5.4. Участь України у міжнародно-правових договорах, що регулюють екологічні відносини

Невід’ємну частину законодавства становлять міжнародні правові угоди, договори, конвенції тощо. Чинними міжнародні договори стають частиною національного законодавства після надання згоди Верховною Радою України на їх обов’язковість. З метою подальшої конкретизації окремих положень того чи іншого договору розробляються й приймаються протоколи, які повинні підписуватися та ратифікуватися як окремі документи.

Верховною Радою України було ратифіковано важливі міжнародні правові договори, що регулюють екологічні відносини. Серед них:

• Конвенція про оцінку впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті (1991 рік);

• Рамкова конвенція Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату (1992 рік);

• Конвенція про охорону біологічного різноманіття (1992 рік);

• Кіотський протокол до Рамкової Конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату (1997 рік);

• Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (1998 рік);

• Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням (1989 рік);

• Конвенція з охорони транскордонних водотоків і міжнародних озер (1992 рік);

• Конвенція про міжнародні торгівлю видами дикої флори і фауни, що знаходяться під загрозою знищення (1973);

• Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (1979 рік).

За роки незалежності Україна проводила певну роботу у напрямі адаптації екологічного законодавства України до Європейського права . Цей процес розглядається нашою державою як поетапне прийняття та впровадження нормативно-правових актів України, розроблених з урахуванням законодавства Європейського Союзу.

Законом України від 21 листопада 2002 року було схвалено Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. А Законом від 18 березня 2004 року було затверджено саму програму.

Зусилля України щодо адаптації екологічного законодавства до права з питань якості довкілля ЄС зумовили перегляд ряду підходів до правового регулювання охорони довкілля та раціонального природокористування, зокрема, до організації моніторингу, стандартизації, оцінки впливу на довкілля, організації екологічного аудиту та ін.. І хоча питання вступу України до Європейського Союзу нині втратило свою актуальність, однак робота над адаптацією екологічного законодавства – це позитивний процес, оскільки країни - члени ЄС набули великий досвід у досягненні високої якості середовища проживання в межах свої територій.

5.5. Досвід формування екологічного законодавства у зарубіжних країнах

США. Екологічне законодавство почало формуватися в основному у 1970-х роках. В 1970 році Конгрес приступив до роботи по прийняттю законів, спрямованих на передачу повноважень в області попередження забруднення довкілля, на федеральний рівень. Передача федеральних повноважень штатам здійснювалася за умови повної згоди на введення стандартів якості довкілля не нижче від національних.

У системі екологічного законодавства США можна виділити загальні закони, які торкалися екологічної оцінки, та спеціальні – спрямовані на захист конкретних природних ресурсів, поверхневих та підземних вод або на попередження певних видів забруднення, особливо небезпечними відходами і токсичними речовинами.

Серед найважливіших федеральних законів США необхідно виділити:

• Закон про національну політику у сфері охорони довкілля, який вступив в силу з 1 січня 1970 року, вимагав від федеральних відомств врахування при плануванні своїх дій можливі наслідки їх впливу на здоров’я населення або на компоненти довкілля. При цьому Закон зобов’язував федеральні відомства результати оцінки доводити до відома органи державного управління та громадськість.

• Загальний закон про вплив на довкілля, компенсаціях і відповідальності (1976 рік), який передбачає очистку територій від давніх звалищ небезпечних відходів. Його метою, було, насамперед, попередити надходження небезпечних відходів на територію штатів з менш жорстким законодавством з інших територій. Оскільки відходи вважаються товаром, а Конституція гарантує свободу переміщення товарів між штатами, то один штат не мав права заборонити транспортування відходів з іншого штату. Тому федеральні закони забезпечили єдині вимого на переміщення , зберігання, переробку та утилізацію небезпечних відходів, встановивши таким чином справедливі та рівні правила для усіх штатів. Регулювання поводження з небезпечними відходами виявилось важкою справою у зв’язку з тим, що транспортування таких відходів здійснювалось вантажівками, часто у нічний час, а їх розміщення здійснювалось на несанкціонованих звалищах. Для припинення такої практики необхідні були кримінальні закони і запровадження кримінальної відповідальності, яка була запроваджена уже в 1980 році. В цей час було прийнято також Закон про планування надзвичайних заходів і праві населення на отримання інформації, який забезпечував доступ громадськості до обсягів та токсичності викидів. В 1980 році приймається Закон про суперфонд – державний фонд, який фінансував роботи по знешкодженню звалищ хімічних та інших небезпечних відходів і на такі цілі було виділено 1,6 млрд. долл. У 1986 році було прийнято новий Закон про суперфонд, який передбачав виділення на знешкодження звалищ небезпечних промислових відходів із федерального бюджету та за рахунок податків на наступні п’ять років 8,5 млрд долл.

