Навчальні завдання

1.Ознайомтесь із системами стандартів, що регламентують:

а) принципи екологічного менеджменту;

б) принципи екологічного аудиту;

в) принципи екологічного етикетування продукції.

Термінологічний словник

Екологічна сертифікація – встановлення і документальне підтвердження уповноваженим органом цілковитої відповідності певного екологічного об’єкту чи процесу визначеним стандартам якості.

Екологічне страхування – це страхування цивільно-правової відповідальності виробництв, джерел підвищеної небезпеки для довкілля за заподіяну шкоду чи яка може бути завдана громадянам чи юридичним особам, внаслідок аварійного забруднення довкілля.

Екологічний аудит – документально оформлений системний незалежний процес оцінювання підприємства (компанії, організації), що включає збирання і об’єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління довкіллям та інформації з цих питань вимогам екологічного законодавства.

Екологічний маркетинг – це ринково-орієнтований вид управлінської діяльності у складі загальної системи маркетингу, спрямований на визначення, прогнозування і задоволення споживчих потреб у такий спосіб, щоб не порушувати екологічної рівноваги довкілля.

Екологічний менеджмент – ініціативна і результативна діяльність економічних суб’єктів, спрямована на досягнення їх власних екологічних завдань, проектів і програм, розроблених на основі принципів економічної ефективності екологічної доцільності.

Метод SWOT – аналізу дістав назву від першої букви чотирьох англійських слів: S – strength (сила), W - weakness (слабкість), O – opportunity (можливість),

T – threat (загроза). Його використання дає можливість визначити лінії зв’язку між силою і слабкістю, які притаманні організації, а також загрозу і можливість і виробити стратегію розвитку.

Література для поглибленого вивчення:

1. Анисимов А.В. Экологический менеджмент. Учебник. Ростов-на-Дону: Феникс, 2009. – 348 с.

2. Балацький О., Лук’янихін В.,Лук’янихіна О. Екологічний менеджмент: проблеми і перспективи становлення та розвитку // Економіка України, 2008, № 5. С. 47-52.

3. Берзіна С.В. Екологічна сертифікація продукції: Екологічне маркування в запитаннях та відповідях. Методичний посібник. – К.:Вид. ТОВ «Джерела знань», 2005. – 56 с.

4. Галушкина Т.П. Экономические инструменты экологического менеджмента (теория и практика). Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2000. – 280 с.

5. ДСТУ ISO140001-97 «Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування»

6. ДСТУ ISO/TR 14025:2002 «Екологічні маркування та декларації. Екологічні декларації типу 111».

7. ДСТУ ISO 14010-97 «Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Загальні принципи»

8. ДСТУ ISO 14011-97 «Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Процедури аудиту. Аудит системи управління навколишнім середовищем»

9.ДСТУ ISO 14012-97. «Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Кваліфікаційні вимоги до аудиторів з екології»

10. Екологічний менеджмент і аудит. Навч. посібник / Під ред.. Рижкова С.С. К.:Видавничий дім «Професіонал», 2009. – 208 с.

11. Екологічний менеджмент: Навч. посібник / За ред.. В.Ф.Семенова,О.Л,Михайлик. К.:Центр навчальної літератури, 2004. – 407 с.