагальна декларація прав людини" 1949 р. Лише уточнює
- •9. 6. Збереження світової і національної культурної спадщини та формування Концепції державної політики в галузі культури
- •9.7 Місце і роль музейної і архівної справи в збереженні культурної спадщини та розвитку української культури
1. 2. Специфіка культурологічного знання
Культурологія виникла на перетині філософії, історії, антропології, мовознавства, етнографії, археології, мистецтвознавства, релігієзнавства, соціології і психології. Базисом культурологічного знання, його джерелом виступають окремі науки про культуру, в межах яких досліджуються конкретні феномени культури. Ці та інші науки „підпитують” культурологію своїми методами, теоретичними і емпіричними дослідженнями. Культурологи не просто запозичують ці здобутки, але творчо їх застосовують. Здійснюючи комплексні дослідження, вони спираються на методи інших наук та напрацьовують свої специфічні підходи щодо аналізу такого складного феномена як культура.
Культурологія таким чином є інтегративною сферою знання і належить до соціогуманітарних наук. Саме інтегративний характер культурології зумовлює її специфічні риси, які проявляються як у визначенні об’єкта і предмети дослідження, так і в методологічних засадах досліджень, рівні узагальнення знань, застосуванні категоріального апарату, діалогічному характері культурологічного знання та її функціях.
Інтегративний характер культурології вказує на те, що вона одночасно належить до галузі соціального знання (цьому сприяє соціологія культури і антропологія), яке використовує кількісні методи збору даних, і гуманітарному знанні (завдяки філософії культури, мистецтвознавству та історії), яке спирається на нестрогі моделі, оціночні судження і якісні методи.
Подвійний статус науки дозволяє комплексно досліджувати культуру в її цілісності, але разом з тим вимагає поєднувати два несхожих підходи аналізу дійсності. Для гуманітарних наук головним є пізнання духу культури, цінностей, а для соціальних наук головним є дослідження емпіричних фактів, які обробляються статистичними методами з метою виявлення тенденцій і закономірностей певного культурного процесу, побудови відповідних формально-математичних моделей.
На відміну від інших наук, що вивчають окремі аспекти культури, культурологія досліджує питання найбільш загального, універсального характеру – формування, існування і зміни культури як цілісного явища. Разом з тим, предметом культурологічного пізнання є не вся культура – це під силу лише всій сукупності соціальних наук. Культурологія постає в якості інтегративної методологічної основи дослідження культури як цілісної системи. Незважаючи на відсутність єдиного підходу щодо визначення поняття культури в різних напрямах культурологічного дослідження, все ж таки чітко простежується спроба узагальнити предметну галузь пізнання.
На думку А. Я. Флієра, культурологія обмежує розгляд культури комплексом нормативно-регулятивних, знаково-комунікативних і цінностно-смислових аспектів соціально-відтворювальних механізмів і засобів, що забезпечують колективний характер форм життєдіяльності людей, трансляцію соціокультурного досвіду від покоління до покоління. В цьому смислі культурологія може розглядатися як наука, що вивчає людину і суспільство, але в чітко означеному ракурсі (мал. 1).
Нормативно-регулятивний аспект розгляду культури робить наголос на способах (технологіях) організації спільного життя людей і домовленостях (соціальних конвенціях) з приводу припустимості і доцільності тих або інших способів задовільнення певних потреб.