Контрольні запитання

1. В чому суть окомірної оцінки екстер'єру с.-г. тварин?

2. Як групуються статі тіла для проведення бальної оцінки у великої рогатої худоби, свиней, овець, коней?

3. Яка максимальна кількість балів може бути виставлена за екстер'єр у корів, свиней, коней?

4. Дайте характеристику лінійної оцінки екстер'єру молочних порід худоби.

5. Поясніть особливості методики бальної оцінки екстер'єру свиней і коней.

6. Чим відрізняється окомірна оцінка овець від інших видів с.-г. тварин?

7. За які показники зменшують кількість балів при оцінці окремих статей тулуба у корів, свиней, коней?

8. Як підрахувати загальну кількість балів за екстер'єр у конярстві?

9. Назвіть зоотехнічні інструменти для взяття промірів у тварин.

10. Скільки та які проміри використовують для оцінки екстер'єру в скотарстві? Покажіть точки прикладання зоотехнічного інструменту при взятті промірів тулуба корів.

11. Перерахуйте проміри тулуба та покажіть як їх вимірюють у свиней та овець.

12. Покажіть на муляжі місця для взяття промірів тулуба у коней.

13. Яких правил притримуються при взятті промірів тварин?

14. Чи є вірогідними проміри, що визначені у тварин, розміщених на похилій підлозі стійла?

15. Назвіть основні індекси будови тіла, що використовують для оцінки екстер'єру тварин.

16. Чи є відмінності в оцінці індексів будови тіла у корів та коней?

17. Які недоліки будови тулуба у тварин, коли індекс костистості вище стандарту на 15 %, індекс шилозадості на 60 %, індекс псрерослості на 105 %?

18. Які одиниці виміру використовуються при побудові графіків екстер'єрного профілю?

Тема 4. Онтогенез, індивідуальний ріст та розвиток

Заняття 4. Оцінка тварин за показниками росту та розвитку.

Мета заняття. Навчитись правильно оцінювати середньодобовий і відносний прирости та освоїти закономірності росту і розвитку сільскогосподарських тварин.

Методичні вказівки. Ріст і розвиток – закономірний процес кількісних та якісних змін, що відбуваються в організмі, починаючи від утвореня зігот і до природної смерті при постійній взаємодії спадковості та умов середовища.

Ріст – це збільшення розмірів і маси організму за рахунок накопичення в ньому активних білкових речовин.

Розвиток – якісні зміни, пов’язані з діференціацією, спеціалізацією та інтеграцією клітин, тканин і органів тварин.

Ці процеси взаємопов’язані, проте в окремі періоди і фази онтогенезу (зародкова фаза, передплідна, плідна, фаза новонародження, молочна, статевого та фізіологічного дозрівання, розквиту функціональної діяльності та інш.) інтенсивність росту і розвитку не однакова. Різні тканини та органи ростуть і розвиваються нерівномірно. Наприклад, в ембріональний період більш інтенсивно ростуть трубчасті кістки в довжину, в постембріональний – у ширину. Тому новонароджені тварини відрізняються від дорослих особливостями будови тулоба.

На початку ембріонального періоду переважають процеси росту (кількісні зміни), а з віком – розвитку (вікові зміни). В молочний підперіод спостерігається перевага росту та розвитку шлунково-кишкового тракту, а в підперіод статевого дозрівання – найбільш інтенсивно ростуть і розвиваються статеві органи. Знання цих закономірностей дає можливість цілеспрямовано регулювати онтогенезом. Для цього використовують такі фактори, як годівля, умови утримання, тренінг та інші.

Недостатки та незбалансована годівля молодняку приводить до відставання в рості та розвитку тварин.

Згідно закону М.П. Чирвинського та А.О. Малігонова при недостатній годівлі найбільше відстають в рості ті органи і тканини, які в цей період найбільш інтенсивно ростуть і розвиваються.

Впродовж онтогенезу організм тварин пристосовується (адаптується) до мінливих умов навколішнього середовища. Досить високу адаптивну здатність мають новонароджені тварини. Це ефективно використовують при організації холодного вирощування молодняку. Для оцінки росту сільскогосподарських тварин визначають такі показники: жива маса, середньодобовий і відносний прирости.

Для вивчення росту використовуються дані систематичного зважування або промірів окремих частин тіла ростучих тварин. Це дозволяє своєчасно встановити відхилення окремих особин від норми розвитку й прийняти відповідні заходи для запобігання їх недорозвитку.

Точність зважування зумовлюється величиною тварин: великих зважують з точністю до 100г, дрібних – до 1г.

Зважування здійснюється в один і тойже час вранці до напування і годівлі тварин. Велику рогату худобу зважують у такі вікові періоди: при народженні, 1, 3, 6, 9, 12, 18, 24 місяці; свиней – при народженні, 1, 2, 4, 6, 9, 12, 18, 24 місяці; овець – при народженні, 1, 4, 12, 24 місяці.

Крім вагового росту, враховують і лінійний ріст при допомозі систематичного обміру тварин.

Середньодобовий приріст (А) визначають за формулою:

Wt - Wo

А = __________ _;

t (1)

де А – приріст в грамах;

– початкова маса тварини, кг;

– жива маса кінцева, кг;

– проміжок часу між двома зважуваннями.

В ідносний приріст живої маси (К), який свідчить про енергію росту (його інтенсивність) і розраховується за формулою

(2)

Відносний приріст обчислюється в процентах. Закономірне зниження енергії росту з віком тварин свідчить про нормальний його хід, а підвищення енергії росту в більш пізньому віці свідчить про компенсацію затримки в попередній період.

В процесі росту та розвитку тварини досягають повної фізіологічної зрілості. Різні види тварин відрізняються віком досягнення фізіологічної зрілості та скороспілості (табл. 2).

Скороспілість сільскогосподарських тварин – це здатність досягати за короткий період стану зрілості (статевої, господарської та інш.).