• Закон про чисту воду, прийнятий в 1972 році, накладав обмеження на скид стічних вод, які визначалися на технології очистки, на якості води у водному об’єкті. Його прийняття стало предметом гострих дебатів між виконавчою та законодавчою владою, оскільки були необхідні великі інвестиції на будівництво муніципальних водоочисних споруд. Тоді було виділено на ці цілі на три роки 18 млрд. доларів. В 1974 році приймається новий Закон про безпеку питної води. Закон зобов’язував досягти придатності води для рибальства та купання до 1983 року та припинити скид забруднюючих речовин до 1985 року.

• Закон про чисте повітря, прийнятий у 1970 році, не тільки визначав стандарти якості повітря, але зобов’язував американське суспільство, уже до 1975 року скоротити викид в атмосферу відпрацьованих газів автомобілями на 90 %.

• Закон про координацію дій у сфері енергетики та охорони довкілля (1975 рік) та

• Закон про рекультивацію земель при відкритому видобутку корисних копалин (1977 рік).

• Закон про охорону рідкісних та зникаючих видів , який забороняв вилучення та торгівлю видами, визначеними як рідкісні та зникаючі Конвенцією по міжнародній торгівлі рідкісними та зникаючими видами флори та фауни.

Федеральне законодавство в США , як правило, не відміняє дії відповідних законів штатів, а надає стимули для прийняття стандартів, які б відповідали загальному національному рівню. Якщо штат має намір самостійно управляти окремими сферами природокористуванням, які перебувають у сфері регулювання національного законодавства, то прийнятий законодавчий акт не повинен перечити відповідним федеральним законодавчим актам або повинен відповідати їм, не допускаючи зниження стандартів якості середовища проживання. Крім того, законодавство штатів може регулювати те коло питань, яке не регулюється законодавством федерального рівня.

Прикладами законодавчих актів, які були прийняті в окремих штатах, можуть бути:

• Закон про ліцензування використання підземних вод (штат Небраска) і Закон про експлуатацію і охорону підземних вод (штат Канзас). Не дивлячись на те, що федеральний центр поки що не розробив всеохоплюючого законодавства про охорону і використання підземних вод, багато штатів, якщо не більшість, розробили детальні системи ліцензування.

• Закон штату Массачуетс про скорочення використання токсичних речовин, який визначає обов’язкові зменшення відходів для підприємств, які використовують чи виробляють токсичні речовини.

• Закон штату Каліфорнія про чисту питну воду та заходах по попередженню токсичними речовинами вимагає обов’язкового інформування населення про ризие, якщо він виникає при споживанні води.

• Закон про відповідальність за забруднення довкілля (штат Нью-Джрсі) вимагає проведення ретельного обстеження та очистки земельної ділянки перед тим, як його продавати чи передавати у використання.

• Згідно законодавства штатів Кентуккі, Нью-Мексико і Північної Кароліни нормативи якості повітря кожного штату не повинні бути вищими від загальнонаціональних нормативів.

Німеччина.

Усі федеральні закони проходять через Бундестаг, законодавчий орган федерального рівня. Але в більшості випадків вони повинні також проходити через бундесрат, який представляє землі, тому що саме землям належить проводити в життя прийняті федеральні закони. Ключовими екологічними законами федерального рівня в Німеччині є:

• Закон про управління водними ресурсами (1957 рік).

• Закон про відвернення утворення відходів та поводження з ними (1986 рік) який ввів поняття мінімізації відходів у системі обігу з відходами. Пізніше він був посилений постановою про відходи упаковки (1991 р.), який накладав на виробників відходів упаковки матеріальну відповідальність за її утилізацію і цим забезпечив потужний економічний стимул для скорочення обсягів упаковки при виробництві товарів.

• Закон про платежі за скиди стічних вод (1976 р), який вперше запровадив у практику принцип «забруднювач платить».

• Федеральний Закон про контроль за якістю атмосферного повітря (1974 рік).

• Закон про енергозбереження (1976 рік), який охоплював аспекти як регулювання споживання енергії у відповідь на енергетичну кризу початку 1970-х, так і очистку чи утилізацію викидів наприкінці технологічного процесу.

• Закон про охорону природи (1976 рік).

• Закон про профілактичний радіаційний захист (1986 рік), який втілював принцип екологічної превентивності, який входить як один із основних принципів управління природокористування в Німеччині.

Канада.

Екологічне законодавство Канади почало формуватися з початку 1970-х років.

В 1970-х роках було прийнято:

• Закон про водні ресурси Канади (1970 рік). Дає повноваження уряду Канади на установлення гранично допустимих норм концентрації шкідливих речовин та гранично допустимих скидів у водне середовище.

Для охорони від забруднення особливо важливих ділянок територіальних вод в Канаді прийняті спеціальні законодавчі акти. До них належать, насамперед, Закон про рибне господарство , який забороняє скид забруднюючих речовин у води; Закон про відвернення забруднення арктичних вод і Закон, який регулював скид забруднюючих речовин в морські води з кораблів, літаків, при бурінні нафти тощо. Особливу увагу при цьому приділено токсичним речовинам, які можуть довго зберігатися у водному середовищі або накопичуються в організмах риб та інших морських тварин. Урядовими органами складено список шкідливих речовин, скид якиху водне середовище забороняється або обмежений.

• Закон про чистоту атмосферного повітря (1971 рік):

• Закон про Міністерство з питань охорони довкілля (1971 рік).

У 1980 роках процес формування екологічного законодавства продовжувався з урахування набутого досвіду в інших країнах. Велике синтезуюче значення мав «Закон про охорону довкілля» (1988 рік). Він звів воєдино різні функції, включаючи захист від екологічного ризику, пов’язаного з токсичними речовинами і запроваджував стандарти якості довкілля, а також постійну звітність про стан довкілля Канади.

Канадський Закон про екологічну оцінку (1992 рік) вимагав екологічної оцінки всіх нових проектів у тих випадках, коли федеральний уряд виступає в ролі ініціатора проекту або регулюючого органу. Закон сформульовано на базі Положення про екологічно експертизу (1974 рік) та на основі Рекомендацій по виконанні екологічної експертизи (1984 р.), які не набули сили законодавчого акту. Наприкінці ХХ століття Закон про екологічну експертизу було прийнято всіма провінціями Канади.

У зв’язку із широкими повноваженнями в управлінні природокористуванням, кожна провінція і територія розробили свій власний варіант закону про охорону води, повітря, та управління якістю земельних ресурсів, які служать правовою базою для створення важелів механізму управління природокористуванням. Федеральне законодавство у сфері природокористування має пріоритет тільки в окремих сферах природокористування, наприклад, у сфері поводження з токсичними речовинами.

Так, в 1976 році було прийнято спеціальний федеральний закон,який надавав урядовим органам право на отримання практично будь-якої інформації, яка мала б відношення до виробництва, використання чи знешкодження токсичних речовин. Згідно цього Закону , компанії, які займаються виробництвом чи імпортом нових хімічних речовин, зобов’язані повідомляти відповідні державні органи про екологічну безпеку такої продукції. На додаток до цього,в 1986 році було прийнято Закон про транспортування небезпечних вантажів, який регламентує умови перевезення токсичних речовин.

Законодавчі акти Канади, які регулюють земле- і лісокористування, передбачають спеціальне «зонування» територій, в процесі якого визначаються обмеження їх використання, які спрямовані на збереження з як земельного, так і лісового фонду, а також диких тварин і птахів. У зв’язку з цим в Канаді виділяються:

• Території першого класу – це території в межах парків, які особливо охороняються і які мають особливу історичну, природну чи культурну цінність;

• Території другого класу охоплюють території дикої природи, доступ до них дозволений, але без використання транспортних засобів;

• Території третього класу – це ділянки дикої природи, які інтенсивно використовуються в рекреаційних цілях, проте на відміну від другого класу в парках прокладено автошляхи.

• Території четвертого класу – рекреаційні – з кемпінгами,туристськими маршрутами, вони інтенсивно використовуються для відпочинку.

• Території п’ятого класу називають територіями інтенсивного використання для відпочинку.

Контрольні запитання

1. Що таке екологічні правовідносини, їх об’єкти та види?

2. На які груми поділяються нормативно-правові акти у сфері екологічного законодавства України.

3. В чому специфіка формування правового регулювання екологічних суспільних відносин в Україні?

4. Які основні закони представляють екологічне законодавство України?

5. В чому специфіка Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»?

6. Які міжнародні правові договори були ратифіковані Верховною Радою України?

7. Які особливості формування екологічного законодавства в США?

8. Які особливості формування екологічного законодавства в Японії?

9. Які особливості формування екологічного законодавства в країнах Західної Європи?

Проблемні лекції

1. Екологічне законодавство України про формування механізму управління природокористуванням.

2. Види відповідальності за екологічні правопорушення.

Міні- лекції

1. Механізм чинності екологічного законодавства та досвід його формування в США.

2. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» та його роль у створенні механізму управління природокористуванням.

Семінар-дискусія

1. Специфіка формування екологічних правовідносин в Україні.

2. Механізм чинності екологічного законодавства в Україні та його складові.

Творчі завдання

1. Провести спеціальне дослідження екологічного законодавства України. Простежте, як поява нових законів позначилася на змінах Кримінального, Цивільного кодексів України.

2. Порівняйте структуру екологічного законодавства України і США. Знайдіть спільні і відмінні риси.

3. Які, на ваш погляд, необхідні нові закони України, які б могли поліпшити функціонування механізму управління природокористуванням

Тестові завдання

1. До основних санкцій еколого-правової (превентивної) діяльності належить:

а) припинення діяльності;

б) звільнення з посади;

в)штраф;

виправні роботи.

2. Одним із видів дисциплінарного стягнення є:

а) звільнення з посади;

б) штраф;

в) позбавлення волі;

г) позбавлення права займати відповідні посади.

3. Одним із видів покарання за екологічні злочини є:

а) виправні роботи;

б) конфіскація знарядь правопорушення;

в)обмеження діяльності;

г) догана.

4. Закон про охорону навколишнього природного середовища України належить до:

а) спеціальних законів;

б) загальних законів:

в) міжгалузевих законів.

5. Закон, який служить правовою базою для функціонування механізму управління природокористуванням:

а) Закон України «Про охорону атмосферного повітря;

б) Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»;

в) Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

г) Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань.»

Навчальні завдання

1. Випишіть у робочі зошити статті Конституції України, які стосуються охорони довкілля (ст..ст.13,16,50,66,67).

2. Проаналізуйте статті Кримінального кодексу України, наведені у схемі 5.2. Які, на ваш погляд, екологічні злочини розцінюються Кримінальним Кодексом України як найбільший злочин?

Термінологічний словник

Закон юридичний (правовий ) у природокористуванні – зведення основних юридичних норм, які регулюють користування певними природними ресурсами (атмосфери, надр, лісів, тваринного світу тощо) у масштабі держави. На основі законів України відомства видають підзаконні акти, які визначають правила користування природними ресурсами.

Закони про охорону природи – зведення основних юридичних норм, які регулюють державні заходи, спрямовані на охорону, раціональне використання та розширене відтворення природних ресурсів.

Екологічні правовідносини – це складна галузь суспільних відносин, які охоплюють відносини щодо використання, відтворення і охорони земель,

вод, лісів, атмосферного повітря, тваринного світу і природно-заповідного фонду .

Екологічне законодавство – система правових норм і правил , а також введення відповідальності за їх порушення в галузі природокористування та охорони довкілля. Відповідний вид правових норм і галузей законодавства регулює групу екологічних правовідносин.

Екологічне правопорушення – це винна, протиправна, екологічно небезпечна дія, яка посягає на встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони довкілля та порушує екологічні і пов’язані з ним інші права людини і вимоги екологічної безпеки. Може бути адміністративним або дисциплінарним.

Об’єкт екологічного правопорушення – це довкілля,життя і здоров’я людини.

Суб’єкт екологічного правопорушення – право - і дієздатні, осудні фізичні і юридичні особи.

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення – це специфічна форма суспільних відносин, в яких за допомогою правових норм та інших юридичних засобів забезпечується добровільне чи примусове виконання винними особами вимог екологічної безпеки, ефективне використання природних ресурсів, охорона довкілля або покладається обов’язкове виконання інших обов’язків за допущене екологічне правопорушення.

Література для поглибленого вивчення:

1. Андрейцев В.І. Екологічне право. Особлива частина. –К.:Істина, 2001 -468 с.

2. Баб’як О.С.,Біленчук П.Д.,Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навч. посібник. К.:Атіка, 2000.- 440 с.

3. Балюк Г.І.Екологічне право України. Навч. посібник. К.: Грінком, 2006,- 192 с.

4. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року (із наступними змінами та доповненнями)// Відомості Верховної Ради УРСР.1991 - №41.

5. Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 року.//Відомості Верховної Ради України. 1992 р. № 50.

6. Збірник законодавчих актів України про охорону наколишнього природного середовища: В 3-х томах. – Чернівці: Вид. журн. «Зелена Буковина»,1996.

7. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / Заг. ред. Шемшученка Ю.С. К.: ТОВ. «Вид. «Юридична думка»,2005. -248 с.